Макроекономіка, її предмет та методи дослідження

Що таке макроекономіка

Макроекономіка – особливий розділ економічної теорії, що є продовженням мікроекономіки і вивчає функціонування економіки в цілому. Цілями макроекономіки в більшості країн є: підтримка повної зайнятості ресурсів, стабільності цін, сталого економічного зростання та мінімізація рівня інфляції.

Виникнення макроекономічної науки

Виникнення макроекономічної науки відноситься до періоду 1930-хг.г. Вона була заснована Джоном Мейнардом Кейнсом (1883-1946 рр.), який у своїй книзі “Загальна теорія зайнятості відсотка і грошей” (1936 г.) довів можливість існування в ринковій економіці стійкого стану великого безробіття і недовикористовуваних виробничих потужностей і що правильна податково бюджетна і кредитно-грошова політика держави може впливати на виробництво, скорочуючи тим самим безробіття і зменшуючи тривалість економічних криз.

Отже, Кейнс обгрунтував необхідність державного регулювання економіки як єдиного цілого.

Предмет макроекономічної теорії

Предметом макроекономічної теорії є поведінка економіки, система її внутрішніх зв’язків, що розглядаються як єдине ціле.

Макроекономічна теорія вивчає:

– економічну поведінку, підйоми і спади економіки, темпи інфляції і безробіття;

– економічну політику (яка міняє валютні курси та інвестиції);

– економічні фактори (впливають на ставку відсотка, ціни і бюджет).

Макроекономічна політика держави

Макроекономіка є основою економічної політики держави.

Національна економіка – економічна діяльність господарських суб’єктів в масштабі держави, спрямована на задоволення потреб нації.

Цілі макроекономічної політики держави:

1. Економічне зростання – забезпечення стійкої тенденції зростання національного продукту.

2. Оптимальна зайнятість – забезпечення роботою всіх, хто бажає і здатний працювати.

3. Стабілізація цін – однакова ефективність для всіх господарських суб’єктів, тобто забезпечення стабільного рівня цін, що виключає інфляцію.

4. Зовнішньоторговий баланс – передбачає зовнішньоторговельну рівновагу, баланс експорту та імпорту, стабільний обмінний курс національної валюти.

Для реалізації цих цілей використовуються наступні основні інструменти макроекономічної політики.

1. Податково-бюджетна політика, що передбачає використання податків і державних витрат з метою впливу на економіку.

2. Кредитно-грошова політика, що здійснюється державою за допомогою грошової, кредитної та банківської систем країни.

3. Політика доходів – це бажання держави стримувати інфляцію директивними методами, або контроль над заробітною платою і цінами, або планування підвищення заробітної плати і цін.

4. Зовнішньоекономічна політика. Облік і аналіз зовнішньоторговельної діяльності країни і управління валютними ринками.

Макроекономічні методи дослідження

Макроекономіка використовує як загальнонаукові, так і специфічні методи дослідження.

До загальнонаукових методів належать:

1. Метод наукової абстракції;

2. Метод аналізу і синтезу;

3. Метод єдності історичного і логічного;

4. Системно-функціональний аналіз;

5. Економіко-математичне моделювання;

6. Нормативний та позитивний підхід.

Основним специфічним методом, що використовується в макроекономіці, є макроекономічне агрегування, під яким розуміється об’єднання явищ і процесів в єдине ціле. Агрегування величини характеризує ринкову кон’юнктуру і її зміну (ринкову процентну ставку, ВВП / ВНП, загальний рівень цін, рівень інфляції, рівень безробіття та ін.).

Макроекономічне агрегування поширюється на економічні суб’єкти (домашні господарства; фірми (підприємницький сектор); державу; іноземний сектор (закордон) і ринки (товарів і послуг, цінних паперів, грошей, праці, реального капіталу, міжнародний валютний).