Безкоштовно

Фінансове посередництво в Україні

views 68

Фінансовий ринок пов’язаний з кваліфікованим посередництвом між продавцем і покупцем фінансових активів.

Фінансове посередництво є дуже важливим елементом ринкової економіки, адже сприяє прискоренню не тільки фінансових, а й товарних потоків, забезпечує мінімізацію пов’язаних із цим суспільних витрат.

Фінансові посередники відіграють важливу роль у функціонуванні грошового ринку, а через нього – у розвитку ринкової економіки, їх економічне призначення полягає в забезпеченні базовим суб’єктам грошового ринку максимально сприятливих умов для їх успішного функціонування. Тобто функціонально фінансові посередники спрямовані не всередину фінансової сфери, не на самих себе, а зовні, на реальну економіку, на підвищення ефективності діяльності її суб’єктів.

Національна українська практика, так і досвід країн зарубіжжя – розвинутих і тих, що розвиваються, поділяють фінансове посередництво на дві групи – банківське і небанківське – як наслідок відмінностей в інституційних позиціях на ринку.

Нині в Україні банківська система значно випереджає небанківські фінансові установи за обсягом активів, сумою залучених ресурсів.

За останні роки в Україні спостерігався динамічний розвиток банківського сектору, чому сприяли надходження прямих іноземних інвестицій, розширення внутрішнього споживчого та інвестиційного попиту, подальша розбудова системи гарантування вкладів населення тощо.

Протягом 2005–2009 років спостерігалася тенденція зростання основних показників діяльності банків.

Аналіз динаміки зобов’язань комерційних банків свідчить, що загальний їх обсяг систематично збільшувався. В 2009 році загальна сума зобов’язань складала 806823 млн.грн, що майже в 7 разів перевищувало обсяги 2005 року

Пасиви і активи як банківської системи в цілому,так і окремих комерційних банків, незбалансовані за строками, тобто характерна зміщена структура балансу: пасиви значно коротші за активи, що породжує підвищений попит на довгострокові ресурси і підтримує ризики ліквідності на високому рівні.

На сьогоднішній день капітал банківської системи залишається недостатнім для стабільного її функціонування і розвитку, що, в свою чергу, гальмує розширення масштабів операцій у реальному секторі економіки.

Щодо небанківських фінансово-кредитних посередників, сьогодні в Україні склалася ситуація, за якої небанківські фінансово-кредитні установи ще не відіграють тієї позитивної ролі в економіці, якої від них можна було б очікувати. Кількість небанківських фінансово-кредитних установ протягом 2005-2008рр. продовжувала постійно збільшуватися, проте в 2009 році, порівняно з даними попереднього року, їх кількість зменшилася переважно у всіх секторах.

Разом із зменшенням кількості небанківських кредитних установ у 2009 році порівняно з попередніми періодами відбувається й уповільнення рівня ділової активності та значне зниження темпів приросту показників діяльності цих установ.

Спостерігається тенденція щодо скорочення обсягів надання фінансових послуг небанківськими організаціями, а саме, фінансових кредитів, позик та фінансового лізингу протягом 2009 року порівняно з минулими роками. Це, насамперед, пов’язано з недостатністю у фінансових компаній власних коштів для кредитування та великими ризиками щодо повернення наданих кредитів (позик).

Передумовою вирішення або принаймні часткового послаблення гостроти проблем розвитку фінансового посередництва України, на мою думку, є розробка стратегії розвитку системи фінансових посередників. Основним її завданням має стати сприяння підвищенню конкурентоспроможності системи вітчизняних фінансових посередників та посилення рівня підтримки нею вітчизняної економіки.

Стратегічно важливим питанням, від розв’язання якого залежатиме подальший розвиток системи вітчизняних фінансових посередників, є визначення на державному рівні єдиної позиції стосовно залучення на фінансовий ринок України іноземних фінансових інституцій та іноземного капіталу.

Варто сказати, що на сьогодні вже є актуальним питання про спроможність вітчизняних банків успішно конкурувати з іноземними банківськими установами з огляду на істотну різницю в рівні капіталізації і ресурсної бази європейських та українських банків. Отож у перспективі самостійні, не продані іноземним інвесторам українські банки мають розробити й використати свої унікальні конкурентні переваги на ринку.

Написати коментар:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *