Тема 6. Витрати і ціни на продукцію підприємств | Kursak.com – здаємо разом!
Безкоштовно

Лекція по дисципліні “Економіка і організація виробництва”

1. Собівартість продукції підприємства

Собівартість продукції  – це виражені у грошові формі всі витрати підприємства на виробництво продукції продукції та її реалізацію.

До складу собівартосто включаються наступні витрати:

1.       Витати на підготовку та освоєння виробництва нової продукції.

2.       Витрати на виробництво продукції: а)   оборотні фонди; б)   частина вартості основних фондів, їх зношення; в)   витрати на оплату праці;

3.       Витрати на управління та обслуговування виробтництва;

4.       Витрати на реалізацію виробництва;

5.       Витрати на підготовку кадрів;

6.       Витрати на раціоналіцію виробничих процесів;

7.       Витрати на розвідку використання і охорону природніх ресурсів;

Собівартість як економічна категорія використовується для :

1.       Встановлення обгрунтованих цін;

2.       Для оцінки ефективності роботи та його підприємства та його окремих підрозділів;

3.       Для контролю за ефективністю використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів;

4.       Для оцінки економічної ефективності нововведень.

Показники собівартості які використовуються:

1.       Собівартість окремих видів продукції;

2.       Кошторис всіх витрат підприємства;

3.       Витрати підприємства на 1 грн. товарної продукції    В1 грн=С/ТП, С – собівартість всієї виготовленої продукції  , ТП – величина товарної продукції;

4.       Відсоток зниження собівартості;

2. Класифікація витрат на виробництво продукції.

Собівартість включає різноманітні за характером за місцем винекнення та призначенням витрат це викликає необхідність їх чіткої класифікації і групування за окремими ознаками.

В найбільш загальному випадку використовуються 2 способи групування витрат:

1. За економічними елементами;

2. За статтями калькуляції;

Під елеметами витрат розуміють окремі види витрат які відрізняються за економічнм змістом. Собівартість розрхована за елементами витрат дає можливість визначити всі витрати підприємства на всі види діяльності.

Перелік елементів витрат однаковий для всіх галузей промисловості:

1.  Вартість матеріалів (сировина матеріали, енергетичні ресурси)

2.  Витрати на оплату праці;

3.  Відрахування на чоціальні потреби;

4.  Амортизація;

5.  Інші витрати;

Статті какуляції – це групи витрат які розрізняють за їх функціональною  роллю у виробництві та за місцем їх винекнення.

За статтями розробляються калькуляції тобто розраховуються собівартості окремих видів продукції. Перелік статтей може виробляти самостійно.

Приблизний перелік статтей калькуляції:

1.       Сировина і матеріали за мінусом повернутих відходів;

2.       Покупні, комплектуючі та напівфабрикати;

3.       Паливо та енергія на технологічні потреби (безпосередньо на виготовлення продукції)

4.       Основна заробітна плата виробничих робітників;

5.       Додаткова заробітна плата виробничих виробників;

6.       Нарахування на соціальні потреби виробничих робітників;

7.       Витрати на отримання та експлуатацію обладнання;

8.       Загальновиробничі витрати адміністративні витрати;

9.       Витрати на підготовку і освоєння виробництва;

10.   Позавиробнич витрати;

Відмінність статей калькуляції від елементів витрат полягає в тому, що за статтями визначаються витрати на виготовлення одиниці продукції а за елементами всі витрати на всю продукцію виробництва.

В економіці використовуються інші групування витрат:

1.  Заступінню однорідності:

а) Одноелементні  (прості) – це витрати, які мають єдиний економічний зміст;

б)  Комплексні – це витрати різні за складом і охоплюють декілька елементів (загальновиробничі витрати, або адміністративні (оплата праці, амортизація будівель);

2. За способом розподілу витрат між окремими видами продукції:

а)   прямі витрати , які можуть бути однозначно включені в собівартість певного виду продукції, як правила на основі встановлених норм;

б)       непрямі витрати, це витрати, які повязані з роботою цеху або підприємства взагальному і які важко або неможливо прямо включити до витрат на виробництво конкретного виду продукції;

3.  За характером звязку з обсягами виробництва розрізняють :

а)     постійні;

б)    умовно постійні це витрати які незалежать (постійні) або слабозалежать (умовнопостійні) від обсягу випуску продукції.

Змінні витрати  – це витрати які істотно залежать від випуску продукції вони поділяються :

1.  Пропорційні;

2.  Непропорційні ( прогресуючі, деградуючі);

3. Види собівартості. Методи визначення собівартості.

За етапами формування витрат взалежності від ступеня готовності продукції до споживання розрізняють такі види собівартісті:

1.  Технологічна собівартість – це сума витрат безпосередноь повязана з виконаням технологічних операції (пункти 1-7 в переліку статей калькуляції);

2. Цехова або виробнича собівартість –  сума технологічної собівартості і загальновиробничих витрат. Загальновиробничі витрати – це витрати повязані з організацією виробництва у даному цеху та з управлінням ним.

