Загартування дітей: як, коли і навіщо?

Навіщо потрібне систематичне за­гартовування організму дитини?

Відомо, що вже немовля відповідає вродженими прис­тосувальними реакціями на вплив різних факторів навко­лишнього середовища.

Враховуючи той факт, що витривалість і регуляторні функції на ранніх етапах розвитку ще обмежені, треба з перших днів життя малюка активно, а головне — свідомо, розширювати й удосконалювати регуляторні механізми стосовно таких факторів, як холод, тепло, вологість, коли­вання атмосферного тиску. Адже з’явившись на світ після комфортних умов, за яких організм матері брав на себе всі обов’язки щодо їх забезпечення, дитина повинна перехо­дити на «самостійну роботу» і регуляторну функцію здій­снювати сама. І тут розвиток може піти по одному з двох напрямків. Народжена здоровою, дитина потрапляє у несприятливі умови й перетворюється в слабеньку, хво­робливу, або народжена з певними вадами, дитина може розвиватися нормально, якщо створити сприятливі умови.

Звичайно, є і третій шлях, третій напрямок: здорова ди­тина + нормальне середовище + розумний підхід батьків до загартування…

Сподіваємося, цього разу йдеться саме про вашу дити­ну! Чи, може, ні?

Скільки тривог, хвилювань і безсонних ночей завдають нам часті простудні захворювання дітей, одна з причин яких — незагартованість.

Цікаво, що теоретично користь загартовування визнає більшість батьків, а от на практиці… «Оленочко, закутуйся краще, а то застудишся!», «Сергійку, не стій біля вікна, а то продме», «Галинко, зав’яжи шарф» – чи не правда, знайомий репертуар? А маленьке опудало, закутане з ніг до голови у зимовий сонячний день, коли на градуснику —5°! Теж знайома картина. Навіть у кімнаті деякі бабусі та ма­тусі кутають дітей. Та, незважаючи на це, малі хворіють на ангіни, бронхіти, катари верхніх дихальних шляхів тощо. Як же запобігти застуді й захистити дитину від них?

Засіб цей простий і доступний всім — систематичне за­гартовування організму. Ефективність залежить від пра­вильної організації: регулярності, поступовості, врахування стану здоров’я, віку, загального фізичного розвитку дитини.

Які ж способи загартовування? Як їх використовувати?

Почнемо з використання природних факторів — води, повітря, сонячного проміння. Суть загартовування і по­лягає в тренуванні механізму терморегуляції. У незагартованої дитини цей механізм не розвинутий.

Найпростіші й найдоступніші — повітряні ванни. Ма­лятам змалечку треба прищеплювати звичку до свіжого повітря. Це стосується насамперед приміщення, в якому вони перебувають. Його треба провітрювати протягом дня якомога частіше. Чисте, свіже повітря (18—19 °С) сприяє доброму самопочуттю, бадьорому стану дитини. Якщо на вулиці температура не дуже низька, можна три­мати відчиненою кватирку чи фрамугу весь день. Повітряні ванни для дошкільників тривають від 5 до 10 хвилин при температурі 18—20 °С. Потім кожних 2—3 дні тривалість повітряної ванної збільшується на 2—3 хвили­ни і доводиться до 30—40 хвилин. Під час цієї процедури дитина частково або повністю роздягнена. Найкраще, щоб під час проведення загартування дитина рухалася, виконувала вправи (комплекс ранкової гімнастики, впра­ви з м’ячем, скакалкою та ін.). Улітку повітряні ванни добре приймати в затінку дерев двічі на день — уранці й увечері. Дуже корисно ходити босоніж.

Важливий елемент загартування — тривале перебуван­ня на повітрі. Прогулянки за будь-якої погоди — без жод­ного винятку, без посилань на холод і сльоту. Тривалість їх узимку 3—4 години, а влітку — весь день.

Успішність загартування неабияк залежить від того, як одягають дитину: чимдуж її кутають, тим частіше вона хворіє. Загартування сонячним промінням улітку — сильнодіюча процедура. Приступати до нього можна ли­ше після консультації з лікарем. І під час сонячних ванн, і після них обов’язково треба простежити за самопочут­тям дитини. У разі виникнення млявості, почервоніння обличчя, головного болю, погіршення апетиту і сну ван­ни слід припинити. Приймати сонячні ванни найкраще вранці — з 9 до 11 години, коли кількість ультрафіолето­вих променів максимальна. Для цього знаходять сухе, рівне місце на піску або ставлять розкладачку, бажано поблизу водоймища. Голова дитини лежить на маленько­му підвищенні й захищена від сонця. Тривалість проце­дури від 3—4 до 20—25 хвилин. Закінчивши ванну, дити­на повинна відпочити в затінку 10—15 хвилин, а потім прийняти душ або скупатися. Не можна допускати силь­ного перегрівання тіла. Пам’ятайте: тривале перебування на сонці не загартовує організм, а, навпаки, ослаблює, завдає шкоди здоров’ю.

Просте й доступне загартування водою. Водні процеду­ри починають з умивання. Спочатку теплою водою, а потім дедалі холоднішою. Дитину привчають мити не тільки руки й лице, а й шию, верхню частину грудей.

Після сну корисні вологі обтирання (1—2 хвилини). Во­логою рукавичкою з махрової тканини, губкою або рушни­ком обтирають дитині руки, шию, а потім — верхню поло­вину тулуба й ноги. Розтирають тіло за ходом кровоносних судин (від кисті рук до плеча, під стопи до стегна, живіт і груди розтирають коловими рухами справа наліво).

Маленьких дітей обтирає дорослий, а п’яти-шестирічні це можуть зробити самі, їм допомагають лише намочити рукавичку та обтерти спину. Температура для обтирання спочатку 32—28 °С з поступовим зниженням до 22—20 °С.

Загартовуюче  значення має миття ніг перед сном. Спо­чатку — обтирають ноги вологим рушником, потім пос­тупово переходять до щоденного обмивання ступень ніг і, нарешті,— занурення їх у воду Вода злегка підігріта або кімнатної температури (16—20’С). Після процедури ноги насухо витирають рушником.

Ефективний засіб загартування — контрастне обливан­ня ніг, спочатку холодною водою (24—25 °С), потім теп­лою (36°) і знову холодною. Коли дитина звикне до цьо­го виду загартування, можна переходити до обливання, додержуючи принципу поступового зниження температу­ри. Найдійовіший засіб загартовування—душ і купання. Купатися в природних водоймищах (річці, озері, морі) найкраще після ранкової гімнастики. Поєднання дії води, повітря, сонячних променів і руху дає чудові результати. Температура води має бути не нижчою за +22 . Три­валість перебування у воді від 2—3 хвилин для дітей 3—5 років до 5—10 хвилин для п’яти-семирічних. У воді дити­на повинна якомога більше рухатися. При перших озна­ках ознобу (посинінні губів, гусячій шкірі) купання слід припинити й розтерти дитину сухим рушником до почер­воніння шкіри.

Батьки часто запитують, чи обов’язково треба вивозити дітей на південь — на море. Відповідь на це запитання не однозначна. Так, для малят до трьох років ця поїздка мо­же виявитися несприятливою. Дитині важко звикнути до нових умов і насамперед до різкої зміни клімату. Слід ураховувати, що акліматизація триває близько 2—3 тижнів, отже, тривалість перебування на півдні має бути не менш як два місяці. Тільки тоді можна сподіватися на оздоровчий ефект.

Найкращий відпочинок, найкраще загартування дити­ни вдібувається у звичній кліматичній і побутовій обста­новці.