Безкоштовно

Неогумбольдтіанство як лінгвофілософський напрям

views 89

Неогумбольдтіанство як лінгвофілософський напрям

Неогумбольдтіанство як лінгвофілософськии напрям:

  • відродило ідеї В. фон Гумбольдта, призабуті наприкінці XIX – на початку XX ст.;
  • сприяло зверненню дослідників до людського чинника в мові, формуванню ідей антропоцентризму мови, зосередженню уваги лінгвістів на смисловому значенні мовних явищ (дослідження семантичних полів, побудова змістовно зорієнтованих граматик тощо);
  • рішуче відстоювало ідею єдності (тотожності) мови і мислення.

Базові принципи і основні положення неогумбольдтіанства. Філософські основи європейського і американського неогумбольдтіанства

Неогумбольдтіанство – сукупність лінгвофілософських поглядів на сутність і природу мови, зв’язки дійсності, мови, мислення та культури, які мають своїми витоками ідеї В. фон Гумбольдта, на мову як діяльнісну силу, що активно впливає на мислення, інші сфери людського буття і значною мірою визначає їх.

Неогумбольдтіанство почало формуватись у 20-х роках XX ст., ставши у середині століття помітним лінгвофілософський напрямом. Основними принципами сутності мови в ньому були постулати про неповторність концептуальних систем, які складають основу конкретних мов і значною мірою залежать від організації цих мов, детермінованість способу мислення етносу структурою мови, якою вони послуговуються, унікальність способу мислення кожного народу. Постулат щодо залежності концептуальних систем від мови варіюється по-різному залежно від конкретного напряму неогумбольдтіанства.

Наявні два основні напрями неогумбольдтіанства:

1) європейське, сформоване в 20–40-х роках XX ст. у Німеччині; його ще називають змістовно орієнтованим вивченням мови (Вайсгербер, Трір);

2) американське, що виникло приблизно в той самий час і було тісно пов’язане з етнолінгвістикою і культурологією (Сепір, Ворф).

Філософською основою європейського неогумбольдтіанства були вчення І. Канта, І.-Г. Фіхте, неокантіанська концепція Е. Касірера, за якою поняття не відображають об’єктивну дійсність, а є продуктами символічного пізнання, тобто пізнання, зумовленого мовними знаками, або символами. Завдяки творчій активності мови хаотичний набір досвідних даних упорядковується, розподіляється за класами, вступає в різноманітні зв’язки, постає як ціле: цілісна картина світу створюється людською свідомістю за допомогою мови. Філософські основи американського неогумбольдтіанства приховані і тільки певною мірою простежується деякий вплив неокантіанства та концепції Ф. де Сосюра. У 70-80-ті роки XX ст. європейське неогумбольдтіанство певною мірою наближається до генеративної лінгвістики і прагматики.

Основні положення філософії мови неогумбольдтіанства:

1) кожна мова унікальна не лише і навіть не структурно, як з погляду зафіксованої в ній картини світу. Між американським і європейським неогумбольдтіанством наявні відмінності: в останньому йдеться про унікальність моделей світу будь-якої мови; в американському – допускається можливість існування деяких узагальнених поняттєвих стандартів, наприклад SAE (Standard Average European – європейський поняттєвий стандарт);

2) спосіб мислення народу, який розмовляє певною мовою, визначуваний даною мовою;

3) спосіб мислення кожного народу унікальний; характер мислення, його логіка залежать від мовних картин світу.

Отже, неогумбольдтіанство творчо поєднало вчення В. фон Гумбольдта з окремими новітніми лінгвістичними і філософськими теоріями. Результатом стало формулювання оригінального погляду на сутність і природу мови, створення низки важливих лінгвофілософських понять.

Написати коментар:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *