Ораторство сьогодні: мистецтво слова чи потужний засіб впливу?

Стаття з дисципліни «Українська мова»

на тему «Ораторство сьогодні: мистецтво слова чи потужний засіб впливу?»

Культура мовлення фахівця має відповідати сучасним літературним нормам, характеризуватися лексичним багатством, логічністю, точністю, чистотою, виразністю, доцільністю і бути показником культурного рівня особистості, надійним інструментом вирішення виробничих і професійних задач.

Як бачимо, процес формування висококваліфікованого фахівця буде недостатнім, якщо у нього не будуть сформовані мовленнєві навички і уміння професійного спілкування.

У сучасному трактуванні професійне спілкування означає усний контакт між партнерами (співбесідниками), з метою вирішення ділових проблем, і базується на трьох складових [1]:

• уміння зацікавити співбесідника у корисності запропонованої теми (проблеми);
• створення взаємної довіри;
• використання засобів впливу та переконання при передачі інформації під час спілкування.

Отже, щоб досягти мети спілкування, необхідно володіти певними ораторськими навичками й вміннями. Цією проблемою займається теорія комунікації, яка складається з таких наукових гілок, як функціональна стилістика, лінгвістика тексту, культура мовлення, теорія мовленнєвого етикету, риторика.

Уміння говорити красиво, яскраво і образно цінувалося завжди і у всьому світі. В Україні воно називалося красномовством, а в Давній Греції – ораторським мистецтвом. Говорити переконливо і таким чином впливати на слухачів міг не кожен, а імена цих людей увійшли з історію. Мистецтво мови виділилося в напрям, який сьогодні вивчає окрема наука – риторика.

Дар слова − це одне з найвеличніших надбань людини, що підносить її над світом усього живого. Кожна людина зацікавлена в тому, щоб уміти правильно і гарно розмовляти з колегами, друзями, рідними; коректно і переконливо вести дискусію; цікаво і розумно будувати свій виступ перед аудиторією. Усіх цих умінь та ще багатьох інших навчає наука, яка в сучасній системі української освіти поступово відроджується і, безумовно, міцно утверджується. Це − риторика.

Слово “риторика” походить від грецького “rhetorike”, що у перекладі означає “ораторське мистецтво”. Але в історії цей термін ніколи не тлумачили однаково. Навколо терміна “риторика” і досі точаться суперечки серед лінгвістів, психологів, філософів, педагогів. З одного боку, ця найдавніша з лінгвістичних дисциплін ще в давнину була визнана наукою про переконливу мову, про форми та методи мовленнєвого впливу на аудиторію. «Визначимо риторику, – писав Аристотель, – як здатність знаходити можливі способи переконання стосовно даного предмету» [2-4].

Сучасна риторика − це наука про закони управління мисленнєво-мовленнєвою діяльністю, тобто про закони, які визначають ефективність цієї діяльності. Риторика розвиває в людині цілу систему особистісних якостей: культуру мислення (самостійність, самокритичність, глибину, гнучкість, оперативність, відкритість мислення, ерудицію), мовлення (правильність, виразність, ясність, точність, стислість, доцільність), поведінки (ввічливість, тактовність, коректність, розкутість), спілкування (повага до співрозмовника через вивчення його інтересів, управління поведінкою аудиторії, залучення однодумців, відповідальність за своє слово) тощо [3].

У Древній Греції ораторське мистецтво використовувалося в багатьох сферах життя. Перед публікою виступали філософи і політики, також було поширено судове та урочисте красномовство. Перше використовувалося для переконання суду в наявності або відсутності провини, друге – для політичних памфлетів і похоронних промов [5].

Сьогодні вміння впливати на публіку за допомогою мови використовується ширше [1]:

– в науці та навчанні (викладачами, тренерами, студентами та аспірантами);

– в бізнесі і роботі (керівниками, менеджерами, консультантами) при проведенні презентацій та особистих зустрічей;

– в рекламі;

– політиці;

– в судовому красномовстві (юристами);

– в урочистих випадках (проголошення тостів або заупокійних промов);

– в побутовому спілкуванні (з друзями, родиною та знайомими).

Уміння переконувати співрозмовника, уміння правильно й красиво говорити, привертати увагу й здобувати довіру слухачів потрібне нам в усіх сферах життя. Володіння мистецтвом слова — одна з умов для досягнення успіху в багатьох професіях. Риторика — це наука успіху [1].

Уміння складати й виголошувати промови необхідне юристові (риторика й виникла як мистецтво складання судових промов). Юрист, який покликаний здійснювати законність і не вміє вербально, тобто словом, довести правоту своєї позиції, опиняється за межами цієї професії. В його руках – доля людини, яка може бути помилково звинувачена. І невміле володіння словом означає в даній ситуації безвідповідальність і непрофесіоналізм.

Політик, що говорить грамотно й переконливо, викликає повагу й довіру громадян, тоді як ті політичні діячі, які не надають ваги цьому вмінню, легко потрапляють у кумедні ситуації [8].

У середній та вищій школі слухацька аудиторія чітко виокремлює тих, кого «можна слухати». Тут не порятує навіть блискуче знання свого предмета із суто наукового боку: треба вміти ще й зацікавити їм людину.

У навчальній діяльності студентів і школярів риторична майстерність незамінна, бо вона допомагає правильно написати й захистити реферат чи наукову роботу, цікаво побудувати усну відповідь на заняттях.

Ораторське мистецтво використовується й у галузі реклами, адже її завданням є переконати можливих покупців вибрати саме цей товар чи послугу. Навіть повсякденне спілкування у колі друзів і родичів потребує певної майстерності, адже саме мова є основним засобом встановлення контактів між людьми.

Мета оратора – не тільки донести інформацію до слухачів, але й зацікавити або спонукати до дії. Для цього потрібна гарна мова, а також певний психологічний настрій мовця, вміння керувати своєю волею, жестами та емоціями та їх грамотно виражати. Цей момент особливо важливий, тому що при недостатньому вмінні або відсутності настрою мова вийде непереконливою, сухою і нудною [1].

Звідси видно, що оволодіти ораторським мистецтвом повною мірою можуть не тільки люди, які мають природний талант. Цьому реально навчитися, якщо поставити перед собою мету і займатися самовдосконаленням. Так як вміння красиво і переконливо викладати свої думки ближче до практики, ніж до теорії, навчанню сприяє безліч спеціалізованих програм та тренінгів. «Побічними ефектами» при оволодінні цим мистецтвом є поліпшення пам’яті, розширення словникового запасу, розвиток артистизму і впевненості в собі під час будь-якого спілкування. Все це в сумі визначає особистісне зростання, від якого буде залежати успіх в різних сферах життя.

Сьогодні ораторське мистецтво вивчати не тільки модно, а й у багатьох областях просто необхідно. Без добре підвішеного язика і вміння тримати, нехай маленьку, але все ж аудиторію, важко вважати себе хорошим фахівцем [6].

Спочатку ораторське мистецтво вважалося в основному наукою говоріння і включало в себе тільки те, що пов’язано з артикуляцією, інтонацією і т. д. З часом стало очевидно, що одного говоріння не достатньо. До артикуляції та інтонації стали підключати і міміку, і жести. Потім з’явилися навички більш високого порядку, наприклад, управління простором, управління динамікою групи і енергією аудиторії, необхідні для того, щоб максимально залучити слухачів у процес та вплинути на них [6].

Риторику можна визначити і як науку, і як мистецтво. Головне її завдання — переконати слухачів у чомусь за допомогою слова, донести до них через промову певну думку, змусити перейнятися якимись почуттями. Мовою, що має переконувати, називав риторику давньоримський оратор Цицерон [8].

Отже, риторика — це наука про способи переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Ця наука вивчає методику творення тексту, визначає його структуру, найбільш придатну для зрозумілого й аргументованого викладення думки [8].

Щоб зрозуміти суть риторики приведемо декілька її визначень [7]:

1. «Красномовство є мистецтво керувати умами. Промови достойної людини завжди спрямовані до вищого блага» (Платон).
2. «Кінцева мета красномовства — переконувати людей.» (Ф. Честерфілд).
3. «Красномовство — дар, який дозволяє нам оволодіти розумом і серцем співрозмовника, здатність тлумачити чи навіювати йому все, що нам потрібно» (Ж. Лабрюйєр).
4. «Риторика – мистецтво знаходити способи переконання щодо кожного предмета» (Аристотель).
5. «Красномовство є мистецтво … красно говорити і тим схиляти інших до своєї думки» (Л.М. Ломоносов).

Риторика як мистецтво передбачає вміння добре говорити, грамотно будувати висловлювання й уживати слова. Це зумовлює зв’язок риторики з такими розділами науки про мову, як стилістика, орфоепія, синтаксис та інші [8].

Окрім того, ораторське мистецтво — це й уміння говорити красиво, прикрашати свою мову. Цю особливість мистецтва слова відображає одна з його назв — «красномовство». Але навіть досконало володіючи мовою, оратор перш за все повинен мати що сказати, вміти добирати інформацію. Недаремно риторика на ранніх етапах свого розвитку поєднувалася з філософією, тобто слово не відділялося від думки [8].

Таким чином, риторика — це теорія ораторського мистецтва, наука і водночас мистецтво переконуючої комунікації, що становить фундамент професіоналізму представників багатьох гуманітарних фахів: політика, вчителя, журналіста, юриста, менеджера. І в професійній діяльності людини, і в її повсякденному житті варто користуватися силою слова. Необхідне відновлення національних риторичних традицій, що спричинено тим, що нині виникла якнайгостріша потреба в особистостях, які можуть самостійно мислити, переконувати, спонукати й скеровувати співгромадян до поступу до істини, добра і краси. Риторика потрібна кожному з нас, щоб володіти переконливою і виразною мовою.

Список використаної літератури

1. Онуфрієнко Г.С. Риторика. Навч.  пос.  –  К.:  Центр  учбової  літератури,    –  592  с.
2. Тлумачний словник сучасної української мови / Укладач І. Забілка. – К.: Арій, 2007. – 512 с.
3. Універсальний словник української лексики. Синоніми, антоніми, омоніми / Укладач Л. Нечволод. – Х.: Тосінг плюс, 2009. – 768 с.
4. Шкільний словник іншомовних слів / Укладач О.Давидова. – Т.: Підручники і посібники, 2008. – 432 с.
5. Аннушкин В.И. Риторика. Экспресс-курс: учебное пособие. – М.: ФЛИНТА: НАука, 2011. – 224 с.
6. Барилюк Ю. Ораторское искусство: секреты мастерства публичных выступлений // HRMagazine, – № 5, 2008. – С. 7.
7. Стернин И. А. Практическая риторика : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений /  И. А. Стернин. — 5-е изд., стер. —  М. :  Издательский центр «Академия»,    —  272  с.
8. Риторика // Вікіпедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Риторика