Безкоштовно

Навчальна програма з філософії

views 121

Розділ І. Філософська антропологія

1. Предмет філософської антропології

Філософська антропологія як дисципліна і філософська антропологія як течія (напрямок) у європейській філософії ХХ століття. Філософсько-антропологічна проблематика в історії філософії (основні етапи).
Відношення філософської антропології до біологічної антропології. Існування антропології як синкретичної дисципліни. “Антропологія з прагматичної точки зору” І.Канта. Роль Й.Гердера в формуванні філософсько-антропологічних уявлень. Ставлення до антропології з боку представників німецької класичної філософії (Й.Фіхте, Ф.Шеллінг, Г.Гегель). Антропологічний матеріалізм Л.Фейєрбаха та К.Маркса. Філософсько-антропологічні ідеї в “Економічно-філософських рукописах” К.Маркса.
Роль Г.Лотце, Ф.Ніцше, В.Дільтея в еволюції філософсько-антропологічної проблематики.
Засновники сучасної філософської антропології (М.Шелер, Х,Плеснер, А.Гелен) про предмет філософської антропології. Відношення філософської антропології до онтології (метафізики). Дискусія М.Гайдеггера проти філософської антропології. Сучасна трансцедентальна антропологія.
Роль неомарксизму в розвитку філософської антропології (М.Горкгаймер, Т.Адорно, Г.Маркузе).
Філософська антропологія та психоаналіз (З.Фройд, Е.Фромм). Ставлення філософської антропології до соціобіології та етології. Філософська і соціальна антропологія. Філософська і культурна антропологія. Роль структуралізму в еволюції філософської антропології. Політична, правова та історична антропології в світлі філософської антропології.
Філософська антропологія та сучасна практична філософія (єдність та особливості). Мовний поворот сучасної філософії та його відображення в трансформації філософської антропології.
Філософська антропологія та методологія гуманітарних та соціальних наук.

2. Антропогенез та порівняльно-біологічні засновки філософської антропології

Класичні теорії антропогенезу (основні ідеї). Зміна уявлень про антропогенез в 60-80 роки ХХ ст. Стан сучасних дискусій.
Засадничі посилки порівняльної біології: (а) анатомо-морфологічні особливості людини; (б) специфіка її онтогенезу; (в) особливості структури поведінки.
Поведінка та інстинкти. Сучасна наука про природу інстинктів. Інстинкт і здатність до навчання. Відношення тваринного та людського інтелекту. Інстинкт та інтелект.

3. Розум та життєдіяльність людини

Умови життєдіяльності та ситуація дії. Ключова роль поняття ситуації в трансцедентальній антропології. Фактичність та проективність як складові ситуації. Свобода та творчість в ситуації буття людини. Розум діючої персони. Персона як “практична самість”. Людина як суб’єкт та персона.
Життєдіяльність та інтерес. Практична природа інтересу. Трансцедентальний та утилітарний інтереси. І.Кант про практичність трансцендентального інтересу.
Емансипативний інтерес, його роль в самоконституюванні морально-практичної особистості.
Свобода та інтерес. Моральний закон та емансипативний інтерес. Мотивуюча дія емансипативного інтересу для саморефлексії особистості.
Інструментальний інтерес та інструментальна діяльність.
Роль розпредмечування та опредмечування. Поняття “інструментального розуму” в філософсько-антропологічній концепції неомарксизму. Поняття “праця” та “робота” в антропології Ганни Арендт (за працею “Становище людини”).
Комунікативний інтерес і комунікативна діяльнсть. Комунікація та соціальна гра. Мотивація розуміння в структурі комунікативної діяльності.

4. Буття в світі та свідомість

Поняття світу та довкілля (середовища). Поняття довкілля в контексті антропного принципу. Поняття «світ» у класичній традиції (І.Кант, Г.Гегель, К.Маркс). В.Дільтей про “історичний світ”. Феноменологічна концепція “життєвого світу”. Світ та горизонт. Феномен буття людини в світі. М.Шелер про світ (Welt) та довкілля (Umwelt). Концепція “буття-в-світі” М.Гайдеггера (за працею “Буття та час”).
Предметність свідомості. Г.Гегель та К.Макрс про предметність свідомості. Свідомість та предметність життєдіяльності. Інтенціональність свідомості. Світ в інтенціальних актах свідомості. Роль смислів для свідомості. Феномени розуміння та налаштованості. М.Гайдеггер про розуміння та налаштованість (за працею “Буття та час”).
Цінності в життєдіяльності та свідомості. М.Шелер про цінності та емоції. Бінарність та ієрархія цінностей. Універсальність цінностей.
Подвійність смислу та символ. П.Рікор про природу символу. Символ та міф у людській життєдіяльності.
Феномен самосвідомості персони. Усвідомлюване та несвідоме. Тема несвідомого у З.Фройда та Е.Фромма. Фрейдомарксистська антропологія Г.Маркузе про трансформацію потягів (за працею “Ерос і цивілізація”). Самосвідомість та рефлексія. Роль рефлексії в свідомості.

5. Основні виміри людського буття

(1) Мова

Життєдіяльність, мова та мовлення. Презентативна та комунікативна функції мови. Мова як засіб та опосередкування. Становлення самості персони в актах мовлення. Ю.Габермас про мову та індивідуацію.

(2)Соціальність

Феномен соціального в життєдіяльності людини. Соціобіологія та етологія про соціальність тварин.
Роль соціальних інститутів як антропогенного фактору. Концепція інститутів А.Гелена. Інститути, цінності та норми.
Інтерсуб’єктивність та інтерперсональність. Інший, його погляд та присутність (концепція Ж.-П.Сартра за працею “Буття та ніщо”). Відношення “Я” і “Ти” за М.Бубером.

(3) Історичність

Час та історичність. Біологічний час в життєдіяльності людини. Час як пережитий час (концепції Августина, А.Бергсона, В.Дільтея). Смерть як фактор сприймання часу. М.Гайдеггер про час та історичність (за працею “Буття та час”).

(4)Тілесність

Предметність діючого тіла. Людське тіло в смисловому полі соціуму. М.Мерло-Понті про синтез власного тіла, про тіло як статеве буття та тіло як вираз і мовлення (за працею “Феноменологія сприймання”). Ж.-П.Сартр про тіло як для-себе-буття та буття-для-іншого (за працею “Буття та ніщо”).

(5)Духовний елемент самоздійснення особи

Спонтанність духовного життя. Для-себе-буття персони в дусі. Трансценденції в свідомому житті
особи. Пошуки смислу життя в напрузі свободи між кінечністю та безкінечністю.

Література

Посібники:
Головко Б.А. Філософська антропологія. – К., 1997.
Григорьян Б.Т. Философская антропология. – М., 1982.
Кульчицький О. Основи філософії та філософських наук. – Львів, 1995
Марков Б.В. Философская антропология. Очерки истории и теории. – СПб., 1997.

Першоджерела:

Арендт Г. Становище людини. – Львів, 1999.
Бахтин М.М. Архитектоника поступка // Социол. Исследования. – 1986. – № 2.
Бубер М. Я и Ты. – М., 1993.
Бубер М. Проблема человека // Бубер М. Я и Ты. – М., 1993.
Бенвенист Э. Общая лингвистика. – М., 1974.
Буркхардт Г. Непонятная чувственность // Это человек. Антология. – М., 1995.
Гелен А. О систематике антропологии // Проблема человека в западной философии. – М., 1988.
Ділі Д. Основи семіотики. – Львів, 2000.
Кант И. Антропология с прагматической точки зрения // Кант И. Соч. в 6-ти т.- Т.6.
Левінас Е. Між нами. Дослідження. Думки про іншого. – К., 1999.
Леві-Строс К. Структурна антропологія. – К., 1999.
Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 року// Маркс К, Енгельс Ф. Твори. – Т.42.
Маркузе Г. Эрос и цивилизация – М., 1995.
Мерло-Понти М. Феноменология восприятия. – СПб, 1999.
Мід Дж. Г. Дух, самість і суспільство з точки зору біхевіориста. – К., 2000.
Морен Э. Утраченная парадигма: Природа человека – К., 1995.
Плеснер Х. Ступени органического и человек // Проблема человека в западной философии. – М., 1988.
Рикер П. Конфликт интерпретаций: Очерки о герменевтике. -М.,1995.
Рикер П. Метафорический процесс как познание, вображение и ощущение; Живая метафора // Теория метафоры. – М., 1990
Рикер П. Время и рассказ. В 3-х т. – Т.1. – М., 2000.
Сартр Ж.-П. Буття та ніщо – К., 2000.
Сартр Ж.-П. Экзистенциализм – это гуманизм // Сумерки богов.-М., 1989.
Тейяр де Шарден П. Феномен человека. -М, 1988.
Хайдеггер М. Письмо о гуманизме // Проблема человека в западной философии. – М., 1988.
Хайдеггер М. Бытие и время. – М., 1997.
Шелер М. Положение человека в космосе // Проблема человека в западной философии.- М., 1988
Шелер М. Формализм в этике и материальная этика ценностей // Шелер М. Избранные произведения. – М., 1994.
Шелер М. Ordo amoris // Там же.
Фарре Л. Философская антропология // Это человек. Антология – М., 1995.
Франкл В. Человек в поисках смысла – М., 1990.
Фрейд З. Псиохология бессознательного – М., 1989.
Фуко М. Забота о себе: История сексуальности. – ІІІ. – М., 1998.
Фромм Э. Пути из больного общества // Проблема человека в западной философии. – М., 1988.
Фромм Э. Из плена иллюзий. Как я столкнулся с Марксом и Фрейдом // Фромм Э. Душа человека. – М., 1992.
Юнг К.- Г. Архетип и символ. – М., 1991.

Розділ ІІ. Філософія культури

6. Історичний простір та теоретичні межі філософії культури. Культура в антропологічній перспективі

Дисциплінарні межі філософії культури (культурфілософії).
Автономізація філософії культури як самостійної сфери філософського умоосягнення культури в кінці ХVШ – на початку ХІХ ст. Співвідношення природи і культури – одна з перших опозицій в філософії культури. Розвиток культурфілософської рефлексії на шляхах осмислення універсалій. Філософія культури як найсакраментальніша галузь німецької філософської думки (просвітники, романтики, представники німецької класичної філософії). Визначення специфіки “наук про культуру” В.Віндельбанд, Г.Ріккерт, В.Дільтей).
Розвиток філософії культури в ХХ ст. Розмаїття підходів до інтерпретації культур: історичний, цивілізаційний, структурний, структурно-функціональний, системний (Ф.Боас, О.Шпенглер, А.Тойнбі, К.Леві-Строс, Б.Малиновський, Л.Уайт, П.Сорокін та ін.). Соціологічна, аксіологічна, ігрова, символічна, технологічна, теологічна та інші концепції аналізу сутності та значення культури.
Культура як антропологічний феномен. Розвиток проблематики філософії культури американською і британською культурною та соціальною антропо-логією (Е.Тайлор, А.Крьобер, К.Клакхон, Б.Малиновський, Гірц та ін.)
Методи та принципи аналізу “вічних” культурфілософських питань. Осмисленість явищ та явленість смислу як принцип побудови філософії культури. Принцип задоволення в аналізі явищ культури. Межі застосування методів протиставлення та порівняльного аналізу і аналогії, принцип додатковості в дослідженні культури.

7. Проблема типологізації культури та її цивілізаційна відмінність

Типологічний та генетичний способи розгляду культури; синхронне та діахронне в дослідженні культури: евристичний характер протиставлення. Культура та історія. Історичні і сучасні культурні світи, форми і закономірності їх буття. Поняття культурно-історичного процесу і його періодизації. Аналіз культурно-історичного процесу в аспектах стадіальності, полілінійності та цивілізаційної відмінності. Концепції культурного процесу (еволюційні, циклічні, концепції культурних типів) як методологічна основа класифікації культур за типом. Пошуки ритмічної закономірності в розвитку культури (П.Сорокін, П.Флоренський, Д.Чижевський).
Методологічне значення поняття “тип культури”, можливості статичного і предметного розгляду культури (як сукупності висловлювань, текстів, символічних рядів тощо). Принципи типологізації культури: емпіричний підхід, метод “ідеальних типів” М.Вебера, метод конструйованих типів (К.Беккер, Р.Редфільд) та інші. Проблема критеріїв типології культур та пошуки надсумативного елементу культури. “Морфо-прасимволічна” типологія О.Шпенглера, “архетипова” М.Данилевського, “системна” П.Сорокіна, “енергетична” Л.Уайта. Ідея як синтезуючий і всепронизуючий фактор культури. Типи ментальностей як основа типології культур (французька школа “Аналів”, А.Гуревич). Уявлення про інваріант, що зберігається за всіх перетворень даного типу й визначається усією сукупністю цих перетворень (структуралістська парадигма). Епістема як структурний інваріант в типології культури М.Фуко. Внесок семіології в дослідження типології культур (Ю.Лотман).
Культура та цивілізація: співвідношення понять (лінгвофілософський аспект проблеми) та феноменів. Специфіка цивілізаційного підходу до аналізу культури (ідеї М.Данилевського, К.Леонтьєва, О.Шпенглера,
А.Тойнбі та сучасні трактування цивілізаційного підходу). Інституціоналізуюча роль цивілізації по відношенню по культури. П.Рікер про три реальності (знаряддя, інституції та цінності), що охоплює глобальний феномен цивілізації. Специфіка ладу культури в контексті сучасного етапу розвитку цивілізації.

8. Сталість та мінливість у розвитку культури. Традиція як особлива реальність культури

Сталість та мінливість; сталість як основоположний принцип культури (Я.Голосовкер). Наступність у розвитку культури.
Сутність традиції. Традиція як деякі сталі форми поведінки людей, спільність позицій, цінностей і смаків (К.Поппер). Типове в культурі як смислове ядро традиції. Концепція архетипів (К.Г.Юнг, М.Еліаде) і її значення для сучасних наукових розвідок в галузі дослідження архетипово-традиційних образів, понять, жанрів, сюжетів, подій.
Традиція як почуття історії, як відчуття злитності одвічного й мінливого (Т.Еліот). Традиція як певним чином упорядкований, відібраний і структурно організований досвід людства. Зв‘язок з національною традицією та потреба в укоріненні як найважливіша потреба людської душі (С.Вейль). Поняття стилю традиціональності і традиція як антиаргументативний авторитет (П.Рікер).
Пасивная і активна традиція (Е.Гусерль), проблема раціоналізації традиції (Е.Гусерль, Е.Гьозелітц, М.Вебер).
Традиція та інновація. Інновація як антагоністична складова стилю традиціоналізму (П.Рікер). Традиція і парадигма. Канонічне і неканонічне в культурі. Вірність традиції як вірність мові (Ж.Дерріда).
Протиставлення концепту “традиції” концептові “розриву” (Г.Башляр, М.Фуко). Критика П.Рікером інтерпретації сучасності в термінах “розриву” і надання
переваги терміну “контекстуалізму” перед “історицизмом”.
Поняття традиційної культури. Традиційна культура як охоронниця “священної історії” (М.Еліаде). Проблема трансляції традиційних культур (культур, заснованих на священному тексті). “Традиція велика” і “традиція мала” (Р.Редфілд).
Традиція як умова розуміння і універсальне середовище його розгортання (Х.-Г.Гадамер). Проблема класичного; висхідне значення нормативного смислу в понятті класичного. Класицизм і модернізм.
Традиція як регулююча інстанція символізму культури.

9. Етико-міфічне ядро культури

Визначеність етико-міфічного ядра культури подіями-першообразами (архе). Світові цивілізації як творці етичних цінностей.
Міф як філософська проблема. Теорії міфу: лінгвістична, етнографічна і власне філософська традиція. Усвідомлення міфу як священного слова (Платон). Класифікація міфів Прокла. Міфологічна концепція Ф.Шеллінга, поняття “першообразу” як ключове поняття його концепції. Міф як автономна символічна форма, що має вирішальне значення серед інших форм духовної культури, в концепції Е.Кассірера.
Структура і логіка міфу. Сутність структурного методу в дослідженні міфу. К.Леві-Строс про міф як логічний інструмент для подолання протиріч. Міф як комунікативна система (Р.Барт).
Сучасні феноменологічні дослідження міфу. Міф як немотивований факт свідомості (О.П’ятигорський).
Функції міфу як сакральної історичної оповіді. М.Еліаде про формування “моделей-взірців” людської поведінки як головну функцію міфу.
Міфологія як особлива форма енергійного втілення сутності, як універсальна якість культури, об’єктивний зріз будь-якого і кожного історичного типу мислення в концепції О.Ф.Лосєва. Відносна та абсолютна міфологія. Історія культури як сублімація міфу.
Специфіка міфології в контексті сучасного культурного життя України.

