Безкоштовно

Гомерів епос як енциклопедія життя давніх греків

views 3145

У VI ст. до н. е. афінський правитель Пісістрат наказав записати дві поеми, найпопулярніші серед народних співців, – “Іліаду” та “Одіссею”.

Та їх легендарного автора Гомера давно вже не було в живих.

Ніхто вже не міг сказати, коли саме жив Гомер. Називали сім міст, в яких, за твердженням їхніх мешканців, народився цей славетний рапсод. На жаль, у поемах немає жодного слова про їхнього автора, який скромно приписує всі поетичні заслуги музі, а не собі:

Музо, повідай мені про бувалого мужа, що довго
Світом блукав, св`ященну столицю троян зруйнувавши.

Лише значно пізніше встановили, що “Іліаду” було створено у VIII, а “Одіссею” – у VII ст. до н. е.

Коли занепала антична культура, всі забули про Троянську війну і вважали її поетичною вигадкою Гомера. У 1870-х роках німецький археолог Генріх Шліман провів археологічні розкопки у Туреччині на пагорбі Гіссарлик і розкопав залишки стародавнього міста, довівши реальність Трої. Звичайно ж, наші знання про історичне минуле ніколи не будуть повними, тому велику роль в осмисленні народами  свого минулого завжди відіграє уяву, фантазія. Не варто вимагати історичної правди від стародавніх легенд і переказів.

Їх роль у тому й полягала, що вони згуртовували людей навколо важливих ідеалів і цінностей, а отже, сприяли виживанню людського роду.

Історія Троянської війни рясніла захоплюючими сюжетами. Візьмімо хоча б сюжет про троянського коня. “Хитромудрому” Одіссею богиня Афіна навіяла думку побудувати великого дерев`яного коня, куди б міг сховатися загін воїнів, і залишити його перед ворітьми Трої. Вирішивши, що то подарунок від богів, троянці втягли коня в міто, а вночі Одіссей із воїнами виліз із коня, відчинив ворота і впустив ахеїв. Так загинула троя. Та чи не дивно, що ця ефектна подія лише побіжно згадується в “Одіссеї” (пісня VIII, вірші 500-520), разом з історією проникливого жерця Лаокоона, який єдиний здогадався про підступність ахеїв, але його ніхто не послухав (міф про Лаокоона та його синів)? Або історія про загибель “прудконогого” Ахілла від стріли, яка влучила йому в п`яту (міф про Ахіллову п`яту)? А сюжет про войовничих дівчат-амазонок, яких троянці покликали на допомогу з берегів Меотиди (Азовського моря), і цариця амазонок Пентесілея намагалася перемогти Ахілла, а сталося так, що вороги закохалися один в одного?

Драматизм сюжету “Іліади” в тому й полягав, що Ахілл своїм вчинком порушив усталину богами гармонію. Можна уявити, з яким захватом стежили слухачі за розповіддю рапсода про незчисленні біди, що їх спричинив нечуваний вчинок ображеного героя. За те з яким полегшанням дізнавалися вони про встановлення світового ладу, коли герой приборкав свій гнів і знову зайняв належне йому місце серед родичів! Це була поема надзвичайно глибокого філософського-релігійного змісту про порушення і відновлення світової гармонії.

Про світову гармонію, якій підкоряються навіть боги, Гомер розПовідає у пісні XVIII, де описується щит Ахілла. Щит героя мав круглу форму. В ценрі бог Гефест зобразив небо із зірками, сонцем, місяцем. Навколо нього – людське життя: сцени миру і війни, сівба і збір урожаю, праця і свято, весілля і похорон. Не важко помітити: ці сцени, чергуючись за принципом протиставлення, мають символізувати певний закон, що панує в житті. А обрамляє увесь щит “обід блискучий”, який символізує Океан. Цей Океан і є сувора необхідність, межа людських можливостей, фатум.

Написати коментар:

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *