Декоративно-прикладне мистецтво в Україні і його використання у навчанні в ДНЗ

ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНЕ МИСТЕЦТВО І ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ У НАВЧАННІ ДІТЕЙ ДЕКОРАТИВНОГО МАЛЮВАННЯ

Програмові вимоги, як рекомендуються нам програмою “Дитина” передбачено ознайомлення дошкільників з доступними їм високохудожніми зразками українського декоративного мистецтва. Ця робота здійснюється здебільшого у повсякденному житті, а на заняттях набуті знання й уявлення дітей уточнюються, узагальнюються, доповнюються. Навчання дошкільників декоративного малювання ґрунтується на мотивах декоративного мистецтва. В роботах дітей відтворюються дещо спрощені основні елементи; колорит розписів; композиція.

Вишивка – це сюжетне чи орнаментальне зображення, виконане на ко-льоровій або білій тканині (з вовни, льону, шовку) нитками (з вовни, шовку, бавовни). Вишивкою оздоблюють одяг, предмети домашнього вжитку (рушники, серветки, скатертини тощо), що надає їм особливої нарядності, декоративності.

Вишивки бувають різнокольорові і одноколірні. Існує багато швів: „хрестик”, „сітчатка”, „гладь” тощо. У кожного народу свої мотиви, улюблені поєднання кольорів і техніка виконання візерунків. На Україні, в різних областях, районах, протягом століть склалися певні традиції щодо вишивки.

У вишивках Київщини переважають двоколірні червоно-чорні візерунки, виконані „гладдю”, „занизуванням”, „хрестиком”. Мотиви здебільшого рослинні: квіти, листя, ягоди, грона винограду.

Характерними для Полтавщини є одно-двоколірні вишивки, виконані „гладдю”, „вирізуванням”, „виколюванням”, „мережкою” з використанням і рослинних, і геометричних елементів. Своєрідна вишивка рушників, блуз, кептариків тощо – на Гуцульщині та в інших карпатських районах. Це яскра-ві й різноманітні за кольором і технікою вишивки із складними, здебільшого геометричними візерунками, які щільно заповнюють тло тканини.

В інтер’єрі дошкільних закладів є вишиті речі: скатерки, серветки, одяг ляльок. Одяг самих дітей часто прикрашений вишивками. Багато вихователів займаються вишиванням і передають своє захоплення дітям. Все це слід широко використовувати для ознайомлення дошкільнят з вишивкою як видом народного декоративного мистецтва. Традиційні мотиви художніх вишивок, їх колорит, а інколи і композиція доступні для відтворення дітьми в декоративному малюванні.

З виробами художньої кераміки діти зустрічаються вдома і в дошкільному закладі, в магазинах і на виставках. Українські майстри створюють чудові, необхідні в побуті і разом з тим декоративні предмети: посуд (глечики, куманці, барила, тикви, кухлі, миски), вази, скульптури малих форм (образи людей, тварин, птахів) тощо. Предмет ліплять з глини, просушують на повітрі, розписують ангобами (рідкими глиняними фарбами), обпалюють в муфельній печі.

Прикрасою побуту стали мальовані опішнянські (Полтавська обл.) куманці, барильця, вази, іграшки, прикрашені рослинним орнаментом. Квіти, колоски, листя, виноград та інші елементи зображуються нескладною техні-кою: мазками, крапками, кільцями, лініями і часто обводяться обвідною лі-нією, що підсилює декоративність розпису. В кольоровій палітрі опішнян-ських майстрів переважають коричнево-червоні, охристі кольори, зелений, сірий, блакитно-синій.

Косівську (Івано-Франківська обл.) кераміку вирізняють такі характер-ні особливості: витягнуті пропорції виробів, світлий колорит (жовтий, зелений, білий, коричневий кольори). Косівські майстри прикрашають посуд, декоративні предмети зображенням рослин, птахів, геометричних фігур.

Користуються популярністю й ужгородські (Закарпатська обл.) кера-мічні сувеніри, набори посуду (для молока, кави, десерту). За допомогою то-нких ліній, широких мазків, кругів створюють зображення квітів, ягід, листя, використовуючи білі, червоно-коричневі, сині кольори розпису по темному (чорному, темно-коричневому) тлі, іноді малюнок наносять безпосередньо на черепок.

Розвинене виробництво кераміки в Києві, Київській області. Вироби дуже різноманітні за кольором: коричневий, сіро-синій, червонувато-корич-невий. Ангоби для орнаментовки темно-зелені, білі, охристі, рудо-жовті.

В навчально-виховній роботі з дітьми широко використовується барвистий, святковий, життєрадісний український декоративний розпис (Дніпропетровська, Івано-Франківська, Черкаська, Київська та інші області).

Основні мотиви декоративного розпису рослинні: різноманітні квіти, бутони, грона винограду, кетяги ягід калини, візерунчасте листя. Часто в рослинну композицію органічно вплітається зображення птахів, тварин, лю-дей. Всі образи передають не натуралістичне, а в узагальненій формі, окремі ознаки значно змінені, стилізовані. В основі композиції – центральне стебло або кілька центральних великих квіток, до яких додаються дрібні елементи орнаменту. Малюнок не перевантажується кількістю мотивів, деталі не перекриваються, лінії не перехрещуються. Перспективне розміщення форм відсутнє. Розпис виконується фарбами без попередніх начерків.

Різноманітними декоративними розписами прикрашають будівлі, побутові предмети (меблі, посуд, тканини), вони застосовуються і в художній промисловості (фарфоровій, текстильній, поліграфічній).

Широкого визнання набув петриківський розпис (с. Петриківка на Дніпропетровщині). Характерні його особливості – переважання рослинного орнаменту і створення фантастичних небувалих у природі квітів. Як-от традиційні квітка „цибулька”, схожа на розрізану навпіл цибулину; „кучерявка” з вигнутими пелюстками; крупні пластичні листочки; дрібні листочки; тонесенькі, наче пухнасті пестики квітів; бутони на стеблі, виконані легкими уривчастими мазками. Застосовуються мотиви садових (жоржини, айстри, тюльпани, троянди) і польових (ромашки, волошки) квітів, ягід (калина, виноград, полуниця).

Безмежну різноманітність елементів виконують лише чотирма видами мазків, що називаються: „гребінчики”, „горішки”, перехідний мазок, малюючи пензликом, сухим стеблом, трісочкою, а ягоди просто пальцем.

Традиційні композиції – панно, килимок, так званий „вазон”, букет, ок-рема гілочка, фриз. Для кольорового рішення характерне контрастне сполу-чення основних і додаткових кольорів з переважанням червоного і зеленого.

Цікаві й оригінальні твори таких майстрів українського декоративного розпису, як М. Муха (Черкаська обл.), П. Хома (Івано-Франківська обл.), М. Приймаченко (Київська обл.) та інших, слід постійно використовувати в роботі з дошкільниками.

Декоративні розписи, як і інші види декоративного мистецтва, близькі й зрозумілі малечі. Вони правдиво і просто передають красу навколишнього життя. Діти легко впізнають в творах народних майстрів знайомі квіти, ягоди, силуети птахів, звірів.

Програмою передбачене використання творів декоративного мистецтва не лише з метою виховання у дошкільників естетичних почуттів, а й розвитку їх творчих здібностей при навчанні видів декоративної зображувальної діяльності (малювання, аплікації, ліплення).

Ознайомлення дітей з творами декоративного мистецтва слід починати з молодшого віку і проводити систематично й послідовно в повсякденному житті й на заняттях, враховуючи вікові особливості дітей. Значну роль тут відіграє оформлення інтер’єру дошкільного закладу творами народного мистецтва. Красиві речі завжди радують дитину, поглиблюють її естетичні почуття. Треба навчити малят помічати прекрасне навколо і викликати прагнення створювати його.