10. Символізм культури

Культура як знаково-символічна система. Архетипово-традиційне, міфічне та символічне як універсальні модуси буття культури в знаку. Особливе місце символів як найміцнішого елементу реалізації духовних можливостей культури, найважливішого механізму пам‘яті культури. Здатність символічних систем мати побудову, порівнянну з побудовою тексту.
Історико-філософська традиція про сутність символу. Символ як центральне поняття і найбільш загальна філософсько-богословська категорія багатьох філософських систем (неоплатонізм, псевдо-Діонісій Ареопагіт, Й.Гете, Ф,Шеллінг, Е.Кассірер).
Зосередженість на символі – відмітна риса філософії ХХ ст. (екзистенціалізм, фрейдизм, структуралізм, герменевтика, антропологія тощо). Культура як система символічних форм і філософія культури як філософія символу в концепції Е.Кассірера.Розробка проблеми соціального символізму А.Уайтхедом. Ідея “символічної трансформації” С.Лангер.
Знак, символ і образ в культурі. Іконічність символу (Д.Лихачов, Ю.Лотман, Л.Успенський). Символ як розгорнутий знак. Символ як образна ідея, чи ідейна образність (О.Лосєв). Слово як символ. Співвідношення слова і образу в культурному процесі (Й.Гейзінга, А.Грабар).
Багатомірність і невичерпність символу, множинність його смислів. Рівні осягнення символу: фактичний (історичний), алегоричний, тропологічний, анагогічний (вчення Орігена, Данте, П.Флоренського та сучасна герменевтика).
Ієрархія символів культури. Прості і складні символи (В.Тернер). Символи умовні, випадкові та універсальні (Е.Фромм). Типологія символів О.Лосєва.
Місце символічного в структурі акту дії (П.Рікер), необхідність його осмислення в справах людей, їхній мові та історії.

11. Діалогічний смисл культури. Специфіка етнокультурних процесів

Різноманіття етнічних культур як наслідок “закону дрібнення” (М.Трубецькой). Людська множинність та плюралізм культур як необхідність. Буття культури як порівняння (В.Топоров).
Проблема культури як діалогу культур. Одвічна діалогічність культури (К.Ясперс). Діалог культур як діалог свідомостей, діалог особистостей. Концепція діалогізму М.Бубера. Діалог – корінь і основа всіх інших визначень людського буття в концепції М.Бахтіна. Традиція як діалог культур (Г.Гадамер).
Діалог культур як сполучення різних смислів. Діалог і толерантність, культурне виправдання толерантності (П.Рікер). Гостинність і панування як дві основні форми стосунків різних культур; примат принципу гостинності та приклади його реалізації (П.Рікер). Проблема “іншого” в культурфілософській рефлексії. Розуміння культурою себе самої через розуміння інших. Порівняння концепту “чужий” П.Рікера та “інший” Е.Левінаса. Діалогічна природа стосунків між Я та Іншим, примат спілкування над буттям (Е.Левінас).
Органічний зв‘язок проблеми культури і проблеми комунікації – одна з головних умов розвитку сучасної культурфілософії. Проблема міжкультурної комунікації. Діалог Заходу і Сходу у світовій культурі (формулювання проблеми в європейській науковій традиції).
Діалог культур і етнічна самобутність. Феномен етнокультури. Специфіка етнокультурних процесів (асиміляція, консолідація, міжетнічна інтеграція, аккультурація) (С.Арутюнов, Л.Гумільов). Етнічне, національне та універсальне в культурі. Орієнтація на взаєморозуміння культур як умова нової цивілізаційної парадигми.

Література

Антология исследования культуры. – СПб.1997. – Т.1. Интерпретация культуры.
Барт Р. Мифологии. – М, 1996.
Баткин Л.М. Тип культуры как историческая целостность // Вопросы философии. – 1969. – № 9.
Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества – М, 1979.
Библер В.С. Михаил Михайлович Бахтин, или Поэтика культуры. – М, 1991.
Библер В.С. На гранях логики культуры. – М, 1997.
Бойченко І. Нелінійна соціальна філософія: цивілізація як монада історії // Філософські студії Київського університеу. Вип1 – К., 1995.
Бубер М. Я и Ты. – М, 1993.
Виндельбанд В. Избранное: Дух и история. – М., 1994.
Гадамер Г.-Г. Миф и разум // Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного. – М., 1991.
Гадамер Х.-Г. Истина и метод. – М., 1987.
Гвардини Р. Конец нового времени // Вопросы философии. – 1990. – № 4.
Голосовкер Я.А. Логика мифа. – М, 1987.
Гуревич П.С. Философия культуры. – М., 1995.
Гуревич П.С. Э.Кассирер: феноменология мифа // Философские науки. – 1991. – № 7.
Гуревич П.С., Султанова М.А. Первооткрыватель философии символизма // Философские науки. – 1993. – № 4-6.
Данилевский Н.Я. Россия и Европа. – М., 1991.
Зиммель Г. Философия культуры // Зиммель Г. Избранное. – Т.1. – М.,1996.
Каган М.С. Философия культуры. – СПб., 1996.
Кассирер Э. Опыт о человеке: введение в философию человеческой культуры // Проблемы человека в западной философии – М, 1986.
Кассирер Э. Философия символических форм: введение и постановка проблемы // Культурология. ХХ век. Антология. – М, 1995.
Кассирер Э. Понятие символической формы в структуре наук о духе // Культурология. ХХ век. Дайджест: Философия культуры, ІІ. – М., 1998.
Культурология. ХХ век. Антология. – М., 1995.
Культурология. ХХ век. Энциклопедия. – Т.1, 2. – М., 1998.
Леви-Стросс К. Структурная антропология. – М., 1983.
Левінас Е. Між нами. Дослідження думки про іншого. – К., 1999.
Лихачев Д. Очерки по философии художественного творчества. – СПб., 1996.
Ліотар Ж.-Ф. Ситуація постмодерну // Філософська і соціологічна думка. –1995. – № 5-6.
Лосев А.Ф. Проблемы художественного стиля. – К., 1994.
Лосев А.Ф. Диалектика мифа // Лосев А.Ф. Из ранних произведений. – М., 1990.
Лосев А.Ф. Проблема символа и реалистическое искусство. – М., 1978.
Лотман Ю.М. К проблеме типологии культуры // Лотман Ю.М. Избр.статьи в 3-х т. – Т.1. – Таллин, 1992.
Лотман Ю.М. Символ в системе культуры // Лотман Ю.М. Избранные статьи в 3 т. – Таллин, 1992. – Т.1.
Малявин В.В. Мифология и традиция постмодернизма // Логос. Кн.1. Разум. Духовность. Традиция. – Л., 1991.
Мелетинский Е.М. Поэтика мифа. – М., 1995.
Пятигорский А.М. Мифологические размышления. Лекции по феноменологии мифа. – М., 1996.
Рикер П. Конфликт интерпретации. Очерки о герменевтике. – М., 1995.
Рікер П. Толерантність, нетолерантність, неприйнятне // Рікер П. Навколо політики. – К., 1995.
Свасьян К.А. Проблема символа в современной философии. – Ереван, 1982.
Свасьян К.А. Философия символических форм Э.Кассирера: критический анализ. – Ереван, 1989.
Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. – М., 1 992.
Стиль и традиция в развитии культуры. – Л., 1989.
Тойнби А Постижение истории. – М., 1991.
Февр Л. Цивилизация: эволюция слова и группы идей // Февр Л. Бои за историю. – М., 1991. – С.239-281.
Философия культуры: Становление и развитие. – СПб., 1995.
Фромм Э. Забытый язык // Фромм Э. Душа человека. – М., 1992.
Хюбнер К. Истина мифа. – М., 1996.
Чижевський Д. Історія української літератури. – Тернопіль, 1994.
Шеллинг Ф. Введение в философию мифологии // Шеллинг Ф. Соч в 2 . – Т.2. – М., 1989.
Шпенглер О. Закат Европы. – М., 1993.
Элиаде М. Аспекты мифа. – М., 1995.
Элиот Т. Традиция и индивидуальный талант // Зарубежная эстетика и теория литературы ХІХ-ХХ в. – М., 1987.
Эпистемология культуры. – К., 1993.
Юнг К.Г. Архетип и символ. – М., 1991.

Написати коментар:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *