Важливою формою інтеграції підприємств є підприємницькі мережі (другі назви: альянси, партнерства, кластери, віртуальні корпорації). Підприємницька мережа – це об’єднання підприємств у мережу з метою виконання стратегічної ролі. Підприємницька мережа достатньо стійка, гнучка структура яка має вплив на діяльність та систему управління складових її підприємств, що дозволяє координувати діяльність у середині мережі, залучати нових партнерів. Найбільшу роль підприємницькі мережі грають у діяльності малого бізнесу. Підприємницькі мережі діють у новій конкурентної реальності, де головними складовими є глобалізація, зміна технологій, перегулювання, демографічні зміни, стимулюючи сили; зростає вимоги до організації особливо вимоги до виробництва товарів і послуг, вимоги до управління.

До характерних рис підприємницьких мереж відносять:

  • систему цінностей (особу атмосферу взаємної довіри, взаємні обов’язки, взаємна підтримка, взаємна згода учасників дотримуватись групових інтересів);
  • організаційно-управлінські взаємодії (виділення керівної ланки на основі консенсусу, розподіл відповідальності між усіма ланками, відсутність централізації управління, вільна конкуренція між учасниками за розширення своєї долі в загальному об’єму продаж, організаційна і координаційна діяльність з метою підвищення конкурентоспроможності мережі у цілому);
  • переваги (скорочення витрат на укладення угод, зменшення виробничих витрат, розширення доступу до передових технологій і інформації, прискорення впровадження нововведень, вихід на нові ринки, зниження риску інноваційної діяльності, відмова від формалізації та бюрократизації);
  • недоліки (відсутність матеріальної та соціальної підтримки своїх членів ввіду відмови від довгострокових угод, залежність від кадрового складу і рисків, пов’язаних з текучістю кадрів, різнорідність складу мережі, невизначеність у плануванні).

Принципи управління підприємницькими мережами:

  • мережива культура;
  • взаємність;
  • довіра.

Типи підприємницьких мереж:

  • внутрішня мережа;
  • стабільна мережа;
  • динамічна мережа.

Архітектор мережі вирішує питання фінансування мережі.

Координатор мережі зв’язує фірми у діючу мережу.

Куратор мережі – планує та навчає у мережі.

Розробники мереж є підприємцями або антрепренерами. Головні завдання – з’єднання досвіду та устаткування необхідних для виробництва нового товару чи послуги, організація виробництва.

Торговельні системи та мережі з’явилися на ринку України декілька років тому.

Торговельні системи – це системи підприємств торгівлі, торгові посередники, що пов’язані з реалізацією товарів виробників для подальшого перепродажу у роздрібній торгівлі.