Безкоштовно

Тема 2. Основні фонди підприємства

views 96

Лекція по дисципліні “Економіка і організація виробництва”

1. Виробничі фонди підприємства.

Організація процесу виробництва вимагає поєднання  трьох основних  складових ресурсів: 1)матеріальних, 2)трудових, 3)фінансових. Сукупність всіх матеріальних елементів необхідних для виготовлення ресурсів утворює засоби виробництва. Їх ділять на дві групи:   1)пердмети праці – паливо, сировина, матеріали, на що спрямованя людська праця і які повністю використовуються протягом одного виробничого циклу, 2)засоби (знаряддя)праці – обладнання, машини, інструменти, за допомогою яких обробляють, транспортують, зберігають продукцію і які втрачають свої властивостіне зразу а поступово.

Засоби виробництва з моменту їх безпосереднього використання у виробничому процесі називаються виробничими фондами. Основна відмінність – останні є виключно вартісною економічною категорією.

Виробничі фонди складаються  з основиних і оборотних фондів.

Основні фонди – частина виробничих фондів, у вигляді засобів праці, які приймають участь в процесі виробництва багаторазово і переносять свою вартість на вартість новоствореної продукції поступово в міру зношення. До основних фондів відносять засоби праці, які призначені для використання протягом періоду який перевищує один рік.

Оборотні фонди – частина виробничих фондів у вигляді сукупності передметів праці, які повністю споживються в одному виробничому циклі, змінюючи при цьому свої фонди та властивості, та переносять всю свою вартість на вартість новоствореної продукції.

2. Класифікація та структура основних фондів.

 

1) залежно від характеру участі основних фондів у процесі виробництва поділяють на:

а) основні виробничі фонди – безпосередньо приймають участь в процесі виробництва(машини, обладнання) або створюють умови для виробництва, збереження або переміщення матеріальних цінностей (виробничі приміщення, склади, транспорт);

б) основні не виробничі фонди – безпосередньо не приймають участь у виробництві, а служать для задоволення побутових та культурних потреб праціаників (гуртожитки, магазини, поліклініки), які знаходятся на балансі підприємства.

2) частина основних виробничих фондів, які безпосередньо  впливають на зміну форми або властивостей предметів праці (машини, обладнання інструменти ) називаються активною частиною основних виробничих фондів. Частина основних виробничих фондів, яка створють нормальні умови для роботи активної частини (будівлі, споруди) називається пасивною частиною основних виробничих фондів.

3) в бугалтерському обліку використовується видова класифікація основних виробничих фондів:

·         Будівлі(заводські корпуси, приміщення адміністрації, склади, гаражі)

·         Споруди (мости, естакади, шахти, кар’єри)

·         Передавальні пристрої( лінії електропередч, трубопроводи, системи зв’язку)

·         Машини та устаткування( в тому числі електронно обчислювальні засоби)

·         Транспортні засоби ( машини, автобуси, залізничний транспорт)

·         Інструменти (все для вимірювання)

·         Виробничий інвентар( робочі столи, тара, різні пристосування)

·         Господарський інвентар (меблі, офісне обладнання, телефони. факси)

·         Інші основні фонди (бібліотеки, багаторічні насадження)

4) для встановлення норм амортизації застосовують групову класифікацю основних фондів, в основи якої покладено поділ фондів аналогічно виробничо-технічного призначення з приблизно однаковим терміном служби.

1) будівля, соруди, передавальні пристрої;

2) транспорт, прилади, інструменти, офісне обладанання;

3) інші основні фонди, які не ввійшли в першу, другу, та четверту групи;

4) електронно-обчислювальні машини, для автоматичної обробки інформації, програмне забазпечення повязане з цим всім обладанням для зчитування та друку інфомації, вартість яких перевищує вартість малацінних товарів.

Співвідношення вартості різних груп основних фондів у їх загальній вартості вираженне у відсотках, характеризує видову структуру основних фондів. Це відсотки у вартості кожної продукції.

3. Облік та оцінка основних фондів.

Облік і оцінка основних фондів на підприємстві здійснюється в натуральній і вартісній формах.

Натуральні показники основних фондів (кількість одиниць обладнання, розмір вробничих…), використовується при встановленні виробничої потужності при розробці балансів.

Облік основних  фондів у вартісному (гроовому вираженні ) називають їх оцінкою. Вартісна оцінка використовується для визначення загального обсягу основних фондів та для розрахунку економічних показників діяльності підприємства (визначення собівартості, розрахунок собівартості, розрахунок показників ефективності робти).

Основні фонди експлуатуються тривалий час, тому існує ряд методів їх вартісної оцінки, в звлежності від моменту проведення цієї оцінки, та залежно від стану основних фондів.

Залежно від моменту проведення розрізняють оцінку основних фондів за первинною та відновною вартістю.

Первинна (початкова) вартість – це вартість основних фондів на момент їх придбання, вона враховує ціну цих фондів та витрати на їх доставку до місця експлуатації, атакож витрати на установлення та налагодження. ВП=Ц+Т+Н, де Ц – ціна обладнання, Т – транспортні витрати, Н – витрати на устаткування.

Відновна вартість – характеризує витрати необхідні для відтворення основних фондів на даний час. , де  – приріст продуктивності праці, Т – кількість років використання основних фондів.

Залежно від стану основних фондів розрізняють оцінку за повною або залишковою вартістю. Повна вартість – вартість основних фондів в повному стані. Залишкова вартість – це вартість фондів, яка ще не перенесена на вартість створеної продукції, визначається як різниця між повною вартістю та сумою вже проведених амортизаційних відрахувань.

