ІНДЗ

з дисципліни «Українська ділова мова»

на тему «Лексичні особливості молодіжного сленгу»

Сленг як різновид мовного субстрату традиційно привертає увагу вітчизняних і зарубіжних філологів завдяки яскравому емоційно-експресивному забарвленню, лаконічності й образності,  здатності постійно змінювати кордони,  що розділяють його з мовною нормою [6].

В.В. Балабін визначає сленг як ненормативну, неформальну, стилістично знижену та функціонально обмежену мову, що використовується з метою здійснення комунікативної, регулятивної, емоційно-експресивної та корпоративної мовленнєвих функцій [1].

Ю.Василенко пропонує називати сленгом молодіжний жаргон і визначає молодіжний сленг як синтезовану лексику різних молодіжних груп та індивідуальної молоді [13].

За Н. Годун, вперше термін «сленг» був зафіксований у 1750 році зі значенням «мова вулиці» або, за іншими джерелами, – «образа» [14]. Припускається, що слово «сленг» походить від англійського sling – «метати, кидати» в тому значенні, в якому воно вживалося в яскравому архаїчному виразі to sling one’s jaw – «говорити буйні, образливі речі».

Англійське і французьке мовознавство засвідчують безліч тенденцій у визначенні підсистем мови і не мають однозначного ставлення до термінів «арго», «жаргон», «сленг». У вітчизняній лінгвістиці співвідношення цих термінів ще більш неоднозначне [14].

Як зауважує В.О. Дорда, питання термінологічної визначеності сленгу та адгерентних термінів, а також належності лексики до тієї чи іншої групи, залишається досить складним, оскільки лексичні одиниці перебувають у стані постійної флуктуації або взагалі накладаються [5].

Сленг – це поняття дуже широке відносно причин і мотивів його використання. У живому, розмовному мовленні продукування і використання молодіжного сленгу в цілому стимулюються:

1) невдоволенням традиційними словами і виразами;

2) зіткненням з новими обставинами, для яких наявний лексикон виявляється бідним;

3) прагненням вразити суспільство;

4) бажанням “правдивого, непідробного” спілкування;

5) бажанням досягти певного комічного ефекту;

6) бажанням створити певний стилістичний ефект за допомогою яскравості та експресивності сленгу.

Cленг є засобом маркування приналежності мовця до певної соціальної групи. Інакше кажучи, сленг – це мовний засіб виокремлення маленької групи у великому суспільстві. Водночас відділяючись від одних і наближаючись до інших, людина певним чином самовиражається [2].

До того ж, дуже часто на позначення нового предмета або поняття мовець не знаходить лексеми в літературній мові та її діалектах. У цьому випадку використовується сленгова лексика або звичні механізми сленгового словотвору. Щоправда, як вже зазначалося, є одна необхідна умова для виникнення чи функціонування слова саме як сленгізму: цим поняттям має оперувати тільки певна соціальна група – користувачі сленгу, адже якщо це поняття або предмет увійде до побуту усього суспільства, слово стане нормативним і адаптується в літературній мові.

Окрім цього, літературна мова чи діалект часто не надають можливості висловити думку стисло та емоційно. Привабливість сленгу полягає в тому, що його іноді дещо грубувата лексика дозволяє надати мовленню експресивного забарвлення. Це особливо суттєво для молоді.

Узагальнення тлумачень поняття сленгу в науковій літературі дозволяє розглядати сленг як лексичний пласт в процесі викладання лексикології, який знаходиться за межами літературної мови, є широко поширеним і загальнозрозумілим в розмовному і професійному мовленні, відрізняється образним колоритом і емоційно-оцінної забарвленням, експресивністю і оригінальністю висловлювання, виступає синонімами слів і словосполучень літературної мови.

Виділяють такі напрямки класифікації сленгу, наприклад: “молодіжний”, “дитячий”, “студентський”, “комп’ютерний”, “медичний”, “фінансовий”, “військовий”, “музичний”, “кримінальний” тощо [7].

Молодіжна мова відображає нестійкий культурно-мовний стан суспільства, що балансує на грані літературної мови та жаргону [11, c. 28].

Молодіжний сленг, за Ю.Василенко, являє собою окремий пласт національної мови, який відображає певною мірою рівень культури, освіченості, розвитку суспільства [13].

Молодь, як носій молодіжного сленгу, є внутрішньо неоднорідною соціально-демографічною групою, де студентство було і залишається найбільш освіченим прошарком молодого покоління, отже, і мова, якою воно користується буде перебувати в рамках норми, але з включенням жаргонізмів, пов’язаних з певним періодом становлення в їхньому житті, процесом навчання [4]. Сленг, як найбільш використовуваний функціональний різновид мови для спілкування в «своєму колі», є проявом вікового конфлікту, показником невідповідності між запитами студентської молоді і можливостями їх реалізації. Дане протиріччя знаходить висвітлення в мовній компетенції молодого покоління.