3. Загальнозаводська собівартість  – це загальні витрати підприємства повязані з виробництвом продукції даного виду це сума цехової собівартості та адміністративних витрат. Адміністративні витрати – це витрати які повязані з загальним управлінням підприємством ( оплата праці, витрати на отримання основних засобів в яких розташований апарат  управління, або які забезпечують його роботу, відрядження);

4. Повні собівартість – всі витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції,  витрати повязані з реалізацією продукції називаються позавиробничими.

Методи розрахунку собівартості:

1. Нормативний метод коли всі статті витрат визначаються детально на основі спеціально встановлених норм  (витрати матеріалів)

2. Розрахунково аналітичний – прямі витрати визначаються на основі норм, а непрямі розподіляються між видами продукції пропорційно до певних базових показників наприклад у відсотках до заробітньої плати;

3. Параметричний метод –  коли витрати на виробництво нового виду продукції  чітко повязані з певними технічними параметрами виробу;

4. Економічний зміст, функції і види цін.

Ціна – це грошове вираження вартості товару.  За своєю економічною сутністю ціна відображає суспліьно необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції, проте вона не абсолютно точно відображає ці витрати.

Функції ціни:

1.       Обліково-вимірувальна, ціна служить звсобом вимірювання витрат на виробництво і реалізацію продукції,

2.       Стимулююча, ціна сприяє підвищенню ефективності, оновлення асортименту.

3.       Розподільча, ціна виступає засобом перерозподілу прибутку між виробниками і продавцями і споживачами.

4.       Регулююча функція, ціна забезпечує збалансованість між виробництвом і споживанням, між попитом і пропозицією.

Види цін:

1.  Світові ціни, ціни на міжнародних ринках.

2. Гуртові ціни,  ціни за якими виробники реалізують свою продукцію для подальшої переробки.

3. Тарифи за перевезенняабо за надання послуг.

4. Роздрібні ціни, ціни за якими продукція реалізуєьться споживачами.

За способом встановлення і регулювання ціни поділяються на:

1. Вільна ціни і тарифи;

2. Договірні ціни і тарифи.

3. Державні фіксовані і регульовані ціни і тарифи.

1. Вільні ціни і тарифи встановлюються підприємством самостійно з врахуванням попиту і пропозиції на всі види товарів і послуг за винятком тих на які розповсюджується умови договорів, або державне регулювання.

2. Договірні ціни встановлюються за домовленістю між продавцем і споживачем та можуть змінюватися лише за їх взаємною згодою.

3. Державні фіксовані та регульовані встановлюються на:

а) Послуги, роботи ресурси від яких залежить загальний рівень цін продукції яка має соціальне значення ;

б)  на продукцію підприємств які займають монопольне становище на ринку.

Регулювання цін з  боку держави відбувається шляхом встановлення:

1. Фіксованих цін і тарифів;

2. Граничних цін і тарифів;

3. Граничних відхилень від фіксованих цін і тарифів;

5. Складові елементи цін.

Будь-яка ціна складається  з окремих елементів, взагальному випадку до них належать:

1.  Собівартості;

2.  Прибуток;

3.  ПДВ;

4. Акцизний збір;

5.  Надбавки постачальницько-збутових організації;

6.  Торгівельні надбавки;

1.  Перші 2 елементи вважаються обовязковими у сладі будь якої ціни, всі інші необовязковими.

Собівартість є основою будь якої ціни вона встановлює нижню межу ціни.

Величина прибутку у ціні може бути визначена як різниця між гуртовою ціною підприємства і собівартістю для вільних цін.

2. Або шляхом встановлення нормативної рентабельності – нормативного відсотку від собівартості.

Сума собівартості та прибутку складає гуртову ціну підприємства. Сума прибутку ПДВ, акцизного збору та надбавок постачальницько-збутових організацій (посередників) утворює гуртову ціну реалізації за якою продукція реалізується великими партіями.

ПДВ – це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції  чи надання послуг  у відсотках від реалігації, цей податок встановлюється цей податок встановлюється для переважної білььшості товарів і послуг.

Акцизний збір – це непрямий податок який встановлюється на окремі, високорентабельні, або монопольнаі товари у відсотках від реаллізації, або у вигляді фіксованої величини від одиниці продукції.

Надбавки постачальниць-збутових організацій покривають їх витрати і включають їх прибуток.

Сума гуртової ціни реалізації  і надбавок торгівельних організацій складає роздрібну ціну.

Надбавки торгівельних організацій це їх витрати і прибуток.

6. Методи ціноутворення на продукцію підприємства

1.  Метод «середні витрати + прибуток», Ц=С+П, С – собівартість, П – прибуток, величина кого визначається підприємством самостійно або обмедужується державою

2.  На основі аналізу без збитковості роботи підприємства.,  В=Вп+Взм,  в основу методу покладено метод беззбитковості, тобто точки в якій витрати підприємства покриваються його доходами .  Д=Ц1*NБ.

3.  Встановлення ціни з врахуванням попиту.

4.  Встановлення ціни виходячи з цін конкурентів.

5.  Метод встановлення ціни з врахування проходження товарами сигментів ринку на нову престижну продукцію, встановлюються нові ціни які потім поступово зменшуються.

6.  Встановлення ціни у ході торгів на біржах.

7.  Встановлення ціни з врахуванням обсягів закупленої продукції.

 

Деталі

Тип завдання: Лекції / конспекти

Предмет: Економіка підприємства

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Готові роботи: