Безкоштовно

Інфляція як макроекономічне явище

views 70

Суть та способи вимірювання інфляції

Інфляція – це знецінення грошової одиниці, зниження її купівельної спроможності, що на поверхні суспільства  виявляється у зростанні цін. У докапіталістичних формаціях знецінення грошей відбувалося внаслідок втрати довіри до монет, в яких містилося менше дорогоцінного металу порівняно з офіційно встановленою кількістю, або внаслідок зниження вартості виробництва цього металу (золота чи срібла).

На ранніх етапах розвитку капіталізму інфляція виникала лише під час війни, оскільки держава, щоб покрити витрати, вдавалася до надмірної емісії паперових грошей і припиняла їх обмін на золото. На межі ХІХ-ХХ століть (в період виникнення монополій) інфляція стає постійним явищем майже усіх розвинутих країн.

Основними причинами інфляції в сучасних розвинутих країнах Заходу є :

  • монополістичні тенденції в економіці та панування монополій;
  • крах золотого стандарту;
  • надмірне зростання державного боргу, спричиненого небувалим розширенням непродуктивного державного споживання, головним чином військового характеру;
  • диспропорції в народному господарстві;
  • кризові явища у ваолютно-фінансовій системі.

Основними причинами інфляції в Україні та інших країнах СНД були :

  • розвал виробництва;
  • відмова від планового ведення господарства;
  • порушення вимог закону грошового обігу;
  • велика кількість посередників між виробниками і
    споживачами;
  • зростання цін на імпортні товари та послуги
    (нафтопродукти, газ тощо);
  • структурні світові кризи (енергетична, сировинна тощо).

В кожній країні в той чи інший період рівень інфляції різний. Рівень інфляції вимірюється за допомогою індексу споживчих цін (ІСЦ) Він визначається як співвідношення між сукупною ціною певного набору товарів і послуг (ринкового кошика) у поточному році і сукупною ціною аналогічного ринкового кошика (РК) у базовому (попередньому) році.

ІСЦ = Ціна РК поточного року   х юо%

            Ціна РК базового року

Основними товарними групами у ринковому кошику є продовольство, одяг, житло, транспортні послуги, освіта, книги, медичні послуги тощо. Ринковий кошик у багатьох країнах охоплює близько 300 груп споживчих товарів і послуг.

Крім індексу споживчих цін, визначають темп інфляції, тобто швидкість зростання цін. Темп інфляції обчислюється за наступною формулою:

Темп інфляції = ІСЦ певного року – ІСЦ базового року / ІСЦ баз. Рік * 100%

У 1993 – 1994 роках темп інфляції в Україні вимірювався багатьма тисячами процентів за рік, тобто мала місце гіперінфляція.

Види інфляції та її соціально-економічні наслідки

За темпом інфляції, тобто за темпом зростання цін, розрізняють такі види інфляції :

  • помірну інфляцію (від 5% до 20% у рік);
  • галопуючу інфляцію (від 20% до 200% у рік);
  • гіперінфляцію (понад 200% у рік).

При помірній інфляції ціни відносно стабільні, населення охоче заощаджує гроші, бо їх вартість мало знецінюється. При галопуючій інфляції гроші втрачають свою вартість дуже швидко, тому населення прагне купити за гроші товар, ринки капіталу звужуються, люди вкладають свої кошти за кордоном, а внутрішні інвестиції скорочуються. Галопуюча інфляція може тривати роками і десятиліттями. Вона характерна для країн, що розвиваються. При гіперінфляції населення і підприємства намагаються купити відповідні товари, поки гроші остаточно не знецінилися. Гіперінфляція означає економічний і соціальний хаос, фінансовий крах і суспільно-політичні безпорядки.

Виділяють ще такі види інфляції: попиту, інфляцію витрат, інфляцію грошей.

Інфляція попиту становить собою інфляцію, що виникає за зростання попиту при повній завантаженості виробничих потужностей і повній зайнятості. В цій ситуації пропозиція товарів і послуг не збільшується, що й призводить до зростання цін. Надлишковий попит можуть спричинити такі фактори:

  • очікування інфляції, яке супроводжується скороченням
    заощаджень і зростанням закупівлі товарів;
  • зростання державних витрат на соціальні потреби,
    оборону та управління;
  • зростання інвестиційних витрат у періоди економічних бумів.

Інфляція витрат виникає внаслідок зростання витрат виробництва, які переносяться на ціни товарів, що виготовляються. Інфляцію витрат можуть спричинити такі фактори :

  • підвищення номінальної заробітної плати;
  • підвищення цін на сировину та енергоносії.

Інфляція грошей має місце тоді, коли кількість грошей в обігу більша за обсяг ВНП. Згідно з кількісною теорією грошей, кількість грошей в обігу має відповідати обсягу ВНП. Цю рівність можна подати такою формулою:

К х О = РЦ х ВНП,

де К – кількість грошей в обігу; О – швидкість обертання грошей; РЦ – загальний рівень цін; ВНП – валовий національний продукт.

Якщо зробити припущення, що швидкість обертання грошей є величиною постійною, то збільшення кількості грошей викликає пропорційне зростання номінального ВНП. Інакше кажучи, величина номінального ВНП залежить від кількості грошей в обігу. Проте величина реального ВНП визначається запасами факторів виробництва і виробничою функцією. Для визначення рівня цін необхідно номінальний ВНП поділити на реальний ВНП.

Будь-яка інфляція викликає соціально-економічні наслідки, які зачіпають інтереси всього населення або значної його частини. До основних наслідків інфляції відносяться:

  • знецінення заощаджень;
  • зменшення рівня поточного споживання;
  • поглиблення майнової нерівності і швидке соціальне розшарування населення;
  • зникнення стимулів до продуктивної діяльності;
  • гальмування технічного прогресу;
  • втрата цінами їх регулюючої ролі;
  • посилення ролі адміністративних методів регулювання економіки;
  • спотворення обсягів виробництва товарів і послуг;
  • падіння загального обсягу виробництва і зайнятості в економіці в цілому;
  • зниження ефективності економіки.

З врахуванням цих наслідків інфляцію прийнято вважати основним злом у багатьох країнах, в тому числі й розвинутих.

3. Антиінфляційні заходи

Негативні наслідки інфляції змушують уряди розробляти і впроваджувати антиінфляційні заходи.

Найбільш поширеними антиінфляційними заходами в розвинутих країнах є наступні.

1. Регулювання попиту здійснюється за допомогою відповідної податкової, бюджетної та кредитної політики. Скажімо, збільшуьчи податки, держава тим самим впливає як на споживчі витрати домогосподарств, так і на інвестиційні витрати підприємців. Щоправда, обмеження сукупних витрат може призвести до згортання виробництва і збільшення безробіття.

2. Контроль за заробітною платою та цінами здійснюється адміністративними методами. Ці методи використовуються як доповнення до державних заходів регулювання сукупного попиту. Регулювання зарплати і цін в багатьох розвинутих країнах зводиться до встановлення державою максимальних нормативів їх зростання. Причому, як свідчить досвід, держава завжди встановлює більш низький норматив зростання зарплати.

3. Індексація — означає, що номінальні доходи громадян змінюються пропорційно змінам цін. Але в реальному житті доходи громадян лише частково захищаються механізмом індексації. Така ситуація виникає тому, що, як свідчить практика, чим більше економіка захищається від інфляції через індексацію, тим нестабільнішими стають економіка і становище населення.

В Україні, як і в інших постсоціалістичних країнах, система антиінфляційних заходів включає в себе такі дії:

  • послаблення інфляційного очікування;
  • скорочення дефіциту бюджету;
  • жорсткі обмеження на щорічне збільшення грошової маси;
  • протидію вільному перетину іноземними капіталами національних кордонів, оскільки іноземні капітали перетнувши кордон і перетворившись у “живі гроші”, збільшують їх масу в обігу;
  • підвищення товарності національного господарства;
  • стимулювання імпорту при відсутності власних товарів;
  • обмеження ліквідності грошей шляхом стимулювання заощаджень. Це стає можливим тоді, коли норма процента у вкладах і державних облігаціях перевищує темп інфляції,
    люди збільшують заощадження, обмежуючи цим самим споживання.

Написати коментар:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *