Позичковий процент і прибуток підприємця

Процент на позичковий капітал стає можливим тому, що цей капітал в руках підприємця застосовується з метою одержання прибутку. В умовах розвинутого товарного виробництва гроші-капітал виступають як своєрідний товар. Як товар гроші-капітал мають властивості товару: споживну вартість і вартість.

Споживна вартість товару-капіталу полягає в тому, що він приносить прибуток тому, хто взяв гроші в позику.

Крім своєї дійсної вартості, гроші-капітал набувають ще й фіктивну вартість як товар-капітал. Цією вартістю є процент, як своєрідна ціна, яку одержує власник грошей-капіталу.

Якщо 1000 дол. даються в позику із сплатою 4% річних, то ціна капіталу становитиме 40 дол.

Звичайно, 40 дол. не виражають справжньої вартості грошей-капіталу.

Позичковий процент утворюється в результаті поділу середнього прибутку, одержаного на взятий в позику капітал, на підприємницький доход і процент.

Той, хто взяв гроші в позику, одержує прибуток на цей капітал.

Прибуток одержано на чужий капітал, тому його слід поділити між підприємцем і власником позичкового капіталу.

Отже, середній прибуток розпадається на дві частини:

• процент – тобто ту частину прибутку, яку підприємець передає власникові позичкового капіталу;
• підприємницький доход – тобто частину прибутку, яку привласнює підприємець.

Норма проценту визначається відношенням річного доходу позичкового капіталу до величини позичкового капіталу.

Норма проценту має верхню і нижню межу. Верхня – наближення до середрьої норми прибутку. Але при такому рівні проценту для промислового кіпіталіста немає сенсу вдаватися до позики. Йому нічого не залишається. Нижня – наближеня до нуля. Але ж за “дякую” гроші в позику ніхто не дасть.

Тому в цих межах відбувається коливання рівня процента.

Історично нормі процента властива тенденція до зниження, оскільки середня норма прибутку має тенденцію до зниженя і з розвитком капіталізму зростає пропозиція позичкового капіталу.

Прибуток – це винагорода, яку отримує підприємець. На практиці прибуток становить собою різницю між виручкою від реалізації виробленої продукції та витратами на її виробництво.

Прибуток включає в себе кілька складових (елементів), а саме:

• прибуток, який можна класифікувати як заробітну плату підприємця за організацію виробництва та управління ним;
• прибуток на власність (на капітал);
• монопольний прибуток.

На різних підприємствах може бути різна величина прибутку. На диференціацію прибутку роблять вплив такі чинники:

• кількість залучених до виробництва коштів;
• прибутковість вкладень;
• рівень витрат на виробництво;
• швидкість обороту капіталу;
• ринкова ціна.

В умовах ринкової економіки прибуток виконує такі функції:

• функцію розвитку виробництва, оскільки частина прибутку використовується для розширення і оновлення підприємства;
• функцію стимулювання, оскільки прибуток спонукає підприємця до вдосконалення виробництва і збуту продукції;
• функцію розподілу, оскільки спонукає підприємців вкладати капітали у білльш прибуткові галузі економіки.