Безкоштовно

Вплив народознавчого матеріалу на емоційно–чуттєву сферу дошкільника

views 54
image_pdfВідкрити як PDFimage_printНадрукувати

Виховання — вічна, як світ, проблема.    Відколи    існує людство на землі, відтоді й змушене воно невпинно дбати про виховання нащадків і продовжен­ня свого роду. «Найбільший скарб у кожного народу — його діти» — так давно, а ніби сьогодні, ці слова сказала відомий педагог Софія Фе­дорівна Русова. Відродження нації починається з ди­тячої колиски, родини, з дитячого сад­ка.

Душа дитини в період дошкільного віку найчутливіша й найвразливіша; і в цей час найбільше треба плекати її, пильнувати, щоб серце, воля і розум розвивалися нормально.

Провідну роль у психічному розвитку дошкільника відіграє емоційна сфера. Емоції «зв’язують» вищі форми психіки людини та її внутрішнє «середовище». Будь-яка діяльність супроводжується емоціями, які визначають ефективність цієї діяльності.

Проблема розвитку емоцій, їх роль у виникненні мотивів, як регулятор діяль­ності та поведінки дитини, — одна з найважливіших проблем психології та педагогіки, яка розкриває особливості становлення особистості дошкільника.

Емоції визначають ефективність нав­чання та виховання, беруть участь у будь-якій творчій діяльності дитини.

Ознайомлення дітей з національною культурою, традиціями неможливе без урахування принципу емоційності нав­чання. С. Русова була глибоко переко­нана, що виховання дітей має бути поз­начене мистецтвом, естетичним сприй­манням й емоціями. Саме від питомої ваги емоційного фактору залежить міцність засвоєння народознавчого ма­теріалу. «Щоб якийсь образ глибоко заліг у пам’яті, почуття має збудуватись самим цим образом, або, принаймні, запам’ятовуваний образ повинен бути в тісному зв’язку з тим, який пройнятий почуттям, і до того ж однаково, якого б роду це почуття не було: страх, любов, гнів, сором чи здивування».

Це й не випадково. У дитини – дошкільника емоції є пусковим механізмом ми­мовільної уваги та мимовільного за­пам’ятовування. Джерелом розвитку та насичення емоційної сфери виступають дорослі (батьки, вихователі). Від них дитина отримує перші еталони емоційних реакцій, які властиві певній національно-культурній спільності лю­дей. Про це слід пам’ятати вихователям дошкільних закладів під час залучення дітей до національно-духовного життя народу. Адже кожен вихователь є пер­шим передавачем емоційних моделей, емоційних реакцій, носієм емоційно-національної мови. Якщо дорослий по­дає матеріал в емоційно-насиченій гамі, з відповідною емоційною реакцією (по­дивом, милуванням, захопленням, гордістю, звеличенням тощо), у дітей виникає бажання наслідувати такі емоційні ситуації. Таким чином, фор­мується фундамент національної ду­ховності, національної свідомості.

У повсякденному житті та на заняттях повинна панувати атмосфера емоційною піднесення. Виховання без радості пізнання, розкриття природи, народних звичаїв, традицій, прилучен­ня до народної творчості, без святко­вості є сухим, тьмяним, сірим.

Заняття з народознавства в дошкіль­ному віці мають не стільки пізнаваль­ний характер, скільки виховний. Вони мають на меті виховати у дитини почут­тя національної гідності, викликати інтерес до національної культури, при­щепити дітям любов та повагу до ук­раїнських державних і народних символів, оберегів, звичаїв, традицій.

Саме цього домагалась й С. Русова. Вона писала, що хати мають бути чисто прибрані, діти охайно вдягнені, їхня увага повинна бути звернена на красу навколишнього.

Прилучення дітей до народної твор­чості, мистецтва, безпосередня участь у національних святах виховують у них естетичні почуття, розвивають художнє світобачення, наповнюють емоційну сферу дитини радощами, піднімають настрій, формують естетичний смак.

Завдяки ознайомленню з образотвор­чим мистецтвом, творами народних умільців декоративно-прикладного мис­тецтва, народною піснею, українською класичною та сучасною музикою, до­шкільнята пізнають особливості націо­нального побуту та культури, прилуча­ються до духовних надбань попередніх поколінь і своїх сучасників. Мистецтво готує дітей до сприймання прекрасного у житті, формує відчуття ритму, гармонії, кольору, позитивні, моральні якості і по­чуття, забезпечує розвиток творчості.

Вихователям, ознайомлюючи дітей з місцевістю, де вони живуть, необхідно дбати про глибоке й плідне вкорінення в душі малечі живих вражень, перевірених власним дитячим досвідом, зігрітих по­чуттями. Це сприяє розвиткові інтелекту­альної й емоційної сфери, позитивно впливає на гармонійний розвиток і фор­мування високогуманної особистості.

image_pdfВідкрити як PDFimage_printНадрукувати

Написати коментар:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *