Безкоштовно

Суть безробіття та особливості безробіття в Україні

views 111

Суть безробіття

Населення будь-якої країни з точки зору здатності до праці можна поділити на працездатне і непрацездатне.

Працездатне населення — це те, що за своїми фізіологічними даними спроможне працювати. В складі працездатного населення виділяють зайняту частину і безробітних.

Зайняті – це ті, що працюють в тій чи іншій сфері народного господарства. Згідно з Законом України „Про зайнятість”, до зайнятих належать:

  • особи, що працюють за наймом;
  • особи, що працюють самостійно (підприємці, творчі працівники, члени кооперативів, фермери);
  • обрані, призначені чи затверджені на оплачувану роботу в органах державної влади і громадських об’єднаннях;
  • особи, які проходять військову службу в Збройних силах;
  • особи, які одержують професійну підготовку або перепідготовку з відривом від виробництва, учні та студенти денної форми навчання;
  • особи, зайняті на виконанні громадських робіт;
  • особи, що виховують малолітніх дітей, доглядають за хворими та людьми похилого віку;
  • громадяни інших країн, які працюють у народному господарстві України.

Безробітні — це люди працездатного віку, які не можуть знайти роботу. За визначенням Міжнародної організації праці, безробітнім є особа, яка хоче і може працювати, але не має робочого місця. Згідно з Законом України „Про зайнятість”, безробітними є громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку і трудового доходу і зареєстровані в Державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Для того, щоб можна було порівнювати стан безробіття в різних країнах чи в різні роки, прийнято визначати рівень безробіття. Він обраховується як відношення кількості безробітних до загальної кількості працездатних, виражене у відсотках. Наприклад, якщо загальна кількість працездатних (П) становить ЗО млн. чоловік, а кількість безробітних (Б) – 6 млн. чоловік, то рівень (норма) безробіття Р’ може бути обрахована так:

Р’ = Б/П* 100= 6\30 *100 %=20%

Крім показника рівня безробіття, обраховують також тривалість безробіття з розрахунку на одного безробітного. Вона обраховується шляхом ділення загальної кількості місяців, протягом яких в даному році не працювали всі безробітні, на загальну кількість безробітних. Наприклад, якщо протягом року безробітними були 1000 осіб, з яких 100 осіб не працювали протягом року 3 місяці, 300 осіб – 5 місяців, 400 осіб – 6 місяців і 200 осіб – 12 місяців, то загальна тривалість безробіття становить 6600 місяців (3 х 100 4-5 х 300 + 6 х х 400 + 12 х 200), а тривалість безробіття на одну особу (середня тривалість) матиме такий вираз:

Середня тривалість =  6600 \ 1000= 6,6 місяця

Рівень безробіття та середня тривалість безробіття досить динамічні. Вони можуть бути різними в різні роки. Так само вони є різними в різних країнах. Це обумовлено різним рівнем невідповідності пропозиції робочої сили попиту на неї. Справа в тому, що попит і пропозиція робочої сили можуть змінюватись в різних напрямах.

Чинники (фактори) зміни пропозиції на робочу силу:

– заробітна плата. Причому вона може спонукати людей пропонувати свою робочу силу і у випадку її підвищення, і зниження;

– вікова структура населення;

– освітньо-культурний рівень населення (якщо він підвищується, то зростає пропозиція кваліфікованої робочої сили);

– традиції народу (обмеження участі жінок у виробництві).

Чинники (фактори) зміни попиту на робочу силу: заробітна плата, попит на товари і послуги, технічна озброєність праці, технологія виробництва.

Особливості безробіття в Україні

З початком ринкових перетворень безробіття появилося і в Україні та інших країнах з перехідною економікою. Особливістю безробіття в країнах з перехідною економікою є те, що воно:

– викликане невідповідністю між руйнуванням державного сектора і формуванням недержавного сектора економіки. Державний сектор зруйновано більш швидко, аніж налагоджено створення недержавного. В зв’язку з цим з державного сектора виштовхнуто працівників більше, ніж було створено робочих місць у недержавному секторі;

–  досягло великих розмірів, особливо приховане. За розрахунками Міжнародної організації праці (МОП), рівень безробіття в кінці 90-х років XX століття   в Україні становив
7,6%, а рівень прихованого безробіття перевищував 40% загальної кількості працездатного населення.

Слід мати на увазі, що в Україні, згідно з Законом України “Про зайнятість”, до безробітних відносять лише тих громадян працездатного віку, що зареєстровані у Державній службі зайнятості, в той час як за методикою МОП, безробітними визнаються особи від 15 до 70 років, зареєстровані та незареєстровані службою зайнятості, які шукають роботу, або намагаються організувати свою власну справу.

В Україні, як і в інших країнах з перехідною економікою, існують усі види безробіття: плинне, приховане, фрикційне, структурне, застійне. Ним охоплені різноманітні верстви населення: за віком, статтю, професійно-освітнім рівнем.

Зрозуміло, що всі держави намагаються робити вплив на ринок пращ з метою зменшення безробіття: розробляють програми по стимулюванню зайнятості то створенню робочих місць, по підготовці та перепідготовці робочої сили, страхуванню від безробіття тощо. Але вони малоефективні хоча б тому, що в країнах з ринковою економікою прийнято вважати наявність повної зайнятості якщо рівень безробіття не перевищує 5-6%. Основою регулювання ринку праці є аналіз залежності між безробіттям та темпами зростання цін, пропонований Філіпсом. Він побудував графіки (криву Філіпса ), згідно з якими суспільство ставиться перед вибором: або достатньо висока зайнятість з максимальним збільшенням цін, або стабільні ціни при значному безробітті.

В Україні основними шляхами зменшення безробіття є:

  • сприяння розвитку фермерства, малого і середнього бізнесу;
  • збереження робочих місць у державному секторі в результаті їх реорганізації;
  • здійснення підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до нової структури економіки;
  • створення сприятливих умов для міграції населення з однієї галузі чи території в інші;
  • квотування робочих місць для представників найбільш уразливих груп населення на ринку праці.

Написати коментар:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *