Тема 10. Основи організації виробництва на підприємстві | Kursak.com – здаємо разом!
Безкоштовно

Лекція по дисципліні “Економіка і організація виробництва”

1. Виробничий процес, його структура та принципи організації.

Виробничий  процес – це сукупність взаємоповязаних процесів праці і природніх процесів в результаті яких вихідні сировина і матеріали  перетворюються в продукцію.

Процеси праці здійснюються за безпосередньої участі людини.

Природні процеси  – це процеси необхідні для виготовлення продукції але які можуть відбуватися без участі людини.

За їх роллю у виробництві продукції виробничі процеси поділяються на 3 види:

1.  Основні процеси – це процеси при здійсненні яких змінюється форма, розміри, властивості вихідних сировини і матеріалів і виготовляється продукція яка складає програму даного виробництва.

В свою чергу розрізняють 3 стадії основних виробничих процесів:

1. Заготівельні;

2. Обробну – виготовлення складовихчастин продукції.

3. Складальну – це виготовлення готової продукції.

Промислові підприємства можуть охоплювати всі 3 стадії виробництва або виконувати лише частину з них, залежно від цього розрізняють з повним і неповним виробничим циклом.

2. Допоміжні виробничі процеси – це процеси виготовлення продукції і забезпечення належних умов для нормального протікання основних виробничих процесів. До них відносяться процеси: забезпечення підприємства всіма необхідними видами інструменту та оснащення виробництво передача та розподіл всіх необхідних енергетичних ресурсів.

Процеси виготовлення тари

3. Обслуговуючі виробничі процеси – це процеси які сприяють виконанню основних і допоміжних процесів, сюди відносять:

  • процеси транспортування всіх ресурсів;
  • складські;
  • організація контролю якості;
  • організація лабораторних досліджень.

Принципи організації виробничих процесів:

1. Принцип спеціалізації, вимагає чаткого розподілу праці між окремими підрозділами підприємства та виконавцями.

2. Принцип пропорційності – це рівномірне завантаження виробничих підрозділів і виробничих площ.

3. Принцип неперервності – це максимальне скорочення перерв в фоні виготовлення продукції з метою скорочення тривалості виробничого циклу.

4. Принцип прямоточності –   це мінімальні переміщення продукції в ході її виготовлення.

5. Принцип паралельності – максимально можливе одночасне виконання різних операцій виробничого процесу з метою скорочення тривалості виробничого циклу.

6. Принцип ритмічності – випуск однакової продукції за рівні  проміжки часу;

7. Принцип автоматичності – максимально можливе виконання різних операцій виробничого процесу без прямої участі людини.

2. Виробничий цикл та його структура.

Виробничий цикл  – це календарний проміжок часу від моменту запуску сировини у виробництво до моменту випуску готової продукції (час виконання виробничого процесу) виробничий цикл влючає:

1. Час виконання техногологічних операції –  це основна частина виробничого циклу на протязі якої здійснюється операції по виготовленню продукції

2. Час обслуговуючих процесів – це  виконання контрольних транспортних.

3. Час протікання природних процесів

4. Час перерв:

а) Міжопераційних перерв повязаних з передачею одних операцій на інші;

б) міжциклових перерв  – час передачі з одного виробничого підрозділу іншому;

в) час перерв повязаних з режимом роботи підприємства (перерви на обід, неробочі зміни,  вихідні, святкові дні);

Крім виробничого циклу виділяють поняття:

1. Операційний цикл це період часу на протязі якого виготовляється партія однієї продукції на одній операції;

2.  Технологічний цикл – це час виконання всіх технологічних операцій у виробничому процесі складається з окремих операційних циклів, проте технологічний цикл не завжди є простою сумою операційних циклів, його тривалість залежить від виду руху продукції в ході виробничого процесу – від порядку передавання продукції з однієї операції на іншу.

3. Типи виробництв та їх техніко-економічна характеристика.

Тип виробництва –  це умовна класифікаційна ознака виробництва яка визначається за номенклатурою продукції, обсягами, тривалістю виробництва та повторюваністю виробництва однакової продукції через певні проміжки часу.

Виділяють 3 типи виробництва:

1.  Одиничне виробництво – це виробництво продукції дуже широкої номенклатури, лише один раз в невеликих обсягах або з повторюваністю через тривалі проміжки часу. Для виготовлення різноманітної продукції використовується універсальне обладнання (складне призначене для виконання різних операції на різних видах продукції) працівники висококваліфіковані оскільки повинні вміти різні операції, практично не використовуються спеціальні інструменти та оснащення.

2. Серійне виробництво – номенклатура продукції більш вузька порівняно з одиничним виробництвом, продкція виготовляється окремими партіями або серіями, при цьому появляються умови для часткового використання більш дешевого спеціалізованого обладнання та знижуються вимоги до кваліфікації персоналу.  В свою чергу серійне виробництво поділяється на дрібносерійне (близьке до одиничного), середньосерійне і крупномерійне (близьке до масового).

3. Масове виробництво – це випуск продукції 1 або декількох видів у великих обсягах на протязі тривали проміжків часу (місяці, років…). Характеризується тим, що обладнання спеціальне, кваліфікація працівників низька, широко використовуються потокові та автоматичні лінії.

З економічної точки зору одиничне виробництво найбільш неефективне через високі затрати на обладнання, на оплату праці, через затрати часу при переході з випуску 1 виду продукції на інший.

Масове виробництво економічно найбільш ефективне. Його недолік – труднощі при переході з випуску 1 виду продукції на інший.

Тип виробництва визначають за коефіцієнтом закріплення операцій:

КЗО = ОР,

де О – загальна кількість операцій, яка виконується в даному підрозділі за певний проміжок часу.

Р – загальна кількість робочих місць в даному виробничому підрозділі.

Якщо К<=1 – тип виробництва масовий, якщо 1<К<=10 – крупносерійний, 10<К<=20 – виробництво серійне, 20<К<=40 – виробництво дрібносерійне.

За умови, що К>40 – тип виробництва – одиничний.

4. Методи організації виробництва.

Розрізняють 2 методи:

1. Непотокове (дільничне виробництво) характеризується такими ознаками:

1) На робочих місцях виробляються різні вироби кількість коджного виду з яких невелика і тому недостатня для повного завантаження повного робочого місяця на протягом тривалого часу.

2) Робочі місця, як правило, розміщуються за однотипними технологічними ознаками без звязку з послідовністю виконання операцій технологічнго процесу що збільшує протяжність маршрутів і відповідно тривалість виробничого циклу.

3) Вироби переміщуються між окремими робочими місцями залежно від технологічного процесу.

2. Потокове виробництво – це більш ефективний метод організації виробництва оскільки в цьому випадку найповніше виконуються принципи раціональної організації виробничих процесів.

Потоковим називається виробництво   основане на ритмічному повторенні узгоджених за часом основних і допоміжних процесів, які виконуються на робочих місцях  розташованих за ходом виконання технологічних процесів.

Ознаки потокового виробництва:

1.  Весь процес виробництва розподіляється на окремі операції рівні або кратні за часом з цього випливає основна умоваорганізації потокового виробництва  t1/c1=t2/c2=…tn/cn=r,

де  tі – час виконання даної операції,

cі – кількість робочих мімця на іті операції.

r – Проміжок часу через який відбувається випуск кожного наступного виробу;

2.  Робочі місця розташовуються виключно за ходом виконання технологічного процесу. Для переміщення продукції в ході виготовлення використовують спеціальні транспортні засоби, найчастіше конвеєри . на кожному робочому місця виконується одна опраціяза кожною групою робочих місцьзакріплюється один вид виробу або декілька технологічно і конструкційно подібних видів виробів. Потоковий метод організації використовується за умови що обсяг виробництва даного виду продукції є достатнійдля забезпечення робочих місць на протязі тривалого проміжку часу ( місяці, роки) або коли такого завантаження робочих місць можна досягти шляхом підбору кількох дуже подібних видів продукції.

Основна структурна ланка потокового виробництва це потокова лінія.

Технологічно і організаційно відокремлена група робочих місць на який на протязі тривалого проміжку часу виготовляється один вид або кілька подібних видів продукції.

Види потокових ліній:

1. Однопредметні лінії це лінії презначені для виготовлення  одного виду продукції протягом тривалого проміжку часу .

2. Багатопредметні потокові лінії – це лінії призначені для випуску кількох як правило 2, 3 видів конструкційно і технологічно подібних видів продукції

В свою чергу  багатопредметні лінії поділяються на:

а)   Групові, на яких перехід від випуску одного до випуску іншого виду продукції здійснюється без переналагодження обладнання;

б)    Перемінні лінії, на яких перехід від випуску одного до випуску іншого виду продукції здійснюється з переналагодженням обладнаням;

Залежно від місця виконання технологічних операцій лінії поділяють на 2 види:

1.  Лінія з робочим конвеєром – конвеєр служить як для переміщення виробів між окремими робочими місцями так і для виконання технологічних операцій безпосередньо на його несучі частині.

2. Лінії з розподільчим конвеєром – конвеєр служить лише для переміщення виробів між стаціонарними робочими місцями.

3.  Залежно від способу переміщення виробів потокові лінії бувають:

1) З конвеєром який рухається неперервно;

2) Неперервні лінії, технологічні операції виконуються під час переміщення продукції;

3)  Конвеєр пульсуючої лінії,  під час виконання технологічних операцій продукція непереміщується після їх завершення за певний час – продукція переміщується до наступного робочого місця.

Потокове виробництво є найбільш організованим методом виробництво оскільки дозволяє масимально скоротити тривалість робочого циклу та знизити всі витрати. Його недолік важкість переходу до випуску нових видів продукції

Різновиди дільничого виробництва:

1. Одинично технологічний метод, окремі вироби виробляють поштучно або невеликими партіями (одиничне виробництво);

2. Партіонно-технологічний метод, вироби обробляються невеликими партіяи.

5. Форми організації промислового виробництва.

Форми організації промислового виробництва:

1. Концентрація – процес зосередження виробництва продукції на якомога більших підприємствах в рехультаті чого створюються умови для широкого впровадження нових наукових досліджень, скорочення питомих капіталовкладень, більш повне використання виробничих площ і потужностей.

Недоліки концентрацій:

1. для великих виробницт необхідні значні розміри коштів;

2. для них потрібні значні матеріальні ресурси;

3. великим підприємствам важче пристосовуватися до постійних змін на ринку;

Деконцентрація виробництва – це процес зворотній до концентрації він характерний в період реформування економіки супроводжується роздрібленням великих прослових підприємствна окремі дрібні підприємства, які швидше пристосовуються до змін середовища

Спеціалізація – це процес зосередження діяльності підприємства на виготовлення окремого виду продукції, виконання окремих робітабо наданні певних послуг.

Види спеціалізації:

1. технологічна коли підприємство зосереджує свою діяльність на окремих специфічних операцій технологічнгого процесу;

2. Подетальна  випускає окремі вузли,  деталі окремої продукції;

3. Предметна спеціалізація випускається певний готовий до споживання вид продукції.

4. Кооперування – це встановлення тривалих виробничих звязків між окремими спеціалізованими підприємствами.

5. Комбінування – цепоєднання в одному підприємстві різнозалузевих виробництв які певним чином повязані між собою.

6. Конверсія виробництва – це істотне перепрофілювання виробництва або його частин на випуск інших видів продукціїщо повязано з докорінними змінами на ринку.

7. Диверсифікація – це одночасне зосередження діяльності  підприємства на різних напрямках, видах продукції і тд. Це дає підприємству можливість зменшити ризик в економічно невизначеному середовищі оскільки збитковість одного виду діяльності або продукції може перекритись прибутковістю інших.

6. Виробнича структура підприємства

Виробнича структура підприєсмства – це сукупність його цехів дільниць та інших підрозділів  та звязки між ними.

Історично склалося, що основною виробничою одиницею підприємства є цех – тириторіально, організаційно, технологічно відокремлений підрозділ виробництва в якому виготовляється  однотипна продукція або виконується певна частина загального технологічного процесу.

Аналогічно до видів виробничих процесів розрізняють:

  1. Основні цехи які спеціалізуються на випуску продукції що складає програму даного підприємства, до складу основнних цехів входять:
    • заготівельні  (леварні, ковальсько-пресорні і тд.);
    • обробні (мехінічні, термічні, гальванічні);
    • складальні цехи.
  1. Допоміжні цехи (інструментальні, енергетичні, ремонтні);
  2. Обслуговуючі цехи (транспортні, складські).

Цехова структура характерна для більшості промислових підприємств України на великих підприємтвах цехи можуть обєднуватисяв окремі виробництва.

Виробнича структура цеху –  це склад його окремих дільниць та його звязки між ними.

Дільниця – це певна сукупність окремих робочих місць на яких виконуються однотипні опрації або виготовляється однотипна продукція.

Дільниця складаєтьс яз окремих робочих місць.

Робочим місцем називають частину виробничої площі цеху разом з розташованим на неї обладнанням де робітник або група робітників виконують операції по виготовленню продукції або по обслуговуванню виробничого процесу.

Деталі

Тип завдання: Лекції / конспекти

Предмет: Економіка підприємства

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Готові роботи: