ПРІОРІТЕТИ РОЗВИТКУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ТА ВИХОВАННЯ

Розвиток освіти здійснюється в єдності з розвитком суспільства. Як засвідчує історія, злети у розвитку націй, як і спади, завжди пов’язані із злетами чи занепадом освіти.

Освіту і виховання слід розглядати як систему, в котрій перша ланка – родинне виховання і дошкільні заклади – мають вирішальне значення. Основні риси особистості, такі як загальна активність чи пасивність, творча спрямованість, орієнтація на ту чи іншу систему цінностей, шляхетність чи убогість духу закладаються в дошкільні роки. В зв’язку з цим виховний процес в дошкільних закладах, які стали осередками для переважної більшості дітей дошкільного віку, потребує і буде потребувати в подальшому особливої уваги.

Найбільш гостро це питання постає в даний період часу. І це пов’язано не лише з прийняттям Законів України “Про освіту”, “Про дошкільну освіту” та “Про охорону дитинства”, хоча й цей фактор є дуже важливим, – адже вперше за історію існування суспільного дошкільного виховання воно обумовлене в законодавчій формі конкретно, а не якимись окремими розрізненими статтями, положеннями чи указами. В дитині стали вбачати особистість, яка теж має своє право на власні думки, вчинки та бажання, а не сприймати її лише як об’єкт, на який направляється воля дорослого.

Тепер, коли в сучасному суспільстві проходять важливі зміни політичного устрою, економічної моделі господарювання, держава з особливою увагою ставиться до результатів формування, виховання та навчання кожної окремо взятої дитини. Батьки намагаються максимально підготувати дошкільника до умов “дорослого життя”, включаючи в поняття “дитинство” лише етапи підготовки до майбутнього навчання в школі. При цьому випадають такі складові виховного процесу, як моральні уявлення та звички, об’єктивність оцінки своєї поведінки та поведінки своїх товаришів, розвиток вольових якостей, гуманізм та естетичність ідеалів і цінностей, формування пізнавальної активності. Тож, незважаючи на бажання батьків якомога більше навчити дитину читати, писати. вирішувати математичні задачі, основи виховання, ігрова діяльність, етапи всебічного розвитку не повинні відходити на задній план.

Особливе місце, зважаючи на те, що більшість батьків вимушена віддавати дитину до дошкільного закладу від року до двох, а діти – семирічки вже навчаються в школі, буде належати роботі з контингентом дітей раннього віку. Адже саме в цей період у малюка закладаються основи майбутнього життя – психологічна структура особистості дитини, основні поняття про оточуюче середовище, людей, природу, взаємозв’язок між людьми, подіями, явищами тощо. Ранній вік в силу того, що психічне становлення особистості знаходиться в зародку, особливо сприятливий до процесу виховання. І від того, яким буде цей процес, які люди будуть оточувати малюка в даний період в великій мірі буде залежати його майбутнє життя і становлення як особистості в суспільстві.

Динаміка сучасного стилю життя, умови його, що постійно змінюються в усіх сферах діяльності людини, пред’являють високі вимоги до рівня професіоналізму спеціаліста і особливо спеціаліста, який працює з дітьми раннього та дошкільного віку. В зв’язку з цим надалі повинні ставитися питання актуальності підвищення рівня професійної майстерності кожного педагога зокрема; розподілу навчального процесу на окремі складові і, відповідного до цього, розподілу педагогічних працівників на окремі вузькі спеціалізації, не виключаючи при цьому і роботи спеціалістів широкого профілю: вихователя – дошкільника. Адже на слід забувати, що дошкільна освіта і дошкільне навчання існують не лише у великих містах, де такий розподіл можливий і економічно-доцільний, але і в маленьких селах та селищах, де підчас в одній особі може бути і завідувачка, і вихователь, і старша медична сестра.

Важко в повній мірі освітити всі аспекти  розвитку дошкільного виховання та навчання. Варто також відмітити, що успіх роботи дошкільного навчального закладу, як однієї із складових ланок дошкільної освіти, зумовлюється не стільки хорошою матеріальною базою, яка практично відсутня в умовах сучасного фінансування освіти з боку держави, а конкретною роботою всіх працівників закладу.