Цікаві форми роботи з педагогами ДНЗ

Інтерактивні форми роботи з педагогами в ДНЗ

ВСТУП

Умови сьогодення ставлять перед педагогами-дошкільниками складні завдання перебудови системи суспільного дошкільного виховання. Від вихователя значною мірою залежить психологічний клімат групи, емоційний стан кожного малюка, характер дитячих взаємин, успіхи дітей в будь-якому виді діяльності.

Це вимагає від вихователя постійного удосконалення педагогічної майстерності. У дошкільному закладі необхідним виявляється створення таких умов, які давали б можливість кожному педагогу виявляти творчість , новаторство, реалізувати себе як особистість.

Методична робота повинна передбачати проведення таких форм роботи з педагогічними працівниками ,які допомагали б педагогам піднятися на більш високий фаховий рівень, стимулювали їх пізнавальну активність, формували навички самостійного аналізу та оцінки реальних фактів, давали змогу не просто набувати знання, а уміло використовувати їх у ситуаціях.

Крім того, різні форми методичної роботи в дошкільних закладах покликані не лише надавати методичну допомогу педагогам, а й забезпечувати їх безперервну освіту та творче зростання.

Сидячи за традиційними столами, педагоги починають вести себе, як підлітки, на яких навчання наводить нудьгу. Тому різноманітність у розташуванні столів, стільців сприяє різноманітності у спілкуванні. Так , для роботи в парах, дискусій, індивідуальних презентацій, рольових ігор, стільці краще розмістити у вигляді підкови. Для роботи малими групами краще розташувати “віялом”, на певній відстані один від одного.

Спілкування в колі сприяє виникненню почуття команди та єдності.

Навчання педагогів більш ефективне, якщо:

–      воно відповідає їх сьогоднішнім проблемам та має глибоку мотивацію;

–      пов’язане з їх теперішнім та минулим досвідом;

–      створена атмосфера взаємної поваги та доброзичливості;

–      учасники навчання не лише активно задіяні, але й самі управляють цим процесом;

–      є можливість відразу ж застосувати отримані знання в реальному житті та досягти успіху.

1. Поняття про інтерактивні форми роботи у ДНЗ

“Інтер” – означає перебування між, або періодичність дій; “активний“ – це діяльний, енергійний, посилено діючий.

Інтерактивні форми роботи передбачають спілкування їх учасників на основі діалогу.

Суттєвою особливістю таких форм є дослідницька діяльність педагогів, яка передбачає постановку питання, проблеми, евристичне формування гіпотез та їх перевірка у ході практичних чи розумових операцій із застосуванням діалогу, оскільки думки, що народжуються, потребують висловлення. Інтерактивний характер такого спілкування проявляється у виробленні педагогами – учасниками такої форми роботи, певної стратегії сумісних дій.

Під час інтерактивних форм роботи реалізуються всі сторони спілкування :

–      інформативна, тобто передача та збереження інформації;

–      інтерактивна – організація і взаємодія в сумісній діяльності;

–      перцептивна – сприймання і розуміння людини людиною.

2 Класифікація ігор

Науковці розподіляють ігри на такі види:

–      ділові;

–      рольові;

–      професійні.

Ділова гра – найбільш складна і ефективна форма. Вона дозволяє відтворити в навчальних умовах реальну діяльність педагогів, імітувати дійсні чи умовні педагогічні ситуації, процеси, програвати їх шляхом активної взаємодії та приймати самостійні рішення; набувати певних професійних умінь, досвіду, навичок мовленнєвого спілкування. Педагоги одержують теоретичні знання , закріплюють їх, набувають практичних умінь і навичок, вдосконалюють уміння обговорювати, аналізувати, раціонально використовувати інформацію, критично оцінювати різні точки зору, приймати і формулювати рішення, робити висновки.

Таким чином, ділова гра – це наближена до реального життя форма імітаційного моделювання професійної діяльності, яка включає як інструментальний , так і емоційно-рольовий аспекти вирішення проблеми.

Мета ділової гри – закріплення знань, формування практичних умінь і навичок щодо застосування знань, стимулювання навчально-пізнавальної активності, розвиток творчого мислення, удосконалення навичок спілкування.

Успіх проведення ділової гри залежить від багатьох умов.

Складові частини гри повинні досить повно продемонструвати ту ситуацію, яка імітується, відповідати меті гри, містити інформацію, яка допомагає зрозуміти сутність проблеми та прийняти вірне рішення.

Проведення гри повинно мати повне забезпечення необхідними матеріалами для теоретичної частини, опису ситуації, а також приклади, ілюстрації, схеми, запитання, методичні рекомендації.

Бажаного ефекту у рольовій грі можливо досягти лише у тому разі, коли вона спирається на достатні ґрунтовні знання педагогів, чіткі уявлення про ту діяльність, яка імітується.

Структура ділової гри може бути як чітко регламентованою, так і вільною. Чітке регламентування гри передбачає визначення ведучим порядку гри, кількості ролей, можливі дії учасників. Вільна структура гри дозволяє використовувати творчий потенціал та ініціативу гравців.

Не дивлячись на те, що кожен ведучий має свій стиль ведення гри, темп, методику її підготовки, все ж таки бажано гру проводити за певними етапами:

І. З`ясування необхідності проведення гри, розроблення та узгодження вихідних позицій гри, завдань та мети із загальним планом навчання;

ІІ. Складання ведучим єдиного сценарію гри, у якому вказується проблематика ігрової ситуації, розкривається її зміст, формулюється мета гри, критерії оцінювання кінцевого результату. На цьому етапі розподіляються ролі поміж учасників гри, організується методичне та інформаційне забезпечення, готується графічний матеріал, таблиці нормативи тощо. З метою правильної підготовки сценарію важливими є консультації з певними фахівцями.

ІІІ. Підготовка ведучим системи забезпечення гри, яка включає:

–      методологічне забезпечення – визначення завдань і мети гри з урахуванням потреб її проведення та рівня підготовки педагогів;

–      методичне забезпечення – добір нормативних, інструктивних, науково-методичних матеріалів згідно теми і мети гри, підготовка таблиць, схем, графіків та ін.;

–      інформаційне забезпечення – підбір науково-методичної літератури з проблеми, що буде розглядатися;

–      організаційне і матеріально-технічне забезпечення – розробка графіку і розкладу гри, підготовка приміщення, технічних засобів та ін.

Підготовка приміщення – дуже важлива умова успішного проведення гри. Приміщення повинне мати достатню температуру, освітлення, вентиляцію. До того ж воно має бути зручним. Меблі треба розташувати в залежності від завдань гри, але при цьому їх розміщення має забезпечувати можливість для всіх учасників бачити і чути ведучого.

ІV. Безпосереднє проведення гри, яке включає ряд послідовних ігрових процесів:

–      введення учасників гри в конкретну ситуацію, її проблематику, мету і завдання;

–      створення груп, кожна з яких зорієнтована ведучим на своє завдання;

–      колективне вивчення і аналіз ігрових ситуацій безпосередньо в групах;

–      колективне обговорення результатів вивчення ситуацій;

–      формування варіантів розв`язання проблеми, обговорення;

–      підведення підсумків гри, обґрунтування оптимального вирішення проблеми.

Гра протікає в процесі активної взаємодії гравців, які наступають на партнерів, відступають, захищаються чи переходять до контратаки.

Гра повинна відповідати можливостям учасників: їх віковим, культурно-історичним особливостям. Протікання її, результативність повинні бути передбачуваними. Під час проведення гри слід дотримуватися визначених правил, які передбачують поведінку гравців та керують нею, а також є критерієм оцінки їх роботи як при підготовці гри, так і в ході її.

За браком часу можна використовувати не цілісну рольову гру, а її фрагменти: розігрування ролей, створення ігрових ситуацій та ін.

Приклад проведення ділової гри наведено в додатку №1.

Рольова гра з`явилась недавно, біля десяти років тому і передбачає створювання ігрового світу із зануренням у нього гравця як самостійної особистості.

В рольових іграх немає сторонніх глядачів. Вони є індивідуальними, так як кожен учасник може обрати собі роль, об`єднатися з будь-якою командою чи діяти незалежно від інших.

Рольові ігри створюють світ, відмінний від реального. Це дає деякі переваги. Наприклад, людина, що у реальному житті виконує другорядні ролі, у грі може спробувати себе в кардинально новій якості.

Рольові ігри класифікуються за:

–      джерелом створюваного в процесі гри світу (на основі літературних, історичних чи фантазійних творів);

–      ступенем волі гравців (театральні, які проводяться завжди за сценарієм; творчі, які передбачають самостійний вибір);

–      глибиною занурення у гру (егалітарні – з неповним зануренням та елітарні – з повним зануренням у гру);

–      місцем проведення (кабінетні, полігонні);

–      кількістю і складом;

–      ігровим досвідом (початківці, досвідчені, гравці-майстри).

Рольові ігри підвищують творчу активність, сприяють виникненню бажання створювати нові розробки. Зміна ролей допомагає зрозуміти деякі проблеми, з`ясувати можливості їх подолання (наприклад, керівник-підлеглий).

Професійна гра спрямована на розвиток творчого мислення, формування практичних навичок, умінь, відпрацювання індивідуального стилю спілкування під час колективного вирішення завдання.

Це певною мірою репетиція елементів професійної діяльності.

Професійні ігри є доречними під час формування колективу чи тоді, коли до нього надходить багато молодих педагогів.

Під час професійної гри учасник має можливість уявити себе в ситуації, яка існує реально.

За окремими характерними ознаками професійні ігри класифікуються:

–      за цільовими установками та змістом ігрової участі;

·     імітаційні, під час яких імітується діяльність організацій, групи дітей, події, конкретна діяльність відповідальних осіб (завідувача, вихователя-методиста та ін.). Сценарій імітаційної гри передбачає сюжет подій, опис структури, призначення об`єктів, які імітуються, специфіку діяльності та обставини, в яких подія відбувається. Під час таких ігор відпрацьовується тактика дій, поведінки, виконання функцій і обов`язків певної посадової особи;

·     ігри за методом інсценування, під час яких розігрується будь-яка ситуація, поведінка людини за певних обставин (наприклад, вечірня бесіда вихователя з батьками). Для таких ігор складається сценарій з описом конкретних ситуацій, функцій та обов`язків дійових осіб, їх завдань;

·     психодрама чи соціодрама має на меті оцінку та зміну стану іншої особи або настрою групи. Вона вимагає глибоких знань психології та психіатрії. Проте в дошкільних закладах ці ігри майже не використовуються.

–      за характером змодельованих ситуацій:

·     ігри з суперником дозволяють моделювати процеси управління в умовах взаємовпливу поведінки або впливу один на одного в різних системах;

·     ігри-тренажери, які майже не використовуються.

–      за характером ігрового процесу: професійні ігри належать до таких, що використовуються найчастіше. Стосунки між групами, що приймають участь у грі, мають характер суперництва, дії однієї групи прямо чи опосередковано впливають на дії іншої;

–      за способом передачі та обробки інформації: такі ігри проводяться за участю керівника із застосуванням засобів зв`язку і повсякденних носіїв інформації – текстів, схем, моделей та ін.

–      за динамікою змодельованих процесів: такі ігри мають або обмежену кількість ходів, або навпаки.

Правила проведення професійних ігор:

·     Важливе значення має підготовка учасників і підбір інформації для обговорення;

·     До початку гри є допустимими контакти між учасниками;

·     З початку гри ніхто не може змінювати її хід, лише керівник вносить корективи в дії учасників, якщо вони відходять від ролі;

·     Обов`язковим є підведення підсумків професійної гри.

2.1 Ділова гра як інтерактивний метод навчання педагогів

Гра – це форма діяльності педагогів, яка дозволяє їм вільно проявляти свої можливості і проводиться у вигляді:

–      змагання;

–      зображення (виконання, репрезентації);

–      ситуацій та ін.

За сумісної ігрової діяльності відбувається активне засвоєння знань, в ході спілкування розробляється стратегія спільних дій.

Згідно досліджень Х.-Є.Майхнера пасивному сприйманні інформації у пам`яті зберігається до 50% того, що людина чує і бачить. За умови ж активного сприймання інформації вона зберігається на 80% того, що говорив сам слухач, і на 90% того, що сам зробив.

Гра – це різновид непродуктивної діяльності, головним мотивом якої є не її результат, а процес. Вона включає в себе такі компоненти:

–      ігрові ролі та їх прийняття;

–      побудова за певними правилами ігрових дій;

–      моделювання ігрового процесу.

Ігрові дії задаються сценарієм, ведучим (фасилітатором), а також можуть формуватися самими гравцями.

