Лікувальна фізична культура в ДНЗ

Особливості фізичної реабілітації дітей і методичні рекомендації з корекційної роботи з дошкільниками

Лікувальна фізична культура (ЛФК) – це медико-педагогічна дисципліна, яка вивчає теоретичні основи і методи використання засобів фізичної культури для лікування і профілактики різних захворювань. Ведучою особливістю лікувальної фізкультури є застосування в якості лікувального засобу фізичних вправ. Фізичні вправи здійснюють різнобічну дію в залежності від їх підбору, методики виконання і ступеню навантаження.

ЛФК є політерапевтичним методом лікування, який об’єднує взаємопов’язані засоби: лікування положенням, фізичні вправи, масаж, природні фактори навколишнього середовища, вправи у воді. Різноманітне поєднання відмічених засобів ЛФК сприяє відновленню порушених функцій і  виявляє оздоровчу дію на весь організм, зменшує несприятливі наслідки вимушеної гіпокенезії.

ЛФК – метод терапії, який застосовується на заключних етепах медичної реабілітації.

ЛФК – метод природньо-біологічного змісту, в основі якого лежить використання основної біологічної функції організму – руху. Функція руху є  основним стимулятором процесів росту, розвитку і формування організму. Функція руху стимулює активну діяльність всіх систем організму, підтримує і розвиває їх, сприяє підвищенню загальної працездатності.

Лікувальна дія фізичних вправ багатогранна і проявляється комплексно.

Розрізняють чотири основних механізми лікувальної дії фізичних вправ: тонізуючого впливу, трофічної дії, формування компенсацій і нормалізації функції.

Механізм тонізуючого впливу. Після захворювання у дитини відмічається переважання в ЦНС процесів гальмування, викликане з однієї сторони, захворюванням, а з іншої – вимушеним зниженням рухової активності. Знижуються функції всіх систем організму. Застосування спеціальних і загальнорозвиваючих вправ сприяє рівновазі процесів збудження і гальмування. На цьому фоні покращується обмін речовин , посилюються функції зовнішнього дихання і кровообігу, активізуються захисні реакції організму. Підвищується психоемоційний стан дитини, покращується її настрій, що посилює дію фізичних вправ. Таким чином здійснюється загальнотонізуюча дія на весь організм дитини в цілому і на відповідні органи і системи.

Механізм трофічної дії. Під впливом захворювання погіршується обмін речовин, кровообіг, дихання. Фізичні вправи в даному випадку активізують процеси обміну, прискорюють процеси регенерації, затримують розвиток атрофії м’язів і малорухомості в суглобах, покращують кровообіг.

Механізм формування компенсацій. Даний механізм проявляється в розвитку тимчасових чи постійних заміщень порушених функцій. Так, при порушеннях постави знижується екскурсія грудної клітки. Під дією фізичних вправ зміцнюється дихальна мускулатура, збільшується рухомість хребта, діафрагми, ребер і , як наслідок, зміцнюється навичка правильної постави.

Механізм нормалізації функції. При порушенні постави і плоскостопості страждають ресорна функція хребта і функції внутрішніх органів. Правильно підібрані і точно дозовані фізичні вправи дозволяють нормалізувати діяльність основних систем організму: нервової, серцево-судинної, дихальної і опорно-рухового апарату.

Усунення дефектів опорно-рухового апарату потребує  довгого часу і постійного контролю зі сторони лікаря ЛФК.

Реабілітація дітей з порушенням постави, плоскостопості, профілактика різних захворювань  і функціональних порушень в умовах дошкільного закладу відповідають ІІІ етапу загальної системи фізичної реабілітації – поліклінічому ( І етап – стаціонарний, ІІ етап – санаторний) ЛФК на цьому етапі направлена на повне відновлення знижених функцій, усунення дефектів опорно-рухового апарату.

Призначення занять лікувальною гімнастикою і контроль за їх проведенням здійснює лікар ЛФК. Проводить заняття, складає комплекси гімнастики інструктор ЛФК.

Основні завдання лікувальної фізкультури для дошкільників:

1.    Здійснювати загальнозміцнюючу дію на організм дитини.

2.    Здійснювати своєчасну корекцію існуючого патологічного і передпатологічного стану.

3.    Формувати і закріплювати навички правильної постави.

4.    Підвищувати неспецифічний  опір організму.

Заняття лікувальною гімнастикою можна проводити кожного дня або через день, але не менше трьох разів на тиждень. Загальна тривалість занять складає 25-30 хвилин.

В лікувальній фізичній культурі дотримуються наступні принципи:

1)   індивідуалізації в методиці і дозуванні фізичних вправ в залежності від особливостей захворювання і загального стану дитини;

2)   системності впливу з забезпеченням відповідного підбору вправ і послідовності їх застосування;

3)   регулярності впливу, який забезпечує розвиток і відновлення функціональних можливостей організму;

4)   тривалості застосування фізичних вправ, оскільки відновлення

порушених функцій можливе лише за умови тривалого і постійного

повторення вправ. Ось чому доцільно проводити заняття через день;

5)   поступового збільшення фізичного навантаження в процесі курсу лікування: в перші 7 –10 днів навантаження постійно збільшується, потім виходить на відповідний рівень і в останні 7 днів повільно знижується;

6)   різноманітності і новизни в підборі і застосуванні фізичних вправ, доцільно через кожні 2-3 тижні відновлювати 20-30% вправ;

7)   помірності впливу фізичних вправ, тривалість занять 25-30 хв в  поєднанні з незначним фізичним навантаженням;

8)   дотримання циклічності при виконанні фізичного навантаження у відповідності з показниками,чергування вправ з відпочинком, вправами на розслаблення;

9)   загальносторонього впливу на організм дитини з метою вдосконалення механізмів регуляції і адаптації до фізичних навантажень;

10) обліку вікових особливостей – при комплектуванні груп дітей з однаковою патологією віковий крок повинен складати один рік.

В фізичній реабілітації дошкільників слід враховувати характер патологічного процесу, який протікає в організмі, а також ступінь і тривалість зниження рухової активності.

На основі аналізу літератури і практичного досвіду пропонуємо спеціальні методичні рекомендації, необхідні при реалізації програми фізичної реабілітації дошкільників.

1.    При  побудові занять лікувальною гімнастикою спиратися на характер змін опорно-рухового апарату, його стадії, які відмічаються лікарем ЛФК.

2.    Враховувати рівень психомоторного розвитку дитини (ступінь відставання).

3.    Спостерігати (у молодших дітей) або запитувати ( у старших дітей) про особливості реакції на лікувальну фізкультуру.

4.    Здійснювати систематичний медико-педагогічний контроль за дітьми за показниками частоти серцевих скорочень (ЧСС).

5.    Враховувати ознаки втоми (невдоволення, погіршення якості виконання вправ, в’ялість, відмова від виконання вправ і т.п.).

6.    Перехід до занять по комплексах з більшим психофізичним навантаженням необхідно здійснювати постійно шляхом ускладнення засвоєних вправ і введення нових, більш складних вправ в комплекс лікувальної гімнастики.

7.    Закінчувати заняття не пізніше чим за 30 хв до їжі і починати не раніше чим через 45-60 хв після прийому їжі.

8.    Систематичне провітрювання кабінету чи зали ЛФК і обробка обладнання.

9.    Дошкільнику призначається не менше 2-3 курсів ЛФК на рік з перервою 1-1,5-2 міс. кількість занять лікувальною гімнастикою за один курс складає 15-18.

10.Моторна щільність заняття до кінця основного періоду курсу ЛФК поступово збільшується до 80-90% незалежно від віку дитини.

11.Обов’язкове використання музичного супроводу, особливо підібраного з врахуванням типу вищої нервової діяльності, при індивідуальному чи малогруповому проведенні занять.

12.Своєчасне призначення на лікувальну гімнастику після перенесеного інфекційного захворювання.

13.Заняття проводяться через день (рідше кожного дня) з обов’язковим виконанням спеціальних вправ декілька разів на день під контролем вихователя чи батьків ( приймати правильну поставу).

14.Більшість занять будується в ігровій формі, яка відповідає особливостям дошкільників і полегшує необхідність багаторазового повторення вправ.

15.Обов’язкове тестування силою витривалості м’язів тулуба і пресу чи проведення плантографії до і після курсу ЛФК як показника ефективності занять.

16.Динаміка тестованих показників враховується при побудові кожного наступного курсу ЛФК.

17.Всі тестові показники фіксуються в картці хворого в кабінеті ЛФК.

18.На заняттях по фізичному вихованню, плаванню, на музичних заняттях  виключаються протипоказані для даної дитини вправи.

19.Заняття лікувальною гімнастикою в умовах дошкільного закладу не замінюють базових занять по фізичному вихованню дитини.

Значення лікувальної фізкультури для збереження, відновлення та зміцнення здоров’я дітей з особливими потребами

У всіх вікових групах дошкільного закладу проводиться по три заняття фізичної культури на тиждень: два в спортивному залі і одне на відкритому повітрі, згідно розкладу. В молодшій групі заняття триває 15 хв, в средній – 20, в старшій – 25 – 30 хв.

В змісті фізкультурних занять в молодшій групі включаються 5-6 загальнорозвиваючих вправ для різних груп м’язів (від верхнього плечового поясу до м’язів ніг) з 4-6-кратним повторенням кожної , в середній групі – 6-7 вправ з 4-6-кратним повторенням; в старшій групі – 6-8 вправ з 5-8-кратним повторенням.

В молодшій групі вправи виконуються в повільному  і середньому темпі, в більш старшому віці (5-6років)  – переважно в швидкому темпі. Виключення складають вправи з підніманням тулуба з положення лежачи з прогинанням тулуба.

Моторна щільність заняття повинна бути не менше 80%. В протилежному випадку тренувальний ефект не досягається, а заняття сприймається організмом як набір неупорядочних рухів.

Тривалість ранкової ритмічної гімнастики в молодшій групі – 6хв, в середній – 7, в старшій – 8-9 хвилин.

Часті способи ділення дітей на підгрупи на основі розрахунку на “перший-другий” або по зросту (перші і останні 10 чоловік) небажані, так як різко знижується моторна щільність заняття: діти чекають своєї черги виконувати вправи або роблять їх не на повну силу. Невикористаний руховий ресурс в залежності від темпераменту може привести дитину до неадекватних дій (підштовхування, відсторонення попереднього) аба знизити інтерес до виконання рухів.

У спокійної, врівноваженої дитини рухові навички формуються швидше,  у збудженої – повільніше, так як вона здатна виконувати тільки короткочасне навантаження. Це необхідно враховувати в процесі роботи з дітьми.

В умовах дошкільного закладу, коли використовується груповий метод, для виконання основних рухів краще розподіляти дітей на дві підгрупи: в першу повинні входити діти з високим і середнім рівнями рухової активності, в другу – з середнім і низьким рівнем. Для запам’ятовування свого місця в підгрупі проводиться гра “Чия ланка швидше збереться”.

Така градація дає можливість здійснювати індивідуальний підхід і підбирати варіанти ігор і вправ, проводити їх нетрадиційно, включати елементи акробатики, музикально-ритмічних вправ, занять ігрового і тематичного характеру; по-різному організувати дітей раціонально використовувати  весь простір, спортивне обладнання. А головне, ніхто з дітей не буде упереджений в задоволенні потреб в руховій активності. Чим менше діти стоять в ході заняття, тим вище тренувальний ефект і моторна щільність.

Основним з правил проведення занять по фізичній культурі є обов’язковість точного виконання рухів для отримання позитивних емоцій. Виконання стимулюється застосуванням музичного супроводу.

Доцільно вводити ігрові ситуації. Високий терапевтичний ефект дають вправи на миттєве “застивання”, фіксування тіла з одночасною зупинкою дихання на видиху  в найбільш незручних положеннях на рахунок “Раз, два, три!”, а також рухливі ігри  “Совонька”, “Стоп”, “Зроби фігуру”та ін.

Необхідним компонентом занять з фізичної культури є м’язеве розслаблення або елементарна релаксація. Стан організму дитини необхідно привести до вихідних показників. Емоційне збудження , прискорення пульсу, рухове  напруження в  процесі занять необхідні для тренування, по закінченню якого стомлені м’язи повинні відпочити. Недотримання даного правила може призвести до сильного перезбудження, порушення процесу гальмування. В такому стані дитині важко зосередитись, адекватно реагувати на те що відбувається, заснути під час  денного сну.

При організації рухливих ігор протягом дня і під час прогулянки необхідно враховувати рівномірний розподіл денного навантаження на різні групи м’язів, чергуючи ігри з бігом, стрибками, метанням і ловінням, повзанням і лазанням, а також елементи спортивних ігор.

Таким чином важливими умовами організації активного рухового режиму в житті дитини є:

1)   максимальна рухова активність з переважанням циклічних вправ (біг, стрибки, марш);

2)   достатнє індивідуальне фізичне і розумове навантаження;

3)   домінування позитивних вражень.

Ступінь сформованості рухових навичок може оцінюватися в балах: 3 бали (високий рівень) – всі елементи рухів виконуються правильно; 2 бали (середній рівень) – більшість елементів виконується правильно, але є помилки; 1 бал (низький рівень) – наявність великої кількості помилок.

Кожний педагог таким чином може контролювати рівень сформованості рухових навичок у дітей своєї групи, але рузультати не повинні озвучуватися в присутності дітей і батьків.

Організація основних видів  фізкультурної діяльності

Методичні рекомендації щодо проведення тижня безпеки дітей.

Робота з дітьми щодо формування в них життєво безпечної поведінки проводиться відповідно до спеціально розробленої програми “Дитина в довкіллі”. Завдання, визначені в ній, зреалізовуються в усіх розділах програми “Малятко” на основі інтеграції та міжпредметних зв’язків. Наприклад, тема “Предмети навколо” може знайти свій вияв у таких розділах:

“Дитина і навколишній світ” (ознайомлення з різними предметами, які за невмілого користування можуть принести шкоду здоров’ю);

“Мовленнєве спілкування” (збагачення словника назвами предметів і речей, звуковимова, складання речень, узгодження слів у реченні та ін.);

“Художня література” (читання творів про небезпечні предмети, бесіда за їх змістом)”;

“Зображувальна діяльність” (малювання, ліплення, аплікація предметів та речей).

Завдання дорослих, педагогів та батьків – не йти шляхом заборон або ховання небезпечних предметів і речей, а в грунтовній, цікавій, пояснювальній роботі вчити правильно користуватися ними.

Ведучи бесіди (інші форми роботи) з дошкільниками, необхідно враховувати їхні вікові особливості та індивідуальні можливості сприймати, зважати на досвід вихованців. Так, наприклад, починаючи із середньої групи, дітей треба знайомити з вогнем. Оскільки їм властиві наочно-дійові та наочно-образні форми мислення, то кращим методом проведення таких занять може бути безпосереднє спостереження за працею кухаря на робочому місці. Необхідно наголосити, як він обережно підходить до великої розжареної плити, дотримуючись правил безпеки. Вихователь може навіть підійти з дітьми до плити, щоб вони самі відчули її жар. Такий прийом психологічно виправданий, оскільки виробляє рефлекс самозахисту.

У групах шостого і сьомого років життя необхідно розширити знання правил пожежної безпеки, користування телевізором і приймачем.

Дитина зустрічається з різними людьми. Часто за приємною зовнішністю та ласкавими словами прихована пряма загроза здоров’ю, а інколи навіть життю. Завдання вихователя – дати поняття про рідних, близьких і чужих людей, навчити правилам ввічливої, але небезпечної поведінки при контактах із ними.

  Тут доцільні ігрові ситуації:

·    пригощення чужої людини;

·    пропозиція піти в парк, на гойдалки тощо;

·    розпитування чужих людей, де хто живе, про членів родини (їхнє місце праці та вид занять);

·    у двері подзвонили,а дорослих нема вдома;

·    використання художніх текстів із відповідної тематики, фольклорних творів, зокрема казок ( наприклад, “Вовк і семеро козенят”, “Червона шапочка” та ін.).

У дітей необхідно моделювати навички поведінки, коли чужа особа силоміць тягне за руку, проявляє насильство, виробляти вміння чітко сказати “Ні!” у критичних ситуаціях.

Зреалізовуючи завдання розділу програми “Предмети навколо”, педагог повинен акцентувати увагу на такому: не засовувати у вухо, ніс, не брати до рота дрібні предмети; не перехилятися через відчинені вікна та перила а балконів тощо, бо це загрожує здоров’ю.

Слід навчити дітей правильно користуватися телефоном, вести розмови, особливо у випадку виникнення небезпечної ситуації ( пожежа, травма та ін.).

Вихователь мусить організовувати й спрямовувати пізнавальну діяльність дітей на предмети, явища, події, які не тільки сприяють розвитку уявлень про навколишній світ, але й дають початкові елементарні знання правил дорожнього руху, які в процесі занять, систематично закріплюються і розширюються педагогами та батьками. З цією метою добираються книги, ілюстрації, створюються проблемні ігрові ситуації для вироблення безпечної поведінки на вулиці.

У вихованців необхідно виробити стійку установку на неможливість ігор із сірниками, легкозаймистими речовинами, користування електричними та газоопалювальними приладами, куштування на смак різних речовин, зокрема, мийних засобів та лікарських препаратів.

Тому радимо використовувати серію плакатів, різноманітні життєві ситуації, дотичні до тем.

Ознайомлюючи дошкільників з явищами природи та здійснюючи екологічне виховання, необхідно наголосити на тому, що є отруйні рослини, гриби, ягоди; зелені, недозрілі плоди можуть викликати захворювання; забороняється куштувати, гризти гілочки та кору дерев.

Дуже часто комахи, морські тварини (медузи, морські дракончики та ін.) і навіть домашні коти, собаки при невмілих контактах із ними завдають серйозних травм. Тому одне з важливих завдань дорослих – навчити дітей безпечної поведінки з ними.

Уся робота повинна проводитись систематично, послідовно, що передбачається в програмі та орієнтовній перспективній сітці занять.