Середньорічна вартість основних фондів: , де  – вартість основних фондів на початок року,  – вартість нових введених на протязі року основних фондів,  – вартість фондів, що вибули на протязі року,  – кількість місяців, на протязі яких нововведені основні фонди використовувалися,  – кількість місяців на протязі яких виведені з експлуатації основні фонди не використовувалися.

4. Показники використання основних фондів.

Ефективність використання фонду характеризується різними показниками,  які можна обєнати в дві групи :

1. Загальні;

2. Часткові;

Загальні показники – залежать від багатьох технічних, організаційних, економічних факторів, вони відображають підсумкові результати використання основних фондів. До них аналежать:

1.      Фондовіддача – основний найбільш поширений показик, який характеризує обсяг випущеної продукції за рік на одну гривню основних фондів

ФД=ВП/ОФ  Вп – річний випуск продукції, ОФ – середньорічна вартість основних фондів;

2.      Фондомісткість – показник обернений до фондовіддачі, він показує розмір основних фондів які використовуються для випуску однієї гривні продкції.

Фо=ОФ/Ч,    Ч – середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу;

3.      Фондоозброєність праці  – це обсяг основних фондів, який припадає на одного працівника

Фо=ОФ/Ч, Ч – середньоспискова чисельність промислововиробничого персоналу;

Часткові показники харктеризують рівень використання основних фондів залежно відокремих фондів ( часу, потужності і тд.):

1.       Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання Кекс= Fg/Fh   відповідно фактичний і дійсний і номінально можливливий час роботи обладнання;

2.      Коефіцієнт інтексивного використання обладнання Кінт=ta/ty фактично витрачений і нормативно встановлений час на виготовленняя продукції на адному обладнанні;

3.      Інтегральний показник характеризує ефективність використання обладнання як за часом так і за продуктивністю Кі= Кекс*Кінт

4.      Коефіцієнт змінності – характеризує скільки в середньому змін працьує кожна одиниця обладнання за одну добу Кзм=(З1+З2+З3)/Nобл. , де Зі число відпрацьованих змін обладнання

Nобл – це загальна  кількість обладнання задіяних на виробництві.

При аналізі як правило використовують значення наведених показникіів за різні періоди часу.

5. Позники зношення основних фондів.

В процесі використання або зберігання основні фонди старіють і зношуються. Зношення основних фондів – це втрата частини їх вартості. Розрізняють 2 види зношення:

1.      Фізичне (матеріальне) зношення – це поступова втрата основними фондами своїх первісних технікоекономічних властивостей в результаті використання або неправильного зберігання;

2.      Моральне зношення (старіння) – втрата частини вартості основних фондів в результаті розвитку науково-технічного прогресу.

Форми фізичного зношення основних фондів:

1.      Усувне (тимчасове) – це зношення, яке періодично можна ліквідувати шляхом проведення відповідних ремонтів;

2.      Не усувне (постійно нагромаджуване зношення) – це зношення, яке обєктивно нагромаджується до певної межі досягнення якої зумовлює необхідність заміни повністю спрацьованих основних фондів;

Форми морального зношення основних фондів:

1.      Моральне зношення 1 роду – це втрата частини вартості основних фондів в результаті здешевлення їх відтворення в результаті зростаттння продуктивності праці при їх виготовлення завдяки цьому основні фонди

2.      Моральне зношення другого роду обумовлене впровадженням у виробництво більш ефективного і продуктивного обладнання.

Форми відшкодування фізичного та морального зношення :

1.      Ремонт;

2.      Модернізація;

3.      Заміна;

6. Амортизація основних фондів.

Амортизацією  –  називають процес відшкодування зношених основних фондів  шляхом поступового перенесення їх вартості на новостворену продукцію, або на надані послуги

Для відтворення основних фондів на піприємстві створюється амортизацій фонд, він утворюється шляхом нагромдження амортизаційних відрахувань.

Амортизаційні відрахування включаються до складу витрат на  виробництво або на надання послуг.

Сума амортизаційних відрахувань визначається на основі норм амортизації.

Норма амортизацій – встановлений розмір амортизаційних відрахувань на відновлення основних фондів за певний період часу  по встановленній групі фондів виражений в процентах до вартості фондів на початок періоду.

Сума амортизації визначеєть як добуток вартості основних фондів на початок планового періоду  та встановленої норми амортизації для даної групи фондів А=(В*НА)/100%,

де В- вартість,

НА  –  норма амортизації;

В економіці розрізняють різні методи амортизації основних фондів, наприклад:

1)      Метод рівномірної або лінійної амортизації передбачає що при розрахунку береться вартість нових основних фондів тобто за кожен період сума амортизаційних відрахувань однакова.

2)      Метод прискореної амортизації передбачає, що норма амортизації спочатку не велика ( на період освоєння нових основних фондів) потім вона різко зростає з метою швидкого повернення вартості основних фондів а в кінці знов зменшується.

В Україні порядок нарахування амортизації регламентується Законом ( «Про оподаткувння прибутку підприємств», згідно цього закону, встановлено наступні норми амортизаційних відрахувань для чотирьох груп основних фондів (див 2 питання) у відсотках з розрахунку на квартал )

Для першої групи –  2% , для другї –  10%, для третьої –  6%, для четвертої –  15%.

Сума амортизації розраховується щоквартально шляхом множення в перший рік експлуатації основних фондів первісної віртості основних фондів на норму амортизації а в наступні роки –  на залишкову вартість  основних фондів.

Нарахування амортизації для першої групи основних фондів проаодиться до моменту досягнення обєктом балансової вартості у 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, після чого вся сума що залишилась повність переноситься на витрати виробництва. Для інших груп аналогічно.

Написати коментар:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *