Основні лінгвофілософські ідеї Г. Сковороди:

а) символічний світ за своєю внутрішньою організацією виступає як ідеальне іншобуття перших двох світів (подібно до їдей Гумбольдта про мову як концепцію світу);

б) за словесним знаком, який має матеріальну природу, слід бачити його значення, що є нематеріальним (різна природа ексформи та інформи мовного знака);

в) створення особливої концепції словесних знаків-символів Біблії (навмисний розрив інформи та ексформи знаків-символів);

г) ідея «алфавіту (букваря) світу», представленого у вигляді обмеженої кількості архетипів та їх копій (ідея певною мірою корелює з філософськими пошуками XVII–XVIII ст., а також лінгвістичними ідеями XX ст. – пошук простих ідей, що лежать в основі світу, а також опрацювання стратегії компонентного аналізу в руслі інтерпретативної семантики);

ґ) мова тісно пов’язана з мисленням, джерело людської думки – її душа;

Динамічне розуміння мовленнєвої діяльності, визнання прагматичних чинників у системі мови дають змогу говорити про деякі іншопарадигматичні (предикато- та егоцентричні) ознаки його концепції, її можна назвати іменною за своїми основними ознаками з наявністю іншопарадигматичних елементів. Загалом вона, як і більшість лінгвофілософських концепцій XVII–XVIII ст., є міжпарадигматичною.