Статистика якості продукції і якості роботи промислових підприємств

Поняття якості продукції і якості роботи промислових підприємств. Задачі статистики їхнього вивчення

Під якістю розуміють сукупність властивостей продукції, що обумовлюють ступінь її придатності задовольняти визначені потреби відповідно до її призначення.

Якість матеріальних благ, вироблених суспільством для задоволення своїх потреб відіграє важливу роль у розвитку суспільного виробництва. Корисність речі робить її споживчою вартістю, ступінь же корисності споживчої вартості – міру, у якій вона об’єктивно здатна задовольнити визначену потребу, характеризує категорія якості продукції.

Якість продукції може бути оцінено лише в процесі її використання споживачем. Тому суть оцінки якості продукції полягає в досягненні найбільшої відповідності між структурою її виробництва і структурою реальних суспільних потреб у ній.

Якість продукції тим вище, чим вище культура виробництва – ступінь досконалості технологічних процесів, рівень механізації й автоматизації виробництва, ритмічність роботи підприємств, рівень кваліфікації працівників. Поліпшення якості продукції безпосередньо залежить від якості роботи, тобто від дотримання планової і технологічної дисципліни, ефективного використання ресурсів, удосконалення організації виробництва і праці.

Якість праці – це сукупність щодо стійких властивостей процесу трудової діяльності, від якої залежить відповідність цього процесу і його результатів об’єктивній, ідеальній або реальній суспільній якості праці, що виступає як еталон, установлена вимога.

Задачі статистики: характеристика якості окремих видів продукції; зведені характеристики рівня, динаміки і виконання плану з якості різних видів продукції; вивчення якості технологічних процесів і операцій, її впливу на якість готових виробів; характеристика ритмічності випуску; виявлення резервів збільшення випуску високоякісної продукції, втрат від зниження й економічного ефекту підвищення якості.

Показники якості промислової продукції

Рівень якості виробу визначається відповідністю отриманих у процесі виробництва параметрів державним або галузевим стандартам, стандартам підприємств або об’єднань, технічним умовам (ТУ), у яких фіксуються вимоги до цих параметрів. Більшість параметрів мають кількісне вираження. Виріб з параметрами, що виходять за межі, встановлені стандартами і ТУ, вважається браком.

Рівень якості виробів визначається працівниками відділу технічного контролю (ВТК) за допомогою вимірювальних, контрольних приладів або експертним методом. Якість виробу може виражатися в балах, різними методами у виді сортності. У зв’язку з розмаїтістю видів промислової продукції використовують різні показники її якості.

У залежності від призначення, деякі види продукції характеризуються специфічними показниками якості. Використовуються показники для оцінки багатьох видів продукції, вимірники відносного рівня якості всієї продукції.

Виділимо дві групи показників:

• Диференційовані показники (одиничні показники якості)

Схема 1. Система одиничних показників якості

• Загальні показники якості обсягу продукції.

Найбільш складна за кількістю система показників застосовується для оцінки якості праці. До загальних показників відносяться:

• надійність – властивість виробу виконувати свої функції зі збереженням експлуатаційних показників у встановлених межах протягом деякого проміжку часу (тривалість безвідмовної роботи);
• довговічність – властивість виробу тривалий період зберігати працездатність у тих або інших умовах експлуатації (термін служби і технічний ресурс);
• ремонтоздатність характеризує можливість швидко визначати й усувати несправності.

Методи визначення рівня якості:

• об’єктивний – оцінка рівня якості продукції за допомогою стендових іспитів і контрольних вимірів, лабораторного аналізу. Так виміряються продуктивність, потужність, вміст речовин, міцність, еластичність і вологостійкість взуття;
• органолептичний – ґрунтується на сприйнятті властивостей продуктів за допомогою органів почуттів людини без застосування технічних вимірювальних і реєстраційних засобів. При цьому використовують балову систему оцінок показників якості, виходячи зі стандартного переліку ознак, що охоплюють основні якісні характеристики виробу;
• диференційований – порівняння одиничних показників якості з відповідними показниками виробів – еталонів або базових показників стандартів;
• комплексний – визначення узагальненого показника якості оцінюваного виробу.

Оцінка рівня якості продукції за декількома параметрами

Нехай k₁ і k₂ – коефіцієнти якості за двома показниками, тобто співвідношення фактичного значення показника з еталоном або показником кращого зразка.

Способи зведеної оцінки якості виробу:

• За В. А. Трапезниковим: k = k1 * k2
• k = √(k1 * k2), тобто визначення середньої геометричної.
• k = (k1 + k2)/2

Якщо однаково небажані будь-які відхилення фактичного рівня якості від еталонного, то середнє відносне відхилення можна одержати як середню арифметичну без обліку знаків.

• Якщо для споживача параметри якості не рівнозначні, то відхиленням за кожним параметром можна визначити різні значення ваг для розрахунку середньої: k = k1* f1 + k2*f2.

“Коефіцієнти вагомості” можуть бути визначені експертним шляхом.

При розрахунку зведеної оцінки якості можна відкинути позитивні відхилення, враховувати переважну зацікавленість споживачів у підвищенні якості за деякими параметрами, отримувати характеристики рівня якості з урахуванням обсягів постачань споживачам, що пред’являють різні вимоги до показників якості.

Рівень якості виробів, контрольованих одночасно за багатьма параметрами часто характеризується сортом, що характерно для харчової і легкої промисловості. За класами розрізняють продукцію радіопромисловості, приладобудування і деяких інших галузей.

У ДСУ і ТУ в таких випадках регламентований порядок віднесення продукції до того або іншого сорту в залежності від конкретних значень контрольованих параметрів якості так, щоб їх можна було перевірити при виході виробу з виробництва шляхом огляду, вимірювання, лабораторних або стендових іспитів.

Показники якості:

1. Питома вага виробів 1-го сорту в загальному обсязі випуску продукції;
2. Середня сортність;
3. Середня ціна одиниці продукції, якщо ціни на вироби різних сортів диференційовані.

У першому випадку використовують дані в натуральному вигляді або оцінюють вироби всіх сортів в однакових цінах. При використанні цін, встановлених для кожного сорту, питома вага випуску вищих сортів буде завищена. На практиці частіше використовують ціни 1-го сорту, оскільки різниця між цією оцінкою і фактичною вартістю продукції дозволяє визначити утрати внаслідок того, що не вся продукція 1-го сорту.

Середня сортність і ціна розраховуються як середня арифметична. При збільшенні питомої ваги продукції вищих сортів р_с збільшується, середня сортність – зменшується.

У ряді випадків споживча якість виробу може бути досить повно охарактеризована одним показником (носкість – термін служби робочого взуття (міс.) і ін.), однак в силу існуючих розходжень в умовах експлуатації і необхідності проводити іспити, пов’язані зі знищенням екземплярів продукції, що перевіряються, визначення такого показника в момент випуску виробів з виробництва важко або не можливо. На такі види продукції в ДСТ, як правило, існують вимоги до якості за ознаками, які піддаються контролю в процесі виробництва і відразу по його завершенні. У таких випадках застосування методів регресійного аналізу дозволяє встановити залежність між контрольованими ознаками виробничої якості і результативним ознакою-параметром споживчої якості.

Починаючи з 1972 року в планах міністерств і підприємств враховуються результати атестації продукції. В даний момент при атестації продукцію поділяють на дві категорії – вищу і першу. До першого відносять вироби, що відповідають рівневі якості кращих світових зразків або перевищують його. Таким виробам присвоюють знак якості, до другої категорії якості відносять виробу, що відповідають вимогам сучасних стандартів, що діють на території України.

Промислова продукція, що пройшла атестацію, періодично переатестовується: товари народного споживання – через 2 роки; продукція виробничого призначення – через 3 роки, складні види продукції –через 5 років.

Випуск продукції вищої категорії стимулюється встановленням надбавок до оптових цін, а на продукцію першої категорії і не атестовану – знижки з оптових цін.

При обчисленні показників динаміки обсягу промислової продукції сума знижок і націнок не враховується.

Характеристика виконання плану і динаміки якості промислової продукції

Для окремих видів продукції:

Для декількох видів продукції:

де q₁ – фактично отримані обсяги продукції кожного виду;

p – ціни, прийняті в якості порівнянних для оцінки продукції;

i_k – індивідуальні індекси якості за видами продукції.

– характеризують динаміку обсягу продукції з урахуванням зміни її якості.

Для видів діяльності, де вироблена продукція підрозділяється на сорти, узагальнена характеристика динаміки або виконання плану за середнім рівнем сортності визначається за допомогою індексу сортності:

У чисельнику індексу – вартість фактичного випуску за цінами кожного сорту, у знаменнику – та ж продукція, розрахована на основі середніх планових цін для кожного виду продукції.

– величина втрат від зміни сортності.

Вивчення ритмічності випуску і реалізації продукції

Виконання даної умови – важлива умова підвищення ефективності промислового виробництва.

При вивченні ритмічності випуску та реалізації продукції виникає два питання: про спосіб вимірювання продукції та про вибір показників ритмічності.

Частіше використовують данні про виробництво продукції в грошовому вираженні (в оптових цінах або нормативах чистої продукції). Але в окремих цехах та виробництвах можна використовувати натуральні, умовно-натуральні одиниці та дані про Q робіт у нормах – часах або в нормативній заробітній платі.

Органи статистики вивчають ритмічність випуску тільки найважливіших видів продукції, використовуючи дані тижневої звітності про виробництво найважливіших видів виробів у натуральному вираженні.

Щодо показників характеристики ритмічності, одні з них орієнтовані на використання тільки фактичних даних, інші – порівняння фактичних даних з плановими. В обох групах використовуються і дані про випуск продукції за окремі проміжки годин і дані про випуск з наростаючим результатом з початку звітного періоду.

Під ритмічним випуском розуміємо випуск у відповідності з встановленими плановими завданнями на кожний проміжок часу розглядуваного періоду.

Рівномірним вважатимемо випуск продукції рівними частинами за рівні проміжки часу розглядуваного періоду. Нерідко вживають вирази: рівномірне виконання плану, фактична рівномірність. Рівномірність виконання планові. Показники, що побудовані тільки на основі звітних даних, характеризують не ритмічність, а рівномірність випуску. Найпростіший і часто вживаний метод характеристики нерівномірності випуску продукції – розрахунок питомої ваги продукції, випущеної в кожній декаді (неділі), у загальному обсязі випуску продукції за місяць в цілому. Більш точною характеристикою нерівномірності випуску продукції фактично буде коефіцієнт варіації або середнє лінійне відхилення, розраховані для добових даних.

При вимірюванні ритмічності випуску, відвантаження та реалізації продукції фактичні показники варто розглядати в зв’язку з плановими. Попередньо варто вирішити питання про те, що вважати порушенням ритмічності: випадки невиконання плану чи й випадки його перевиконання.

У першому випадку показником неритмічності буде показник частоти невиконання добового графіка (відношення числа днів невиконання плану до загальної кількості робочих днів).

Більш точним буде коефіцієнт ритмічності. Його розрахунок аналогічний коефіцієнта виконання плану за асортиментом, тобто в чисельник за дні невиконання плану в розрахунок включають фактичні показники виконання плану, а в дні виконання та перевиконання плану – плановий випуск; знаменник – планове завдання.

Недолік: не відображає перевиконання добових планів.

Найповніше рівень неритмічності випуску характеризують числа аритмічності. Для їх розрахунку додають відносні відхилення (у частках) фактичного випуску від планового окремо за дні невиконання плану (від’ємне число аритмічності) і за дні перевиконання плану (додатні числа аритмічності). Сума додатного і від’ємного чисел аритмічності дає загальне число аритмічності. Переваги: можливість аналізу впливу ряду факторів на рівень та динаміку аритмічності. Легко проводити співставлення.

Слід пам’ятати, що числа аритмічності залежать від тривалості періоду. За інших рівних умов числа аритмічності за декаду будуть у три рази менші, ніж за місяць і т.д.

Числа аритмічності можна обчислювати не тільки за даними про виконання годинних, змінних або добових графіків, але й за даними про виконання п’ятиденних або декадних планів.