Давньольодовиковий рельєф

Глобальні зміни кліматичних умов упродовж геологічної історії Землі не раз спричинювали значні похолодання, що призводило до поширення на поверхні планети великих покривів материкового льо­ду. Якщо нині площа поверхні Землі вкрита льодовиками на території приблизно 16,2 млн км², то в минулому вона становила від 38 до 45 мли км² (йдеться про антропогеновий, або «льодовиковий», пе­ріод). Установлено неодноразову повторюваність в історії існування Землі періодів поширення зледенінь у тих чи інших частинах земної поверхні. Наслідки найдавніших зледенінь (так звані «тиліти») у велидинавії кількості виявлено у Південній Африці, Канаді, Гренландії, Скан­динавії. їхній вік становить близько 700 млн років, а відклади подібні до льодовикових (валуни, вкриті борознами і штрихами), що були знайдені у кам’яновугільних і пермських відкладах Індостану, Африки, Австралії, Південної Америки. Однак форм рельєфу, які виникли внаслідок діяльності льодовиків тих часів, не збереглося.

На поширення льодовикових покривів значно впливали особливості попереднього рельєфу, які в одних випадках сприяли швидко­му і далекому проникненню льодовика у вигляді окремих лопатів або язиків, а в інших (зворотний ухил поверхні, наявність орографічних бар’єрів) — затримували їх просування. Цим пояснюються складні обриси льодовикового фронту і нерівномірність нагромадження на певній території льодовикових відкладів.