За визначенням В.О. Дорди, молодіжний сленг містить лексику як мінімум трьох лексико-стилістичних підсистем: нестандартної розмовної  мови, професійного жаргону й вульгаризмів [15].

Починаючи з XIV-XV ст.ст. — періоду бурхливого розвитку середньовічної міської культури на Україні — наш народ не мав власної держави, а переважну більшість міського населення складали поляки (згодом, на Наддніпрянщині, росіяни), євреї та, дещо менше, представники інших етносів — циган, німців, вірмен та ін. Саме вони і сформували міську розмовну культуру, молодіжним проявом якої і є сленг.

Найважливішим фактором творення сленгу в українському мовному середовищі залишається „постімперський” культурний синдром: збереження і навіть посилення російсього впливу на вітчизняну лексику, а особливо ненормативну. Фактично, у цій сфері розвиненою є лише українська лайка, та й то, останнім часом вона носить усе більш фольклорно-етнографічний характер. Слід констатувати відсутність національної форми сленгу. Натомість наявним є калькування російських лексичних одиниць на рівні транслітераційної їх „українізації”: „гониво” — „гоніво”, „отстой” — „відстій” і т.п.

Відносно стабільним лексичним ядром загальномолодіжного жаргону є кримінально-тюремний субкод, який засвоює молодь не безпосередньо із першоджерела, а через посередництво інтержаргону, міського сленґу. Спершу вищезгаданий код проникає в міську субкультуру низів, згодом “концентрично розгортається” і поширюється в мовний побут інших соціальних прошарків, що з різним ступенем активності його засвоюють, пристосовуючи до своїх комунікативно-прагматичних потреб. Молодь, як найбільш соціально мобільний прошарок у плані швидкого й охочого реагування на табуйовану мову, засвоює цю лексику, яка вже пройшла через інші соціальні прошарки, зазнавши семантичних трансформацій. Це вже не є кримінальний жаргон, оскільки його носії перебувають в іншому соціально-психологічному вимірі, а змістові трансформації можуть змінити слово до невпізнанності, але соціальне походження і вихідна семантика, зафіксована у численних лексикографічних (переважно російськомовних) виданнях відповідного типу, все ж таки примушує говорити про розширене, модифіковане вживання кримінально-тюремного субкоду [9, c. 57]. Мовна практика молоді вносить нові семантично-експресивні обертони у цей субкод, засвідчуючи неабиякі здібності, потенції творчого асоціативного мислення та почуття гумору [8, c. 7-8].

Лексеми молодіжного сленґу семантично дублюють поширені в інтержаргоні одиниці і засвоюють їх у готовому вигляді без помітних трансформацій: бабки (гроші), бакс (долар), блатний (належний до кримінального світу), вальтанутий (несповна розуму), гнати туфту (говорити неправду), жлоб (жадібна, скупа людина, з низьким інтелектом, обмежена), загнати (продати, збути що-небудь), закосити (прикинутися, симулювати), засвітитися (виявити свою причетність до чогось, відкритися), кент (звертання до особи чоловічої статі), лафа (щастя, удача, везіння, безтурботне існування), ліпити (незаслужено звинувачувати в чомусь), лох (людина, яку легку обдурити, яка не здатна захистити, відстояти свої інтереси), на халяву (задурно), мандраж (неспокій, стурбованість, страх), маруха (коханка), мент, мєнт, мінтяра (міліціонер), наблатикатися (навчитися злодійської мови або перейняти манери, прийняті в кримінальному середовищі), ништяк (висловлювання задоволення), приколюватися (жартувати, насміхатися), чувак, чувачок (хлопець, юнак), чувиха (дівчина), шнобель (ніс, переважно великого розміру) та інші [3].

У системі молодіжного сленґу можна виокремити чимало квазісинонімічних рядів, що є питомою ознакою жаргонізованої мови взагалі. Будуються синонімічні ряди з лексем кримінального жаргону, але з невластивою їм семантикою.

Доволі поширена в молодіжному жаргоні лексема чувак (чоловік, хлопець) може, як свідчать художні тексти, вільно замінюватися такими одиницями, що в «мові блатних» мають іншу семантику: гаврик (в кр. ж. «помічник, підлеглий») [12, c. 29], пацан (в кр. ж. «молодий, початкуючий злодій») [16, c. 424]. Лексеми такого синонімічного ряду у сленґовому слововживанні взаємно ідентифікуються, тоді як у кримінальному жаргоні вони семантично не перехрещуються. Власне сленґові номінації включають вияви експресивного словотвору: чува – дівчина, пацанва – гурт хлопців.

Один з різновидів синонімічних рядів у системі сленґу – це ряди, що лексично і семантично дублюють номінації з кримінального жаргону. В деяких випадках ці ряди можуть доповнюватись оригінальними лексемами, що не поширені в кримінальному жаргоні. Наприклад: алкаш, алкота, бухарик, синяк, ханурик (алкоголік) і алконавт, баклажан, хрон, зюзік, зюзьмак, фантомас [10].

Досить поширені в молодіжному сленґові синонімічні ряди на позначення дії «пити спиртне». Так, дієслова бухнути, заскандалити, квасити, накваситися, наклюкатися з такою ж семантикою побутують і в кримінальному жаргоні, але синонімічний ряд доповнюється своєрідним лексичним утворенням – забульбенити. Так, синонімічний ряд амба, амбець (кінець, закінчення чогось) розширився лексемою молодіжного жаргону гаплик.

Таким чином, проаналізувавши різні підходи до тлумачення даних понять, можна сформулювати наступні визначення: сленг  – соціально обумовлена категорія загального поширення, що перебуває за межами загальноприйнятих мовних норм та реалізується через фонологічні, орфографічні, морфологічні, лексичні та граматичні особливості.

Під молодіжним сленгом ми розуміємо сукупність постійно трансформованих мовних засобів високої експресивної сили, що використовуються в спілкуванні молодими людьми, які перебувають у фамільярних, дружніх відносинах.

Молодіжний сленг є одним із джерел поповнення лексичного складу мови та одним з елементів культури суспільства.

Молодіжний сленг містить лексику як мінімум трьох лексико-стилістичних підсистем: нестандартної розмовної  мови, професійного жаргону й вульгаризмів

Мовні процеси, що відбуваються в молодіжному слензі, допомагають відслідковувати мовні зміни в соціальному контексті. Формування лексикону молодіжного сленгу відбувається за рахунок джерел властивих мові взагалі. Афіксальний спосіб творення нової лексики у молодіжному слензі відіграє досить важливу роль у формуванні сленгу, як відображенню молодіжної субкультури.

Список використаної літератури

  1. Балабін В.В. Сучасний американський військовий сленг як проблема перекладу: автореф. дис. на здобуття канд. філол. наук: 10.02.16 / В.В. Балабін; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2002. – 19 с.
  2. Бережницька Х.Б. Молодіжний сленг як своєрідний засіб вербалізації явищ буття // Студентські наукові записки. Серія “Філологічна”. – Острог: Видавництво Національного університету “Острозька академія”. – Вип. 4. – 2011. – С. 3-5.
  3. Врублевська Г.Й. Лінґвокреативні процеси формування молодіжного жаргону // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка (14). — 2004. — N 14. — C. 186-187.
  4. Дорда В.О. Гендерні аспекти молодіжного сленгу США. – Вісник СумДУ. Серія “Філологія”, № 1’ 2008. – С. 20 – 24.
  5. Дорда В.О. Статус студентського сленгу та адгерентних груп англомовної ненормативної лексики / В.О. Дорда. – Вісник СумДУ. № 3 (87)’ 2006. Суми, 2006. – С. 188 – 192.
  6. Секрет І. Семантичні аспекти американського студентського сленгу // Наукові записки. – Випуск 89 (1). – Серія: Філологічні науки (мовознавство): У 5 ч. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2010. – С. 80-84.
  7. Сингаївська А., Мосейчук О. Стильова диференціація англомовних однослівних ідіом // Наукові записки. – Випуск 89 (1). – Серія: Філологічні науки (мовознавство): У 5 ч. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2010. – С. 20-23.
  8. Ставицька Л.О. Про взаємодію жаргону і сленґу // Українська мова і література. – 2000. – № 15 (175). – С. 7-8.
  9. Ставицька Л.О. Проблеми вивчення жаргонної лексики: Соціолінгвістичний аспект // Українська мова. – К., 2001. – № 1. – С. 55-68.
  10. Перший словник українського молодіжного сленґу. Укладач С. Пиркало. За ред.. Ю. Мосенкіса. – К., 1999. – 84 с.
  11. Пиркало С.В. Сленг: ненормативно, але нормально // Урок української. – К.: Наук. думка, – 2002. – №2. – С. 26-28.
  12. Поповченко О.І. Словник жаргону злочинців. – ТОВ “Оберіг”, 1996. – 136 с.
  13. Василенко Ю. Молодіжний сленг / Ю. Василенко
  14. Годун Н. Ділова українська мова з елементами професійного та розмовного сленгу в молодому середовищі
  15. Дорда В.О. Співвідношення студентського сленгу з загальним та спеціальним сленгом.
  16. Мокиенко В.М., Никитина Т.Г. Большой словарь русского жаргона. – СПб: Норинг, 2000. – 718 с.