Трудове виховання та образотворча діяльність в ДНЗ
1030
“Найкоротший шлях до добра – через прекрасне”
Заняття радості та доброти
До навчання ручної праці та малюванню у дитячому садку нема художніх претензій, але воно – фундамент того, що ми називаємо культурою образотворчості. В естетичному вихованні повинні проявлятися принципи образотворчого мистецтва. Сила виразу суті дійсності визначає цінність, красоту витвору, спонукає спостерігача до активності, до естетичного хвилювання, спонукає зайняти емоціональну позицію.
Виникнення переживань, зацікавленості дитини слід вважати вихідним пунктом. У маленьких переважає емоційна діяльність, у старших співвідношення емоційної, розумової діяльності вже вирівнюється. Правильне співвідношення емоційної та розумової діяльності сприяє успіху навчання образотворчої діяльності і естетичного виховання.
Широко розповсюджена думка, що роботи дітей, виконані не на заняттях, різноманітніші, кращі, зроблених під час занять. Це легко зрозуміти. Якщо ми хочемо домогтися, щоб діти досягли кращих результатів на заняттях, то, з однієї сторони, вихователю слід точніше планувати ці заняття, а з другої сторони, забезпечити дітям самостійність.
Більшість тем занять, потрібні для розвитку якої-небудь навички, припускають естетичні переживання, але завдання, яке зумовлює тему, повинна ставити вихователь. У багатьох випадках суттєво не те, що слід відобразити, а те, які навички розів’ються, які знання отримають діти.
У методиці трудового виховання і образотворчої діяльності існує групування матеріалу занять на п’ять частин:
1. зображення по пам’яті;
2. зображення з натури;
3. зображення за задумом;
4. декоративна праця;
5. ручна праця.
Важливіше завдання зображення по пам’яті – викликати у дитини певні переживання так, щоб вона відобразила їх самостійно, користуючись різноманітними технічними прийомами. У такому разі перед дитиною нема предметів, які слід зобразити. Якщо малюку вдається викликати у пам’яті картини, переживання і він приступає до зображення цього (у формі, у кольорах), дорослий не повинен заважати. Треба підбадьорити дитину, щоб та творила як можна відвертіше та індивідуальніше.
Дитяча образотворча діяльність цінна, якщо побудована на самостійних переживаннях, уявленнях. Цінність зображеного не применшиться, якщо воно не буде цілком відповідати дійсності. Спочатку особливо важлива відвертість. Готуючи заняття, слід піклуватись про те, щоб у дітей був достатній запас вражень і переживань. Зображення по пам’яті – благодатне підґрунтя для естетичного виховання. Дитина, якщо її підтримати, охоче відобразить у малюнках свої переживання.
Мета занять по зображенню з натури – безпосереднє розглядання предметів, самостійне зображення їх на основі спостереження. Об’єкт зображення повинен бути перед очима дитини. Вихователь неодноразово звертає увагу дітей на його розміри, схожість з іншими предметами. Зображення з натури має і те значення, що отримані відомості дитина тут же застосовує на практиці: порівнює, робить висновки, дає оцінку. Робота, виконана з ентузіазмом, на основі особистих спостережень може вважатися гарною, навіть якщо у малюнку є технічні недоліки. Від дитини, яка вважає за головне акуратність, точність, чистоту ліній, вислизає суть завдання.
Зображення за задумом розвиває уявлення про форму та колір, конструктивне мислення. В ході цієї роботи дитина намагається на основі своєї уяви відтворити персонажі, епізоди з казок. Ця діяльність багато в чому схожа з зображенням по пам’яті, однак розвивати їх необхідно нарізно. У зображенні за задумом вирішальне значення належить емоційному виклику дії. Слід надати допомогу зауваженням деталей, форми, кольору, тобто на те, що дитина може легко собі уявити. Але показ цих деталей знищить суть завдання. Оцінюючи роботи за задумом, слід враховувати вибір ситуації, рухомість персонажів, елементи казковості, які виявляються у доборі форми, кольору.
У ході виконання декоративної праці дитина знайомиться з ритмом форми та кольору, з тим, як повторенням одного або кількох елементів утворюється орнамент, що викликає естетичні переживання. Задоволення з’являється у дитини, якщо вихователь помітить красоту візерунка. При виконанні декоративної роботи можна поставити перед дитиною готові малюнки–зразки, оскільки це спонукає до охайності. Якщо дитина зрозуміла суть декоративної роботи, можна дозволити їй створити орнамент власної конструкції. Робота гарна, якщо вона вміло виконана, відповідні елементи однакові, правильно розташовані, якщо малюнок чистий. У старшому віці декоративне зображення допоможе навчати письму.
Завдання з ручної праці служать розвитку вправності пальців. Завдяки конструюванню та складанню у дітей з’являється почуття форми, пропорції, кольору. У процесі навчання слід зробити так, щоб дитина могла, створюючи нові форми, самостійно застосовувати знайомі технічні прийоми. Завдання з ручної праці пов’язані з завданнями з образотворчої діяльності. Вони служать завданням навчання, формування особистості, творчості. Відокремлення ручної праці від образотворчої діяльності безпідставно.
Поділ на 5 груп занять з образотворчої діяльності полегшує вибір методів. Під час зображення з натури, по пам’яті, за задумом найкращим методом є індивідуальні заняття з дітьми, індивідуальне керівництво їх роботою. Слід прагнути до того, щоб кожна дитина творила самостійно та втілювала в свої роботи свої знання, свої уявлення. Декоративна робота та ручна праця підпадають під іншу оцінку. Тут зразком служать красота форм, гармонія кольорів.
А все разом дає дітям відчуття радості праці, знайомить з творчими вирішеннями, виховує естетично.