Безкоштовно

Ходить гарбуз по городу (інсценівка)

views 97

Сценарій для ДНЗ або школи

(Город. Ранок. Видно хату, тин. Під тином спить хлоп­чик із котом).

Гарбуз (прокидається).

Щось недобре мені спалось.

Чи чого це десь не сталось?

Слухай, Дине, я піду

Весь город наш обійду.

Сон поганий мені снився,

Стільки жахів надивився!

Диня (Гарбузиха).

Та чекай, попий роси,

Заспокойся, підожди.

Гарбуз.

Ні, таки зараз піду

Та провідаю рідню. (Іде).

Диня.

Ой чи живі, чи здорові,

Всі родичі Гарбузові?!

(Гарбуз підходить до Картоплі. Картопля лежить хвора, стогне).

 Гарбуз.

Ось і грядка – Бульби дім.

Чи усе в порядку в нім?

Боже! Та на що це, друзі, схоже!?

Картопля (стогне). Хто мені трохи поможе?

Гарбуз. Де ж твої листки, сестрице?

Картопля. Наче хтось мене тут кличе?

Гарбуз.

Здрастуй, сестро Бараболе,

Та чого ж така ти квола?

Наче мені і не рада?

Картопля.

Душать мене колоради,

Це вони листки поїли.

Глянь, яєчок наплодили.

Скоро армія ціла

Пожере мене до тла.

Гарбуз. Де ж господарі? Нема?!\

Картопля.

Та прислали ось синка.

Десь по справі терміновій

Відлучилися вони,

А синок їхній, нероба,

Дивиться солодкі сни.

Лінь закутала Грицька,

А із ним іще кота.

Гарбуз.

Боже любий! Свояки!

Наші хлопці-буряки!

Десь не солодко і їм,

Миші лізуть в їхній дім.

Картопля.

Передала Морквиця —

Наша люба сестриця,

Що боротись сил нема,

Що мишей там ціла тьма!

Та й у мене сил нема,

Бо сама я ледь жива.

Ой, Гарбузе, любий брате,

Треба рід наш рятувати.

Гарбуз.

От і в руку сон мені,

Справді, рід наш у біді!

(Звертається до Квасолі, що стоїть недалеко зів’яла термометром).

 Гарбуз.

Гей, Квасоле, піднімися!

Та із висі подивися

Ти на рідний наш город,

Овочевий наш народ.

Квасоля.

Рада б я допомогти,

Якби ж трохи хоч води…

Гарбуз. Що? Ніхто не поливав?

Квасоля.

Де там!

Гриць тут тільки спав.

Сохнуть твої сини й дочки –

Помідори й огірочки.

В бур’янах цибуля гине,

Пут не має скинуть сили.

Гарбуз.

Ой, біда мені, біда!

Рід мій зовсім пропада.

Часу ж плакати нема,

До роботи треба братись,

Засукавши рукава. (Надходить Перець).

Гарбуз (радо). Перче, друже, ти — здоровий?!

Перець.

Тля мене не поборола.

Брат гіркий мій допоміг,

Вигнав тлю геть за поріг!

І послав свого я брата

Ще й Капусті помагати.

Гарбуз. Що, й Капусту тля присіла?

Перець. Й гусінь не сидить без діла…

Гарбуз. Треба конче щось робити.

Перець.

Та іду оце просити

До Шпака і до Дрозда,

Щоби їхня рідня

Теж Капусті помогла.

Буде ж здобич не мала —

Гусінь — жирна та велика —

Попоїсть уся сім’я.

Гарбуз.

Справжній, Перче, ти козак!

Та піду і я однак.

Ох, чекай-но, підожди

І птахів ще попроси,

Що картоплі треба дуже

Терміново помогти.

Перець. Попитаю. Ти ж куди? Гарбуз.

Я до тітоньки Сови.

Поспішить хай на банкет,

Тут мишей цілий букет.

І Лелеці дам я знати,

Чим сім’ю нагодувати.

Попрошу, нехай бур’ян

Висмикать поможе нам.

(Перець пішов. Надлетіла Ластівка).

Гарбуз.

Ластівко, пташино мила,

Є до тебе в мене діло.

До хмаринки полети

І водички попроси

Від усього мого роду —

Овочевого городу.

Подивись-но, он квасоля

Вже не вірить в кращу долю.

Сохнуть мої сини й дочки —

Помідори й огірочки.

Ластівка.

Бачу, дядечку, біда,

Всім потрібна тут вода.

Вже лечу-у-у та пошукаю-ю…

Гарбуз. Пошукай, тебе благаю.

(Іде геть).

Редиска (плаче).

Лобода зайшла до мене,

Розрослася так зелена,

Що вже світла я не бачу.

Ні, сестричко, я не плачу.

Щоб тій лободі триклятій

Вік сметани не видати.

А лінивому Грицькові

Щоб приснилися корови,

Щоб рогами його били,

До роботи розбудили.

Ти ж чого така марненька,

Моя ріпко солоденька?

Ріпка.

Мало дуже є води,

А мені треба рости.

Треба десь поживу брати,

А сусід — Бур’ян пихатий…

То нахаба із нахаб,

Бережися його лап.

Другий сусід – Будячок,

Бережися колючок. (Співають пісню).

Ой як-то гарно, як-то гарно,

Коли ти знаєш, що не марно

Ростеш на цьому ти городі,

Й господар біля тебе ходить.

Приспів:

  • Я — Ріпка, а я — Редиска.
  • У мене голова аж тріска.
  • А я б хотіла підрости,
    Ну хоч би трішечки води.

У нас є багатство — вітаміни,

Що так потрібні для людини.

Лиш дуже просим доглядати,

Ми вам готові все віддати.

(Ідуть геть. З’являється Помідора, яка веде боротьбу з Будяком (Пирієм). Перемагає його. Стомлена падає, але їй допомагає піднятися морква, яка надходить обгриженою).

Помідора.

Ой, заліз Пирій до хати,

Якось мушу виганяти,

Та не можу це зробити,

Когось мушу попросити.

Морква.

О, Пирій — то хитрий дядько,

Окупує цілу грядку,

Знає він, що силу має,

То й коріння розпускає.

Помідора.

Може б, родич наш Овес!?

Бо ж недаром Геркулес

Всі зовуть його за те,

Що у нього сила є. (До Моркви)

Що ж з тобою, сестро мила?

Морква.

Миша мене укусила,

Буряки вже доїдають,

Зовсім совісті не мають.

От таке життя, сестричко,

Добре хоч, що ціла гичка. (Морква співає).

Лиш зійшла – і осінь вже –

Оце і все життя моє,

Та ще лиш літа середина,

А ми вже гинем, гинем, гинем.

То, видно, доля вже така-а-а… (Помідора тягне Моркву).

Помідора. Пішли, шукатимем Кота. (Помідора і Морква виходять. З ‘являється Кукурудза, яка розглядає себе в дзеркало, чує крик Гороху, який, заточую­чись і падаючи, виходить на сцену).

Горох.

Бідний, бідний я Горох,

Зовсім вже оце засох.

Якось Будяка зборов

Й ледве ось сюди зайшов. (Падає на Кукурудзу, яка спостерігає за ним).

Кукурудзо, рідна сестро,

Поможи мені підвестись. (Кукурудза ледве піднімає Гороха зі словами). Кукурудза.

Ои, я теж не зовсім гожа,

Подивись, на що я схожа.

Хоч люблю тепло я дуже,

Спека надоїла, друже.

Втратила я сил багато,

Щоб з тих бур’янів піднятись.

Де ж краса моя поділась!?

Глянь-но, зовсім пожовтіла.

(Стурбовано дивиться в дзеркало. Горох тим часом знову падає).

Кукурудза.

Та давай же руку, друже,

Бачу, зле тобі є дуже.

Ой, і я не має сил…

 ось сюди, сюди на тин (Виходять).

Шпак (ледве лізе).

Добре все поласували

І Капусту врятували. (Побачив Сонечко).

Сонечко! А ти куди?

Та не бійся, підійди.

Поспішай поласувати –

На Капусті тлі багато.

Там уся твоя рідня.

Тля ж не жде, а геть тіка.

Сонечко.

Ой, спасибі, дядьку Шпак,

Відчуваю я вже смак.

(Біжить геть. Надходить заклопотана Диня)

. Шпак.

Тітко Дине, будь здорова!

Щось ти дуже гонорова.

Диня.

Здрастуй, здрастуй, друже Шпаче!

Та й бувай — спішу одначе!

Шпак. Де ж спішиш? Секрет чи ні?

Диня.

Помогти іду рідні.

Гарбузові зле щось спалось,

Щось недобре відчувалось.

Сон у руку Гарбуза,

Бо таки прийшла біда.

Шпак.

Знаєш, люба тітко Дине, Вся біда оця у ліні.

Подивись-но, Гриць — лінюх, Он розлігся, як лантух.

Диня.

Так надумала це я Та провчить цього Грицька. .

Шпак.Думаєш, сама це зробиш? Може, й я чим допоможу?

Диня.

Є у мене Гном знайомий,

Він – чудовий чарівник. Впевнена, що лінька цього

Зможе він провчить навік. Зараз я іду туди,

Ти усіх сюди гукни. (Шпак летить). (Диня з Гномом).

Гном.

Кажеш: «Лінь… Грицько – нероба».

Думаєте, що робить?

Не хвилюйтесь, лінь — хвороба виліковна,

Хлопця треба нам провчить.

(Заходить Гарбуз).

Гарбуз.

Здрастуй, Гноме, любий друже!

Радий бачить, радий дуже!

Гном.    Мій та удачі  побажання.

Гарбуз.

Ти про що? Яка удача!?

Моє серце гірко плаче.

Подивись на наш город –

Гине овоченарод.

Гном.

Знаю, знаю я про все.

Ось послухайте мене…

(Щось шепоче овочам, які посходились. Усі розбігаються.  Гном підходить до Грицька).  

Гном

Як не хочеш доглядати,

Будеш дулю з маком мати.

Я город зачарував,

Все від тебе заховав..

(Прокидається Гриць).

Гриць.

Надоїло уже спати.

Чи піти десь погуляти?

Треба ж грядку пополоти.

Ей! Щось нині неохота.

Вже ж обідати пора,

З’їв би цілого бика.

Чи зварить борщу собі?

Бачив я його вві сні.

Що нам треба для варіння

… Ні! Нема в мене терпіння.

Огірків і помідорів з’їм і так.

Візьму я солі, хліба зараз принесу

І наїмся досхочу. (Шукає огірки).

Десь пропали огірки! Голі всі мої грядки! Мурко! Що ти розлігся! Йди-но глянь, ось подивися!

Де цибуля, буряки?! Помідори, огірки?! Де капуста? Що за диво?! Все з городу наче змило.

Що це? Може, що зі мною?! Треба перш за все спокою. Вранці тут були грядки, Тут цибуля, буряки…

Ось за тином все росте… То сусідське, не моє… Що ж мені тепер робити? Як оце все пояснити?

Може, я ще досі сплю?

Зараз руку ущипну.

Ні, не сплю. Якась мара. (Плаче).

Ну за що біда така?!

Шпак.

Треба город пильнувати,

Лінь в три шиї проганяти.

Гриць (оторопів).

Хто сказав оці слова?

Тут нікого ж і нема.

Був город – й нема його…

Не повірить же ніхто.

Скажуть: «Гриць – мастак брехати…»

Шпак. Треба було пильнувати.

Гриць.

Хто зі мною так жартує?

Покажись! Мене ти чуєш?

Шпак.

Що, Шпака не бачиш ти?

Тоді ближче підійди.

Гриць.

Ти давно сидиш тут, Шпак?

Я й не знав, що ти мастак

Говорити, ще й повчати,

Знав, що вмієш лиш співати.

Шпак.

Так, не тільки я співаю,

Людям я допомагаю —

В боротьбі зі шкідниками

Ми союзники із вами.

Та відкіль тобі це знати?!

Ти ж не любиш працювати.

Запустив увесь город,

Гинув овоченарод.

Образив ти славний рід,

То не мрій і про обід.

Гриць.

Почекай-но, не лети,

Що робити – підкажи.

Як побачиш Гарбуза,

То скажи йому, що я

Вже не буду лінуватись,

В холодку весь день валятись. (Плаче).

Ой, Гарбузику, прости,

На город вернися ти. (Надходить Гном).

Гриць. Гном! От, друзі, дивина!

Гном.

Правда, хлопче? Радий я,

Що усе ти зрозумів,

Думаю, Гарбуз простив.

Щоб город розчарувати,

Мусиш дещо відгадати.

Гриць.

Та скажіть скоріше, дядьку,

Щоб я встиг сполоти грядку.

Все кругом пополивати

До приїзду мами й тата.

Гном.

Все робімо по порядку, Відгадай-но лиш загадку. Сидить дівчина в коморі, А коса її надворі.

Гриць.

Дівчина — то наче ложка,

А подумати ще трошки,

То комора є мій рот.

Розгадав!!! А де ж город?

Гном.

Грицю, Грицю, не сміши,

Ти подумай, не спіши.

Гриць.

Любі друзі, поможіть

І розгадку підкажіть.

Я не буду лінуватися,

І поллю, й прополю,

Й з шкідниками в бій піду.

Підкажіть лише, благаю,

Бо я з сорому згораю. (Діти підказують).

Морква! Відповідь проста,

А до того ще й смачна.

(Гном загадує загадки про овочі. З кожною відгадкою на сцену виходять овочі).

Гном. Ось і, хлопче, твій город.

Гарбуз.

Весь наш овоченарод.

Всі повірили тобі,

Ти ж гляди, не підведи.

Гриць.

Вже беру у руки сапку

Та іду хутчіш на грядку.

Гном.

Гарбузовий, друзі, рід —

То людської праці плід.

(Звучить «Гімн роду Гарбуза).

Нехай живе рід Гарбуза,

Хай щедро родить нам земля,

Хай буде славний наш обід

І не буде ніяких бід.

Будьмо багаті, Будьмо щасливі, Будьмо здорові Та неліниві.

Ми будем багаті, Ми будем щасливі, Бо ми — українці — Народ нелінивий.

Написати коментар:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *