Сутність та принципи ділового етикету

Етикет — це сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків (ставлення до інших людей, форми звертання, поведінку, манери тощо).

Традиції, що базуються на нормах моралі, є основою формування зовнішніх проявів поведінки й учинків людини й значною мірою відображаються на взаєминах людей у процесі здійснення ними ділових відносин, а саме:

•  у поведінці під час ділових зустрічей і переговорів;

•  в одязі, її охайності, чистоті, бездоганності;

•  у ділових бесідах;

• в організації й устаткуванні службового приміщення й робочого місця;

• у поведінці під час ділових прийомів і т.д.

Сучасні ділові традиції вимагають таких рис, як тактовність, доброзичливість, люб’язність, пунктуальність, увічливість, вірність слову, уміння слухати, уміння володіти собою в конфліктних ситуаціях.

Важливо знати й намагатися дотримуватися традицій і звичаїв, що існують у тій країні, куди людина їде у відрядження або на відпочинок, ураховувати їх і в дружнім спілкуванні, і в ділових міжособистісних контактах.

У сучасному суспільстві практично ніякі дипломатичні, політичні, культурні, економічні та інші відносини не можуть бути вільні від норм етикету.

Етикет – французьке слово, що означає манеру, спосіб поводитися в суспільстві.

Сучасні дослідники життя суспільства й історики стверджують, що батьківщиною етикету є Італія XIV в., що не тільки відрізнялася від варварської Англії, Німеччини й навіть Франції повагою до чинності, багатству й родовитості, але також обов’язковоою наявністю у багатих і знатних людей приємних манер, люб’язного обходження, уміння поводитися в суспільстві. Історично етикет виник, насамперед, у палацах, тому й був названий палацовим або державним.

“Наймолодший” з видів етикету – діловий етикет.

Вимоги етикету, у тому числі й ділового, не носять абсолютного характеру, вони міняються із часом, під впливом факторів, про які згадувалося раніше. Можна рекомендувати діловій людині не просто сліпо й беззастережно виконувати вимоги ділового етикету, але постаратися зрозуміти їхній внутрішній зміст, що і робить їх необхідними в діловому спілкуванні.

Діловий етикет – це важлива складова ділових відносин, що базується на багатовіковій мудрості, що визначає уявлення про духовні цінності (справедливості, чесності, вірності слову й цінності матеріальні – організованості, високому дизайнерському рівні). Можна сказати, що діловий етикет – це зовнішнє вираження внутрішньої моральності й культури людини.

Діловий етикет базується на наступних принципах:

1. Здоровий глузд: норми ділового етикету не повинні протиставлятись здоровому глузду.

2. Воля: мається на увазі те, що правила й норми ділового етикету, хоча й існують і досить ревно виконуються, проте не повинні перешкоджати вільному волевиявленню кожного ділового партнера, волі вибору партнерів по бізнесу, волі підбору методів і способів виконання домовленостей між сторонами.

3. Етичність: весь комплекс норм, стандартів, вимог, рекомендацій, що становить діловий етикет, просто зобов’язаний бути етичним, моральним, тобто діловий етикет цілком і повністю орієнтований на добро.

4. Зручність: норми ділового етикету – не пута, не окови, не кайдани на руках і ногах партнерів по бізнесі, вони не повинні сковувати ділових людей, заважаючи тим самим діловим відносинам і гальмуючи розвиток економіки.

5. Доцільність: суть цього принципу в тім, що кожне приписання ділового етикету повинне служити певним цілям.

6. Економічність: етика ділових відносин не повинна коштувати занадто дорого; висока “вартість” моральності в справах сама по собі не етична, оскільки являє собою відрахування або із прибутку організації, або з доходів окремого співробітника.

7. Консерватизм. Консерватизм у зовнішньому вигляді ділової людини, у його манерах, схильностях, прихильності до тих або інших традицій мимоволі викликає асоціації чогось непорушного, міцного, надійного; а надійний партнер у справах – межа бажань для кожної ділової людини.

8. Невимушеність: норми ділового етикету повинні бути такими, щоб дотримання їх не перетворювалося в щось нав’язане, щось тяжке психологічно; вони природні, виконуються з легкістю й без напруги.

9. Універсалізм: це значить, що варто намагатися, щоб кожна рекомендація або норма ділового етикету була спрямована на багато сторін ділових взаємин.

10. Ефективність: суть цього принципу в тім, що стандарти ділових відносин повинні сприяти скороченню строків
виконання договорів, укладенню більшого числа договорів, зменшенню кількості конфліктів у колективі й т.д.