Завдання гри полягають в тому, щоб:

–      виявити індивідуальні та колективні здібності педагогів, рівень їх професійної підготовленості;

–      підвищити інтерес до самоосвіти;

–      реально уявити ту чи іншу ситуацію, визначити стратегію власних дій під час її розв`язання;

–      набути необхідних навичок розв`язання проблеми в умовах, що є максимально наближеними до реального життя.

Під час гри кожен учасник має визначене місце. Ігровий метод сприяє заохоченню учасників до пошуку шляхів вирішення проблеми, до співпраці.

Принциповою відмінністю гри від будь-якої іншої діяльності є добровільність участі у грі: не можна примусити грати нікого.

2.2 Ситуація як варіант ділової гри

Ділова гра носить синтетичний характер і містить цілий ряд процедур, які можуть відбуватися окремо чи проводитися як спрощений варіант ділової гри.

До таких варіантів належать ситуації. Ситуація – це сукупність взаємопов’язаних фактів, явищ, умов і обставин, що характеризують певний етап, період і вимагають від керівника відповідних оцінок, розпоряджень та організаційних заходів.

Існують такі типи ситуацій:

– Стандартна ситуація – це типово, часто повторювана за одних і тих самих обставин, має одні й ті ж джерела. Може мати як позитивний, так і негативний характер. Наприклад, систематичні зауваження вихователя-методиста вихователям щодо записів у щоденне планування теми, мети та організації занять з музичного виховання згідно планів музичного керівника;

– Критична ситуація – нетипова для певної людини чи колективу в цілому. Як правило, виникає несподівано, тим самим порушуючи організацію освітньо-виховного процесу. Вона може завдати як моральних, так і економічних збитків і вимагає швидкого та радикального вирішення, перегляду критеріїв, нормативів, положень. Наприклад, позапланова комплексна перевірка стану охорони праці міністерського значення, яка проводиться за рахунок часу, передбаченого на проведення інших заходів згідно плану освітньо-виховної роботи.

– Екстрена ситуація – унікальна, не має до цього аналогів, спричиняє негативні зміни, порушення певних процесів, поглядів, зв`язків та ін. Прикладом такої ситуації може бути випадок фізичного покарання дитини вихователем.

Будь-яка з ситуацій підлягає аналізу, в основі якого лежать ті ж принципи, що і під час ділової гри, а саме:

–      принцип проблемності;

–      принцип діалогового спілкування;

–      взаємодія партнерів.

Під час аналізу ситуацій не обов`язковим є розподіл ролей.

Найбільш адаптованими до умов роботи педагогів-дошкільників є такі ситуації:

·     мікроситуація – деталь, штрих у роботі, що використовується як приклад у доповіді завідувача на педраді, в лекції та ін. Наприклад, використання одним з вихователів ефективного прийому з дітьми під час заучування віршованого тексту;

·     ситуація-ілюстрація – демонструється спосіб прийняття рішення кимсь із вихователів. Наприклад, використання одним з вихователів форми організації дітей під час фізкультурного заняття;

·     ситуація-оцінка – пропонується як сама ситуація, так і її рішення, але необхідно його оцінити. Це не обов`язково робити усно, можна надати письмову оцінку. Приклад: ситуація непорозуміння між вихователями та мамою одного з дітей, а також рішення цієї ситуації, яке обрала вихователька;

·     ситуація-вправа – пропонується проблема, яку треба вирішити самостійно;

·     ситуація-проблема – пропонується випадок з педагогічної практики, за яким треба чітко сформулювати проблему, дослідити її та запропонувати розв`язання;

·     ситуація-закритий тест – пропонується кілька варіантів розв`язання проблеми. Треби вибрати правильний;

·     ситуація-аналіз письмової документації – призначена навчити вихователів працювати з документами. Приклад: проаналізувати календарний план за останній місяць за розділом програми “Рідна природа”;

·     ситуація з початковою інформацією – коротко пропонується ситуація, а педагоги повинні шукати додаткову інформацію, використовуючи лише запитання до керівника (приклад: гра “Так – не так”);

·     ситуація-інцидент – вимагається оптимальне розв`язання конфліктної ситуації, коли є різні погляди щодо неї. Приклад: дві виховательки, працюючи в одній групі, тривалий час не розмовляють між собою, а необхідну інформацію передають одна одній в письмовій формі.

Ситуації, які пропонуються для розгляду педпрацівникам дошкільного закладу, повинні відповідати таким вимогам:

–      зміст ситуацій має бути одночасно типовим і характерним для даного дошкільного закладу;

–      опис ситуації повинен відповідати реальності;

–      ситуація повинна бути цікавою, містити елементи спірності та проблемності.

Розгляд ситуацій можливий під час семінару-практикуму, проблемного семінару, консультації та ін.

Робота над ситуацією передбачає поділ педагогів на підгрупи. Тривалість роботи – 30-35 хвилин.

Послідовність розв`язання ситуацій:

а) ознайомлення зі змістом конкретної ситуації;

б) з`ясування проблеми, яку треба вирішити;

в).виділення головного та другорядного в ситуації;

г) самостійний аналіз одержаної інформації та підготовка індивідуальних варіантів рішення;

д) попереднє обговорення рішення у підгрупах;

ж) аналіз та оцінка варіантів рішення всіма учасниками;

з) прийняття узгодженого рішення.

3. Використання інтерактивних форм роботи з педагогами

Серед форм методичної роботи в ДНЗ є такі, до організації та проведення яких залучаються майже всі педагогічні працівники.

Дискусія (від лат. – розгляд, дослідження) – це:

а) колективне обговорення будь-якого спірного питання чи проблеми;

б) відкритий діалог, зіставлення різних точок зору, колективний пошук відповідей на поставлені питання. Це діалог-суперечна, колективний інтелектуальний пошук істини. Під час дискусії відбувається активний обмін думками, ідеями, гіпотезами.

До дискусії заздалегідь готуються всі її учасники, підбирається література до теми, можуть бути сформовані творчі мікрогрупи, у кожної з яких – своя програма чи позиція.

Наприкінці дискусії формулюються єдині колективні рекомендації щодо вирішення проблеми.

Тема дискусії повинна відповідати вимогам сьогодення та торкатися гострого питання розвитку дітей дошкільного віку.

Дуже важливою під час проведення дискусії є роль ведучого, який повинен сміти ясно і чітко сформулювати тему, обґрунтувати її вибір, зацікавити учасників, спонукати їх до роздумів.

Існують певні правила ведення дискусії:

1.   Сперечаючись, слід правильно ставити мету, чітко визначати предмет суперечки, уточнити значення понять, якими оперує опонент.

2.   Не слід боятися засумніватися у правоті своїх суджень, бо, за словами Фейєрбаха, “засумніватися в собі – вище мистецтво і сила”.

3.   Треба подумки хоча б тимчасово ставати на місце опонента, аби зрозуміти його, тобто використовувати “принцип співчуття”.

4.   Сперечаючись, не слід нав`язувати свою думку іншим, повчати інших, а треба шукати істину.

5.   Під час дискусії не слід вдаватися до монологу, а уважно стежити за ходом думок опонента.

6.   Треба вміло ставити питання опоненту, аби це дозволило йому проявити свої слабкі сторони.

7.   Під час суперечки слід опиратися на факти.

8.   Не слід вживати слів “Я переконаний”, “Як вважає більшість”. Частіше варто використовувати репліки типу: “Це цікава думка”, “Чи я вірно Вас зрозумів” та ін., які стимулюють розвиток дискусії.

9.   В залежності від обсягу проблеми, її можна розділити на ряд взаємозалежних питань.

10.Вести суперечку слід не заради самої суперечки, а для того, щоб досягти істини.

11.Під час суперечки не треба поспішати узагальнювати та робити висновки.

12.Ні в якому разі не можна вдаватися до особистісних звинувачень, а тим гірше – “вішати ярлики”.

13.В дискусії перемагає сперечальник холоднокровний, озброєний аргументами, а не той, хто гарячкує і оперує емоціями.

Мистецтво ведення дискусії залежить від уміння ставити питання, вносити зауваження, вставляти репліки..

Існує певна специфіка питань, що використовуються під час дискусії:

–      провокаційні питання – покликані створити ситуацію, за якої опонент втратив би контроль над собою, “вийшов з себе”. Вони ставляться в непідходящий момент, тоді, коли іншими способами одній із сторін не вдається досягти мети.

Як вийти з ситуації, на кого спрямоване провокаційне питання? Перш за все – бути спокійним та володіти собою. Можна вдатися до контрзапитання. Допоможе розрядити обстановку в такій ситуації почуття гумору, вдало підібрана забавна історія.

–      риторичні питання – ставляться всім і нікому конкретно. Вони спонукають до роздумів, але не потребують відповіді від когось конкретно.

–      контрзапитання – ставляться у відповідь на провокаційні питання, у тих випадках, коли інші способи ведення суперечки не діють.

–      уточнювальні питання – потребують додаткової інформації та уточнюють позиції сперечальників.

–      запитання професіонала – вимагають глибоких знань, спеціальної підготовки. Вони ставляться знавцями своєї справи, щоб підкреслити дилетантський підхід до вирішення проблеми.

Досить сильними засобами ведення дискусії є репліки і зауваження, серед яких можуть бути застереження, заспокоєння, схвалювання, уточнення, констатації, роз`яснення, а іноді й містять погрозу, повчання, лестощі, мають провокаційний скептичний зміст, закликають відійти від проблеми та ін.

Диспут (від лат. – міркую, сперечаюсь) – публічна суперечка на наукові, літературні та інші теми. В основі диспуту лежить інформаційно-пізнавальна суперечність. Як інтерактивна форма роботи це може бути усна наукова суперечка, дебати після доповіді. Як правило, опоненти визначаються напередодні.

Для обговорення на диспуті тема повинна бути актуальною, а аудиторія не повинна бути різнорідною.

Для ведення диспуту необхідно мати ведучого, можна двох.

Вступне слово повинне бути коротким, пояснювати завдання, правила проведення диспуту.

Виступи опонентів мають бути лаконічними, конкретними.

Ні в якому разі не можна перебивати, переривати виступаючого, або, навпаки, влаштовувати допит.

Ведучий повинен спрямовувати хід диспуту делікатно, тактовно, роз`яснюючи помилкові думки.

Завершує диспут заключне слово, що містить яскраві , переконливі відповіді на питання диспуту, що опираються на вдалі та цікаві виступи учасників диспуту.

“Круглий стіл” – форма обміну думками з певної проблеми. Але до інтерактивних форм може належати лише так званий міждисциплінарний “круглий стіл”, під час якого розглядається тема з різних сторін (психологічної, педагогічної, лінгводидактичної та ін.). В ДНЗ учасниками “круглого столу” можуть стати педагоги-дошкільники та вчителі початкових класів.

Учасникам “круглого столу” заздалегідь пропонуються теми виступів запрошених фахівців. Передбачається також, що в обговоренні проблеми прийматимуть активну участь педагоги-учасники “круглого столу”.

Методи “круглого столу” можна об`єднати за такими групами:

–      навчальні семінари, на які виноситься тема, що потребує розгляду в різних аспектах: навчально-методичному, психологічному, моральному та ін. В них можуть приймати участь певні фахівці. Слухачі одержують завдання по підготовці матеріалу з теми;

–      навчальні дискусії – проводяться за матеріалами лекції, за підсумками практичних занять, за питаннями чи проблемами, запропонованими самими слухачами.

Методичний міст – різновид дискусії, обмін думками з якоїсь конкретної проблеми. Проводиться з метою розвитку практичних навичок. Темою такої форми роботи, як правило, є проблеми розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку. Під час проведення “методичного моста” вихователі вдосконалюють свої аналітичні вміння. Учасниками його можуть бути батьки, педагоги інших дошкільних закладів.

В ролі ведучого виступає вихователь-методист чи завідувач дошкільного закладу.

Мозкова атака (штурм) – це швидкий, рішучий наступ у грі, мета якого – групове розв`язання творчої проблеми, один з методичних прийомів, який сприяє розвитку практичних навичок, розкріпаченню учасників, розвитку творчого мислення, підвищує рівень педагогічної майстерності.

Ця форма використовується під час обговорення складних проблем.

Існує декілька різновидів мозкового штурму:

–      класичний мозковий штурм має першочерговим завданням знаходження нових альтернативних варіантів у розв`язанні проблемної ситуації. Проблеми, що розглядаються під час “мозкового штурму” можуть бути:

·     аналітичними (“проблеми причини”). Наприклад, “Чому сім`ї, що проживають поруч з нашим дошкільним закладом, віддають перевагу іншим дошкільним закладам?”

·     синтетичні – наприклад: “Як забезпечити іміджеву рекламу дошкільного закладу?”

·     проблеми вибору – наприклад: “Як залучити до активної співпраці батьків?”

–      аналітичний мозковий штурм – передбачає напередодні засідання за певною проблемою збирання пропозицій та ідей щодо розв`язання цієї проблеми. Учасники в письмовій формі формулюють свої пропозиції та передають ведучому, який презентує ідеї одна за одною, не називаючи автора. Учасники намагаються розвинути ці ідеї. Проте ця форма не містить стимулюючих елементів для взаємного обміну думками.

–      дидактичний мозковий штурм, що має іншу назву – “техніка Літта”. Це маловідома форма проведення мозкового штурму. Для неї характерне те, що проблема відома лише ведучому. Він поступово вводить учасників в суть проблеми, пропонує лише певні аспекти її вирішення, вказує на особливі умови, що сприяють розв`язанню проблеми. Найкраще дидактичний мозковий штурм проводити в кінці серії методичних заходів, наприклад, після кількох занять проблемного семінару.

–      “човниковий” метод проведення “мозкового штурму” передбачає поділ учасників на дві команди. До однієї входять “критики”, до іншої – “генератори ідей”. Ведучий пропонує певну проблему, а учасники мають висловити всі можливі (а також і неможливі) варіанти її розв`язання.

Така форма роботи, як “мозковий штурм” передбачає дотримання певних принципів:

–      під час проведення процесу немає ні начальників, ні підлеглих, ні новачків, ні ветеранів, а є ведучий та учасники;

–      повне розкріпачення думки, простір для уяви; чим несподіваніша та незвичніша ідея, тим більше вона розрахована на успіх визнання;

–      категорична заборона критичних висловлювань, проміжних оцінок, які заторможують формування нових ідей;

–      утримання від перемигувань, обмінів поглядами, жестів, які можуть бути невірно сприйняті іншими;

–      відмова від “шаблонів”, стереотипів, стандартів, традицій, що перешкоджають творчому пошуку;

–      використання доповнень, вдосконалень ідей як своїх, так і інших учасників;

–      керівник “мозкової атаки” до кінця заходу не має права на публічну оцінку будь-якої ідеї;

–      менше думати над тим, як сприйматимуть вашу ідею учасники, а більше – над тим, яку користь вона принесе для дошкільного закладу;

–      весь час пам`ятати, що упевненість та оптимізм додають людині енергії.

Педагогічний ринг – форма проведення методичного заходу, при якому учасники розкривають теоретичний або практичний аспект питання і протягом кількох хвилин відповідають на запитання.

До його проведення готується 2 питання і два опонента. Кожен опонент має свою групу підтримки. Журі (або група аналізу) оцінює рівень захисту погляду на питання кожним опонентом, підводить підсумки. Паузи під час проведення заходу можна заповнити розі`яканням педситуацій, ігрових завдань.

До цієї форми належить:

–      “Брейн-ринг”;

–      “Що? Де? Коли?” – форма методичної роботи, яка спрямована на розширення знань з будь-якої проблеми і формування навичок усного виступу.

–      “Щасливий випадок”.

Приклад проведення педагогічного рингу наведено у додатку №2.

Педагогічний турнір – передбачає початок підготовки до нього не пізніше, ніж за місяць. Для проведення турніру обирають ведучого та журі. Учасники турніру – вихователі дошкільного закладу одержують домашні завдання, обирають капітанів, опрацьовують літературу за темою турніру, обмірковують виконання домашніх завдань. Крім того, передбачається ще цілий ряд питань, які необхідно буде розв`язати в ході самого турніру.

Як різновид педагогічного турніру – КВК, який проводиться за встановленим сценарієм.

Проблемний стіл – це активна форма методичної роботи, яка сприяє розвитку у педпрацівників дошкільного закладу прагнення до самоосвіти, до розширення та поглиблення знань. Заздалегідь до проблемного стану готуються питання для обговорення, список рекомендованої літератури з теми, формуються творчі мікрогрупи, створюється прес-центр, який після закінчення засідання підводить підсумки, готує рекомендації та випускає методичний бюлетень “Досвід. Проблеми. Пропозиції.”

Методичні посиденьки – форма роботи з педкадрами, яка допомагає створенню сприятливого психологічного клімату серед певної групи педагогів. Заздалегідь оголошується тема, щоб учасники мали можливість підготуватися до обговорення питань за темою. Зазвичай активне обговорення проблеми відбувається за чашкою кави чи чаю.

Педагогічний аукціон – форма роботи з педкадрами, яка спрямована на активний обмін новими ідеями, думками, педагогічними знахідками, їх захист та пропаганду. На аукціон слід виносити ідею чи проблему, яка найбільше хвилює педагогів і щодо якої існує декілька думок, а можливо і рішень.

Принцип проведення аукціону простий: хто більше назве…

Ця форма являє собою своєрідну діагностику знань, коли учасники, знаючи тему, активно готуються, щоб у ході аукціону доповняти один одного, взяти корисне від інших, збагатитися новими знаннями.

Педагогічна вікторина – пізнавальна ігрова форма роботи, яка передбачає постановку питань та отримання відповідей від учасників вікторини на теми з різних галузей знань. Відіграє велике значення для розширення рівня знань. Запитання підбираються з урахуванням підготовленості учасників.

Прес-конференція – методичний захід, в основі якого лежать комунікативні здібності учасників. В структурі своїй містить усний виступ, чіткі запитання та короткі лаконічні відповіді.

Для проведення заходу обирається “прес-центр” з 6-8 чоловік. Інші педагоги – “кореспонденти”. Вони, відрекомендувавшись, назвавши видання, яке вони “представляють”, ставлять своє запитання. “Прес-центр” аргументовано, чітко та коротко дає відповіді на поставлені запитання.

Паузи може заповнити “бібліограф”, що робить огляд новинок методичної літератури.

“Карусель” – ця форма роботи присвячується вивченню однієї теми. Учасники поділяються на підгрупи (по 3-4 чоловіка), кожна з яких одержує певне питання за темою. В кожній групі обирається ведучий та секретар. Секретар записує відповіді. По закінченні встановленого часу питання разом з відповідями переходять по колу до наступної підгрупи, яка додає до списку свої власні думки. В результаті кожна підгрупа дає відповіді на всі запитання. Таким чином, педагоги одержують можливість коректувати та уточнювати свої теоретичні погляди, краще дізнаються про роботу колег.

Метод розв`язання складних питань – форма роботи, при якій педагоги працюють в складі малих груп. Педагоги самі висувають існуючі проблеми або навіть потенціальні. Працюючи в складі малих груп, вони вказують свій варіант розв`язання проблеми. Проблему можна написати на конверті, в який учасники, передаючи його один одному, будуть вкладати картки зі своїми пропозиціями щодо вирішення проблеми. Коли учасник, що запропонував цю проблему, отримує свого конверта назад, він знайомиться з усіма запропонованими варіантами щодо її подолання.

Кінестатичні вправи “Знайди своє місце” – ця форма спонукає учасників активно рухатися, обмінюватися своїми ідеями, досвідом, вирішуючи проблеми, що виникають у дошкільному закладі.

Починається таке заняття з того, що учасники стоячи слухають те чи інше проблемне висловлювання. Те, що учасникам доводиться стояти, допомагає їм краще зосередитися на проблемі та вступити в дискусію.

Потім на прохання ведучого з одного боку приміщення, де проводиться захід, розташовуються ті, хто підтримує дане висловлювання, з протилежного – противники його. Учасники повинні пояснити, чому вони зайняли саме це місце, потім вислухати аргументацію іншої сторони і, нарешті, обговорити проблему всією групою. В процесі обговорення педагоги можуть змінити свою думку і перейти на інший бік.

Педагогічний арбітраж – форма роботи з педкадрами, яка передбачає розгляд та обговорення суперечного питання, проблеми. В ході проведення педагоги за рішенням звертаються до посередника – “судді”, “арбітра”. При цьому вони вносять конструктивні пропозиції, доводять свою точку зору. Може використовуватися як складова частина педгодин, семінарів та ін.

“Точка зору” – форма, що передбачає колективне обговорення проблеми, що виникає в ході освітньо-виховного процесу, вільний обмін думками. Кожен учасник доводить свою точку зору. Допускаються критичні зауваження, конструктивні пропозиції.

Ця форма використовується як елемент педгодин, педрад, прес-конференцій та ін.

Консалтинговий центр – його засідання проводяться з визначеної теми для всебічного освітлення даної проблеми за допомогою навчаючих форм роботи зі слухачами (теоретично-практичні семінари та конференції, методичні повідомлення та рекомендації; моделювання педагогічних ситуацій, ділові ігри, перегляд інтегрованих занять та інших практичних форм роботи; обмін досвідом і т.і.)

В центр входять спеціалісти, які володіють необхідними знаннями з даної проблеми (методисти РІПО, науково-методичного центру, лікарі, логопеди, дефектологи, соціальні працівники, юристи, педагоги) які поглиблено працюють над визначеною темою). Приблизна тема: “Педагогічні передумови розвитку пізнавальної активності у дітей дошкільного віку”.

Декада педагогічної майстерності – це десятиденний відрізок часу, присвячений визначеній темі. Вона зорієнтована на підвищення фахової майстерності, розвиток творчого потенціалу педагога, стимулювання необхідності оригінального мислення, пошуків шляхів удосконалення освітньо-виховного процесу, досягнення якісно нових результатів у навчанні і вихованні дітей дошкільного віку.

Дана форма роботи використовується під час проведення великих та малих педагогічних читань, творчих звітів педагогічних працівників І та вищої категорії тощо.

Тематичні етюди – це підбір напрацьованого матеріалу (обмін досвідом) та матеріалу наукового характеру, присвяченого окремій темі. Підбір призначений для удосконалення педагогічної майстерності, вивчення, узагальнення та впровадження перспективного педагогічного досвіду.

Приблизна тема: “Передумови розвитку уяви у дітей шляхом імпровізації”.

Літературний калейдоскоп – підбір методичної літератури з визначеної теми, розглядання поданого матеріалу та його обговорення. Літературний калейдоскоп використовується для узагальнення та впровадження перспективного педагогічного досвіду та підняття рівня фахової майстерності педагогів на педагогічних читаннях, учбових зустрічах, консультаціях.

Приблизна тема: “Джерела художньо-естетичного виховання”.

Точка зору – це колективне обговорення проблеми, яка вивчається в процесі вільного обміну думками. Кожен учасник доводить свою точку зору. Допускаються критичні зауваження та конструктивні пропозиції. Колективне обговорення використовується на прес-конференціях, педагогічних годинах, під час проведення педзвітів тощо.

Приблизна тема: “Моральний вибір п`ятирічної дитини”.

Актуальне інтерв`ю – використовується під час проведення співбесід для визначення рівня педагогічної майстерності, для вивчення стану роботи над даним розділом програми, для розповсюдження кращого досвіду сімейного виховання тощо.

Приблизна тема: “Карати чи милувати…”

Брифінг – динамічне вирішення будь-якої проблеми. Він використовується під час обговорення єдиної методичної теми дошкільного закладу, основних завдань, що з неї виходять на основі динаміки чи спаду навчальницьких досягнень дітей, педагогів.

Приблизна тема: “Формування основ безпечної життєдіяльності дитини”.

Методичні перегони – використовуються для уточнення знань педагогів з проблем, які були основними в навчальному році. Дає змогу вправлятися в умінні спілкуватися і виробляти єдину думку. Методичні перегони проводяться в кінці навчального року.

Тренінг – форма роботи, яка спрямована на одержання знань, умінь, навичок, корекцію і формування установок для успішного розв`язання навчально-виховних завдань. Під час тренінгу розвивається уміння виступати перед аудиторією, вести ділову розмову, правильно поводити себе в конфліктних ситуаціях.

В своїй трудовій діяльності педагог-дошкільник має вміти спілкуватися з вихованцями, підтримувати дисципліну в групі, взаємодіяти з батьками, колегами по роботі та адміністрацією. Йому також треба володіти вміннями долати психологічну перевтому, завжди бути “у формі”, швидко відновлювати працездатність. Педагог повинен вміти з гідністю виходити з конфліктної ситуації, не давати волі негативним емоціям у взаєминах з дітьми, їх батьками, колегами по роботі.

Мета психолого-педагогічного тренінгу – допомога педагогові у вирішенні конкретних проблем, що виникають у ході практичної діяльності. Тренінг передбачає проведення комплексу інтерактивних групових методів, що впливають на розвиток особистості педагога.

Особливість тренінгу полягає в тому, що він базується на принципі взаємодії. Якраз колективні методи допомагають його учасникам знайти найоптимальніші рішення, сприяють засвоєнню знань, формуванню вміння управляти власними психічними процесами, навичок самоконтролю. Обов`язковими принципами проведення тренінгу є:

·     конфіденційність;

·     добровільність;

·     рівноправність;

·     активність;

·     персоналізація висловлювань;

·     надання учасникам самостійності у виборі способу дій;

·     групова підтримка;

·     зворотний зв`язок.

Умовою проведення тренінгу є наявність ведучого, який виступає в ролі експерта, каталізатора, диригента, взірця для учасників. Ведучий оцінює зміст відносин учасників; забезпечує створення дружньої, доброзичливої атмосфери; об`єднувати різні позиції учасників, не завдаючи при цьому моральної шкоди нікому з них; пропонувати модель поведінки учасника тренінгу.

Зворотний зв`язок, який передбачається принципами тренінгу, дозволяє кожному учаснику побачити себе очима інших вихователів, одержати уявлення про те, як його сприймають колеги, усвідомити свої слабкі сторони та переваги.

Тренінг забезпечує активізацію в учасників комунікативних та пізнавальних процесів, сприяє фаховому зростанню педагогів.

ВИСНОВКИ

Таким чином, активні форми роботи з педагогами в дошкільному закладі дають можливість їх учасникам на власному досвіді впевнитися, що робить процес навчання активним та успішним, зрозуміти, як вести себе вихователю, щоб робота була орієнтована на дитину.

Накопичуючи досвід групового обговорення проблем, вихователі набувають таких умінь, як:

·     коротко і чітко висловлювати свою позицію;

·     бути логічними;

·     підкорятися правилам ведення гри, дискусії та ін.;

·     доброзичливо слухати та ставити коректно запитання.

Більш об`єктивною стає і самооцінка, долаються стереотипи мислення та внутрішні бар`єри.

Активні форми роботи допомагають розвивати емоційну чіткість, емпатію, тобто здатність розуміти іншу людину, подумки ставити себе на її місце і відповідно діяти.

В результаті у педагогів розвивається педагогічний такт, який проявляється у вмінні знайти потрібний тон, потрібну форму спілкування з дитиною, батьками, колегами. Вдосконалюється вміння вибирати стиль своєї поведінки.

Емпатія до того ж не допомагає педагогам – учасникам активних форм роботи уявити, який образ вихователя склався у дітей, аналізувати свою модель взаємодії з дітьми.

Такий підхід дозволяє вихователю розвивати здатність аналізувати свою поведінку, краще розуміти внутрішній світ дитини, виявляти її потенційні можливості і з урахуванням цього проектувати розвиток дитини, використовуючи найефективніші та психологічно обґрунтовані способи педагогічного впливу.

Участь у роботі активних форм навчання породжує у вихователів прагнення до змін у діяльності, прийняття самостійних рішень та відповідальності за них.

Підвищуючи свій професійний рівень через активні форми роботи, педагоги дошкільного закладу переконуються, що навчання – це процес, що триває все життя. Постійно пізнаючи нове, педагог вчить цьому дітей.

ЛІТЕРАТУРА

1.          Активні форми роботи з педагогічними кадрами/ Методичні рекомендації. – Херсон, 1993

2.          В.Андрєєв. Як проводити суперечки, дискусії// Дитячий садок. – 2001. – №40. – С.20.

3.          Безделина Р. Повышаем квалификацию педагогов// Дошкольное воспитание. – 2003. – №6. – С.123

4.          Бенера В. Інтелектуальний тренінг як засіб удосконалення пізнавальних умінь педагога// Дошкільне виховання. – 2003. – №3. – С.10

5.          Дитячий садок та його атестація// Дитячий садок. – 2004. – №38. – С.10

6.          Жупанська С. “Мозковий штурм”// Дитячий садок. – 2003. – №11. –С.26

7.          Корнєєва О. Диференційований підхід у методичній роботі.// Палітра педагога. – 2003. – №4. – С.28

8.          Короткий словник педагогічної термінології.// Дитячий садок. – 2002. – №22-23. – С.30

9.          Лаврищева О. Методист – друг і порадник// Дитячий садок. – 2003. – №19. – С.22

10.       Мальцева Н. Обучение педагогов с помощью интерактивных методов// Дошкольное воспитание. – 2003. – №3. – С.90

11.       Методична робота в дошкільному закладі// Дитячий садок. – 2002. – №22-23.

12.       Отрощенко М. Людина скільки живе – стільки й вчиться// Дитячий садок. – 2003. – №11. – С.23

13.       Педагогика/ Под ред. Бабанского Ю.К. – М: Просвещение. 1983

14.       Сучасні підходи// Дитячий садок. – 2004. – №7. – С.20

15.       Фомічова. Чи можна підвищувати кваліфікацію педагогів, граючи?// Дитячий садок. – 2001. – №40. – С.18

16.       Чи вмієте ви гратися?// Дитячий садок. – 2003. – №40. – С.12

Додаток №1. Ділова гра “КРАЇНА. ЕКОНОМІКА”.

Керівник знайомить з ходом та правилами гри, визначає регламент; розділяє групу на підгрупи та розподіляє завдання.

І. Завдання:                 1 підгрупа: Розкрийте поняття – “Сфера праці”

2 підгрупа: Що включає в себе поняття “Об`єкти праці”?

3 підгрупа: Види ресурсів.

ІІ. Завдання:    1 підгрупа: Що таке господарство?

2 підгрупа: Види споживання.

3 підгрупа: Що таке потреби? Їх види.

Завдання для всієї групи:

Основна економічна проблема? Розкрийте її.

“Технічний експерт”: оцінює роботу групи за 3-х бальною системою.

“Науковий експерт”: відкриває економічний аукціон: де покупцем стає той, хто заплатить більш високу ціну, запропоновану річ.

Між підгрупами діє товарообмін та бартерні стосунки. Кожна з них розподіляє свій бюджет, та при відповіді обґрунтовує свої дії.

“Технічний експерт” оцінює роботу підгруп в цілому, а “науковий експерт” підводить загальні підсумки.

Матеріали для гри: табло; таблички з назвою підгруп; ігрові гроші; товари споживання.

Щоб активізувати увагу слухачів в оцінці отримуваної інформації, спонукати їх уважно сприйняти виступ, а виступаючого серйозніше готуватися до доповіді й вибору способу її викладання.

ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ:

Проблема по колу:

Сигнальні картки:

(невербальне спілкування)

Наведіть переконливі аргументи та факти        Доведіть вірність своєї точки зору

Час мислення:

КАРТКА-АНКЕТА

Точка зору:

 КАРТКА-ТЕСТ

СКЛАДОВА ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

народність

ввічливість

гуманізм

(Вибраний пункт відмічається).

Кінцевий результат будь-якого методичного заходу буде високим та віддача ефективною, якщо при підготовці та проведенню використовуються різноманітні методи включення педагога в активну роботу

 Додаток №2. “ЗВИЧАЇ НАШОГО НАРОДУ”

команда –              “Барвінок”                                             життя

команда –               “Яблуневий цвіт”                 материнська любов

(емблеми для двох команд –                              значки з зображенням барвінку та яблуневого цвіту)

(питання задаються командам після розігрування черги)

1.        Назвіть весняні свята в порядку їх надходження:

Стретіння, Масляна, Обретіння, Явдоха, Теплого Олекси, Благовіщення, Вербна Неділя, Великдень.

2.        В чому схожість та різниця між гаївками, веснянками, маївками, гагілками?

Відповідь: Це весняні хороводи, ігрища. Вони в різних місцях і місцевостях проводяться по-різному.

3.        Назвіть, які ви знаєте весняні хороводи?

Відповідь: “Горошок”, “Огірочки”, “Мак”, “Подоляночка”, “Кривий танок”, “Віночок”, “Рак”, “А ми просо сіяли”, “Розлилися води”…

4.        Назвіть народні прислів`я та прикмети про весну:

Відповідь:

–          Весна ледачого не любить;

–          Вода з гір потекла, весну принесла

–          Весна багата на квіти, а хліба в осені позича;

–          Проспиш весною – наплачешся зимою;

–          Мокрий май, жито – як гай;

–          Грім ранньою весною приносить холод;

–          Рання весна – рання зима.

–          “Не я б`ю, верба б`є!

За тиждень – Великдень!

Вже недалечко червоне яєчко!

–          Будь великий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля!

–          Звичай святити вербу – дуже старий!

ВЕЛИКДЕНЬ – великий по своїй тривалості день, бо цього дня народився Христос! А теперішніх днів треба скласти сім докупи, щоб був такий один” (легенда)

Після Богослужіння поздоровляють зі святами та христосаються “Христос воскрес! Христос воскрес!”

На Херсонщині існує звичай ставити на великодний стіл, поміж напоями та наїдками, тарілку, на якій могилкою насипана земля з зеленою травичкою, що росте на ній. Для цього перед святами сіють за 2 тижні овес. Зелень повинна вирости на 7-8 см.

Це дуже гарний звичай його варто дотримуватися і в наші часи, по всій Україні.

Разом з пробудженням природи від зимового сну, на ненці-землі, в Україні, починається цикл народних весняних свят, пов`язаних зі стародавніми віруваннями та традиціями. Вони супроводжувалися піснями, іграми, танцями, хороводами…

Наш народ в казках та віруваннях створив чудові образи, і один з них – Весна. Це образ дівчини в гарному одязі з вінком чудових квітів на голові.

Народний образ Весни – образ краси, сили, надії, любові…

Головне свято Весни – Великдень.

Ми з глибокою вірою в серці вимовляємо слова: “ВОСКРЕСНЕ УКРАЇНА!”

ВЕСНЯНІ СВЯТА

Стрітення  – 15 лютого. В цей день зима йде туди, де було літо, а літо йде туди, де була зима. Посередині дороги вони зустрічаються:

–          Боже поможи тобі, Зимо!

–          Боже дай тобі здоров`я, Літо!

Літо дорікає Зимі:

–          Бач, Зимо, що я наробило та придбало, то ти все поїла та попила!

Весною Зима – стара баба, а Літо – молода дівчина. При зустрічі вони сперечаються, кому йти далі, а кому вертатися? Якщо до вечора стане тепліше – Літо переспорило Зиму, а якщо холодніше – Зима.

Масляна – останній тиждень перед Великим Постом.

Масляна, воротися,

До Великодня простягнися!

Від Великодня до Петра!

Від Петра та до тепла…

“Масляна, Масляна, яка ти мала, якби та сім неділь тебе було, а Посту, та щоб всього одна”.

На Масляну головна їжа – вареники з сиром, млинці зі сметаною, гречані млинці на маслі чи на смальці смажені. Це дуже давній звичай.

Явдохи – 14 березня, за народними звичаями – це перший день Весни. В цей день повертаються з вирію ластівки. Руйнувати їх гнізда – великий гріх.

“Ластівки вилітають – погоду нам обіцяють.”

“Горобець – молодець, а ластівка – краща”…

В цей день, ранком, перед сходом сонця дівки-чарівниці закликали колись ворогів: “Щоб на дорозі не стояли, та мене – хрещену, народжену рабу Божу … (ім`я) добрим словом поминали!”

Сорок святих – 22 березня. В цей день з вирію прилітають 40 жайворонків, а сорока до гніздечка кладе 40 прутиків, люди печуть з тіста собі жайворонків-пташенят.

На Сорок Святих ще може бути заметено снігом з 40 лопат 40 закутків, можна сподіватися ще й морозів, хоч їх насправді не буває, бо зима з сил вже вибилася.з

Теплий Олекса – 30 березня. Якщо пізня весна, то можуть бути ще й морози, лежать сніги, то вулики ще не виносять на пасіку. А коли весна рання, то вулики виносять. В цей день щука розбиває хвостом лід, лисиці переселяються до нових нір. Тепла, сонячна погод віщує врожай на хліб.

Благовіщення  – 7 квітня. Це дуже велике свято. В цей день зовсім нічого не можна робити. В цей день навіть ластівка гніздечка не в`є і не несеться. Це суворе свято! Все, що народилось в цей день, буде погано рости. “Від Благовісного тепла добра не жди!” До цього дня Весну тільки ждали та закликали, а тепер вона вже тут.

Вербна неділя   – за тиждень перед Великоднем. На протязі всього тижня не можна сіяти конопель та садити городину – не вродить добре. У Вербну неділю святять вербу. Гріх не йти до церкви, коли святять вербу. Свячена верба має магічну силу.