Для навчання прийомів декоративного малювання, створення нескладних візерунків важливо добирати доступні дітям твори, орнамент яких може бути повністю або частково переданий в дитячих малюнках.

В різних вікових групах можна використати зразки української вишивки, килими, кераміку, в старшій і підготовчій – ще й український декоративний розпис та твори російського мистецтва. Ознайомлення з цими творами почи­нається в повсякденному житті, коли вихователь звертає увагу дітей на предмети, оздоблені декоративними візерунками, що є в групі, дитячому садку; пропонує розглянути їх, розповідає сам і спонукає дітей до висловлювань вражень, думок про предмети, навчаючи аналізувати і порівнювати їх.

Орієнтовна схема розглядання така. Місце виготовлення предметів (місто чи село); вид народного мистецтва; предмети, які виготовляють майстри цього виду; матеріал, з якого їх виготовляють. Розглянути візерунок (елементи, на що вони схожі, їх форма, колір, поєднання, розміщення). Виділити характерні кольори розпису. Одночасно слід показати, що саме приваблює око в різних творах. Можна підкреслити жестом форму предмета, окремих елементів. Нові знання повідомляє вихователь, підключаючи до бесіди дітей.

Якщо в повсякденні можна знайомити дітей з творами різної складності, то напередодні заняття слід ще раз розгляну­ти саме ті, що будуть натурою на занятті, тобто за якими діти створюватимуть декоративні візерунки. Треба виділити елементи, кольори, композицію, уточнюючи знання про ознаки розпису і способи їх відтворювання в малюнку.

Обсяг знань про декоративне мистецтво, що подається дітям, поступово збільшується. Так, вихованцям середньої групи доцільно показувати нескладні візерунки на килимках, килимових доріжках, на керамічних опішнянських іграшках – свистульках, на димківських іграшках, розгля­дати вишивки на вбранні дітей, ляльок, підкреслюючи яскравість, святковість оз­доблених предметів. Викликати у малят бажання вчитися прикрашати окремі предмети малюнком.

В старшій групі при ознайомленні з творами декоративного мистецтва слід розповісти дітям про їхні художні якості, матеріали і деякі процеси створення. При можливості показати техніку виконання (ліплення з глини, вишивання, плетіння).

Вихованців підготовчої групи треба глибше ознайомити з процесом створення предметів народного мистецтва, з роботами окремих майстрів. Наприклад, показуючи твори декоративного петриківського розпису, вихователька розповідає про те, що таким розписом люди прикрашали своє житло. На стінах, печах малювали різноманітні квіти, листя, бутони, створювали красиві букети. Зараз такі красиві візерунки малюють на папері, різних предметах. Петриківські художники дарують людям радість. Візерункові листочки, барвисті квіти, схожі на ромашку, жоржину, калину, художники спостерігають в природі, але зображують їх по-своєму, фарбами, яких у рослин не буває, а у візерунку вони дуже гарні. І, вказуючи на одну з робіт: – Цей малюнок виконала художниця Т. Я. Пата. Подивіться, яку калину вона намалювала. Що це зображено на малюнку? Де намальовані квіти, птах?

У старших групах можна використовувати репродукції, оформлені в альбоми зразки, виконані вихователем за мотивами творів різних видів декоративного мистецтва, роботи дітей; діафільми („Українська кераміка”, „Декоративне малювання”), діапозитиви (“Твори Марії Приймаченко” та інші). Час від часу в дитячому садку варто робити виставки творів одного виду мистецтва. В міру ознайомлення дітей з новими – змінювати зміст виставки. Особливо широко слід знайомити дошкільнят з місцевими видами народного декоративно-прикладного мистецтва. Вихованців підготовчої групи можна повести до музею декоративного мистецтва або етнографії.

Така ґрунтовна підготовка має передувати кожному заняттю з декоративного малювання.