МАТЕМАТИКА В ДНЗ (сюжетно-рольові ігри з математики)

КОНСУЛЬТАЦІЯ “МАТЕМАТИКА В РОБОТІ З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ”

Питання математичного розвитку дітей дошкільного віку своїм корінням сяга­ють у класичну педагогіку. Деякі вислови з цього приводу знаходимо в “Мате­ринській школі” Я.А. Каменвького, де він вважав, що “основам арифметики та геометрії можна навчати вже 2-3 річну дитину. Пізніше їх можна і потрібно навчати лічбі; порівнянню предметів за фермою, величиною, вимірюванню”. Такі ж пропозиції зустрічаємо і в працях І.Фребеля (Дари Фребеля) та М.Монтессорі (математичний матеріал). 3авдання систематизації розвитку елементарних та тематичних уявлень у дошкільників вирішували в своїх роботах К.І.Тихевва, Г.М.Леушина, Д.Б.Ельконін.

В наш час комп’ютерної революції, зустрічається інколи почути вислів, що не кожний буде математиком, в тому розумінні, що математика не всім по­трібна. Але сьогодні, а тим більше завтра, математика в тій чи іншій мірі буде потрібна великій кількості людей, самих різноманітних професій, а не лише математикам. Знання потрібні не тільки заради самих знань, а як важлива складова всебічного розвитку особистості. Особлива роль математики полягає в розумовому розвитку і в розвитку інтеллекту. Це пояснюється тим, що, в результаті навчання математики, людина засво­ює не тільки певні знання, а й певний стиль мислення. В математиці заложено великі можливості для розвитку мислення дітей в процесі їх навчання з само­го раннього віку. Однак в методиці, що використовується в роботі з дітьми до­шкільного віку реалізується лише невелика частина даних можливостей.

Батьки, як правило, зацікавлені в тому, щоб їх діти добре навчались і, як можна швидше засвоювали великий об’єм знань. В зв’язку з цим виникає пи­тання: чи можливе прискорення пізнавального процесу? Так, це можливо. Але до­сягти цього неможливо при постійному навантаженні дітей великими порціями знань, які тримаютьея на одному запам’ятовуванні. Тому єдиним вірним шляхом, що веде до прискорення пізнання, без втрат для фізичного розвитку, а в гар­монічному поєднанні з ним, з навчання, основане на використанні спеціалізо­ваних навчаючих ігор.

В практичній роботі з дітьми вихователями нароблений достатній досвід ви­користання дидактичних ігор для закріплення, уточнення математичних уявлень про лічбу, час, геометричні фігури, тощо. Але при використанні даного виду ігроюої діяльності закріплюється чи уточнюється лише окремі частини завдання (порядковий рахунок, кількісний рахунок, рахунок парами тощс). Тому дошкіль­нята не розуміють взаємозв’язку у виконанні дій. Інколи значення дидактичної гри зменшується і від того, що педагог не завжди має можливість чи знання для вірної організації дидактичної гри, і вона перетворюється в заняття, ко­ли пізнавальний елемент гри затьмарює ігровий процес.

Поряд з дидактичними іграми в дитячому садку часте використовуються ігри в “щось”, в “кого-небудь”: в будівельників, школу, магазин, лікарню інше. Для даного виду ігор притаманна вільна, активна позиція дошкільника. В сюжетно-рольовій грі знання дітей не тільки уточнюються і розширюються, але в силу їх практичного примінення та неоднократного повтору, якісно змінюються, на­буваючи узагальненого, свідомого характеру. Відображуючи в іграх діяльність дорослого, в якій дитина ще не може брати участь самостійне, вона відображає найбільш цікаві їй трудові процеси. Чи може дитина вводити в свої ігри кіль­кісну сторону математики? Казалось би, що так; в таких іграх, як “Магазин”, “Водії” дитина потрапляє в ситуації, коли їй потрібно рахувати предмети,  давати номери транспортним засобам. Але, як показали спостереження, діти вклю­чають це в свої ігри дуже не часто, та й виконують їх не точно.

Для ознайомлення дошкільників з ходом, атрибутами, діями сюжетної гри ви­хователь проводить з дітьми спеціальні бесіди, заняття. Також дитина не може самостійно ввести в гру кількісний рахунок, вимірювання умовною міркою. Але, як­що і робить це, то її дії не мають тої чіткості, яка потрібна. Тому вихова­телю потрібно в такій грі брати на себе особливу роль при керівництві вимі­рювальною діяльністю. Але при цьому виникає загроза, що вихователь порушить самостійність гри, що виникла. Тому, щоб зберегти саму природу гри і в той же час успішно вести навчання дітей математичним основам необхідні ігри особливого роду. Вони повинні бути так організовані, щоб в них:

1)  при виконанні ігрових дій виникала потреба у практичному використанні математичних дій;

2)  зміст гри та практичні дії були б цікавими і давали б можливість для прояву самостійності і ініціативи дітей.

Інакше кажучи, в цій грі поинен бути розгорнутий сюжет, що включає в себе різноманітні ролі та ігрові завдання, які вирішуються на основі вивчених на заняттях математичних знань і пропонувалась дитині в вигляді ігрових правил. Тобто мова йде про сюжетно-дидактичні ігри. В них діти, граючись, розуміють і зміст трудових дій, і відтворюють працю дорослих, і одночасно навчаються чі­ткому виконанню правил  і математичних дій в побутовій обстановці.

Щоб розвернути такі ігри, вихователь перш за все повинен познайомитися з принципами їх організації:

1. Відбір математичних знань, що діти стримали на заняттях. Для цього необ­хідно:

а) визначити можливості використання знань про число, рахунок і вимірювання в дитячих іграх,

б) забезпечити перехід між змістом заняття по математиці з наступною ігровою діяльністю,

в) включати в ігри специфічні дії, направлені на формування первинних математичних уявлень та понять.

2. Ознайомлення дітей з діяльністю дорослих, в якій органічно поєднуються: дії рахунку та  вимірювання. Для цього потрібно орієнтуватися на таку ді­яльність, яка б відповідала таким умовам:

а) бути суспільнозначимою і доступною для сприймання дітьми,

б) бути ночною, як по процесу рахування, так і по отримуваному резуль­тату,

в) бути доступним для відтворення його в рольових іграх,

г) мати емоційне забарвлення, для кращого уявлення дітьми виду трудо­вого процесу, взаємозв’язку людей в ньому.

3. Відображення знайомої дітям діяльності дорослих в сюжеті та змісті ігор. Для реалізації цієї умови потрібно витримувати наступне:

а) діти повинні добре орізнтуватися в діяльності дорослих, щоб цілена-правлено і свідомо відтворювати її в своїх іграх, використовуючи і рахунки та виміри,

б) включати в гру рахунок чи вимірювання не як епізодичне завдання, а як дію, що йде по ролі,

в) послідовність дій в грі повинна призводити де того, щоб дитина була поставлена в такі умови, коли їй потрібно було б перевіряти правильність виконаних математичних дій.

4. Організація сюжетно-дидактичних ігор:

а) задіяти максимальну кількість дітей до гри,

б) збагачувати ігри новими тематиками, ролями,

в) готувати разом з дітьми атрибути до ігор,

г) поєднувати ігри, що потребують математичних дій з іншими, вже зна­йомими дітям.

5. Участь вихователя у грі:

а) слідкувати за точністю виконання математичних дій дітьми, виправля­ти помилки, створюючи відповідні ситуації,

б) вихователь повинен бачити в ході  гри, всіх дітей, які в неї гра­ються, сприяти розвитку гри,

в) вести індивідуальну роботу під час корекції дій дітьми.

В дитячому садку для ведення сюжетно – дидактичних ігор можна використову­вати такі ігри, як “Магазин”, “Дитячий садок”, “Водії”, “Аптека”, “Лікарня”, “Ательє”, “Пошта”, “Школа”.

Цікавою формою роботи для закріплення та виявлення знань і практичних умінь в навчанні дітей математики є проведення математичних вечорів дозвіль: “В гостях у Королеви Математики”, “Хто перший?”, “Математичний водограй” та ін.