Безкоштовно

Гроші, пропозиція грошей, грошовий мультиплікатор

views 67

Сучасна економіка є грошовою, оскільки майже всі операції проводяться з участю грошей.

Грошима називаються:

  • загальновизнаний засіб платежу, який без будь яких обмежень приймається в обмін  на товари та послуги,а також при сплаті боргових зобов’язань;
  • сукупність фінансових активів, які використовуються при проведенні розрахунків для здійснення різноманітних операцій.

Сучасні платіжні засоби випускаються центральними (емісійними) та комерційними(депозитними) банками і представлені двома видами грошей: символічними та кредитними.

Символічні гроші або готівка – це боргові зобов’язання держави. Вартість таких грошей перевищує витрати на їх виробництво, а цінність визначається здатністю обмінюватися на товари та послуги. Монопольне право емісії готівкових грошей закріплено за державою (центральним банком) тому це державні гроші.

Кредитні або депозитні гроші – це боргові зобов’язання комерційних банків, або безготівкові гроші.

Формула пропозиції грошей:

М = С+D ,

де М – пропозиція грошей;

С – готівкові гроші;

D – депозитні гроші.

Функції грошей:

  • міра вартості;
  • засоби обміну;
  • нагромадження.

Сума коштів, що внесені як депозити на банківські рахунки і не видані як кредити складають фактичні або загальні резерви банків (TR). Система, за якої банк володіє резервами, що дорівнюють його депозитам, є системою 100 % банківського резервування.

Система, за якої вартість банківських резервів менша ніж сума банківських депозитів має назву системи часткового банківського резервування (сучасна система). Всі комерційні банки повинні мати мінімальні обов’язкові резерви, пропорційно до суми депозитів (D). Норма обов’язкового резервування встановлюється національним банком (НБ):

r = R/D , де

r – норма обов’язкового резервування;

R – сума (величина) обов’язкових резервів;

D – сума депозитів.

Величина, на яку фактичні резерви банку перевищують його обов’язкові резерви називається надлишковими або понаднормовими резервами (Е):

Е = TR – R , де

TR – загальні резерви.

За системи часткового резервування комерційні банки здатні створювати гроші, збільшуючи пропозицію грошей за рахунок кредитування економіки. Спроможність окремого банку створювати гроші визначається  розміром його надлишкового резервування. Система комерційних банків в цілому може надати позики в обсязі, який у декілька разів перевищує її початкові надлишкові резерви.

μ  – простий депозитний мультиплікатор.

Якщо процес продовження то використання останньої грошової одиниці, то у загальному вигляді пропозицію грошей можна показати як м= 1/r ∙

D= μ∙D

Депозитний мультиплікатор визначає максимальну кількість депозитних грошей, що створюється однією грошовою одиницею надлишкових резервів при заданому рівні норми обов’язкового резервування.

Максимальне розширення депозитів – це збільшення грошей на депозитних рахунках, який визначається як добуток простого депозитного мультиплікатора та надлишкових резервів.

Вартість грошей у часі є неоднаковою. Гроші витрачені сьогодні коштують дорожче, ніж витрачені через рік. Причини здешевлення: інфляція, ризик, процент. Для порівняння грошей у часі застосовують дисконтування чи компонування.

Для розрахунку майбутньої вартості поточної суми грошей застосовують компонування.

FV = PV (1 + i )t , де

FV – майбутня цінність;

PV – теперішня цінність.

Для розрахунку зведеної до поточного моменту вартості майбутніх грошей застосовують дисконтування (цей метод застосовують при довгострокових і для дорогих проектів).

PV=FV ∙R=FV ∙ 1/〖(1+i)〗^t

Загальна модель пропозиції грошей враховує роль центрального банку, поведінку комерційних банків і можливий відтік частини грошових коштів з депозитів банківської системи в готівку. Вона містить ряд нецінових змінних:

  • грошова база (В)
    • М  = С + D
    • B = C + TR;
  • коефіцієнт депонування (визначає структуру зберігання грошей);
  • норма фактичного резервування (визначає відсоток депозитів, який комерційний банк зберігає як резерви).

Отже, пропозиція грошей є функцією трьох екзогенних змінних: коефіцієнтом депонування, нормою фактичного резервування та грошової бази.

M=cr ∙D+D=D (cr+1)

B=cr∙D+rr∙D=D(cr+rr)=>D=B∙1/(cr ∙rr)

M=B∙(cr+1)/(cr+rr)

m=(cr+1)/(cr+rr)

Отже, пропозиція грошей знаходиться в прямій залежності від розміру грошової бази та в оберненій залежності від коефіцієнта депонування та норми фактичного резервування.

Коефіцієнт пропорційності між пропозицією грошей і  грошовою базою одержав назву грошового мультиплікатора, або мультиплікатора грошової бази.

Грошовий мультиплікатор визначає відношення пропозиції грошей до депозитної бази, а також суму, на яку збільшиться пропозиція грошей при збільшенні грошової бази на одну одиницю.

Написати коментар:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *