Механізм утворення надзаплавних терас

Зміна положення базису ерозії та утворення надзаплавних те­рас може спричинятися певними тектонічними чинниками. Так, зниження рівня басейну, куди впадає ріка, і збільшення площі її во­дозбірного басейну, що призводить до зростання швидкості вод­ного потоку, можуть зумовлюватися вертикальними тектонічни ми рухами, наприклад підняттям суходолу чи опусканням дна басей­ну, що є базисом ерозії. Це посилює ерозійну здатність ріки, і давня заплава перетворюється на надзаплавну терасу, що також нагадує хордову терасу. Якщо територія водозбірного басейну зазнає впливу різних тектонічних рухів (у пониззях — опускання, у верхів’ях — підняття), то утворюються так звані ножиці терас, тобто тераси ніби заглиблюються під молоді акумулятивні нашарування.

Надзаплавні тераси можуть утворюватися у разі зниження рівня океану (евстатичні), підняття території водозбірного басейну {тек­тонічні), зміни кліматичних умов на великих територіях водозбірно­го басейну (кліматичні), природного перетворення річкових систем (річкових перехватів та ін.). Найпротяжнішими у річковій долині є кліматичні тераси (циклові), оскільки вони відображають тривалі етапи розвитку річкової долини, зумовленого кліматичними змінами. Цик­лові тераси формуються також унаслідок тривалих односпрямова- них тектонічних рухів (підняття чи опускання), що відбуваються у водозбірному басейні.

Крім циклових терас, що простежуються по всій довжині річкової долини чи більшої її частини, є локальні тераси, що виникають унас­лідок місцевих тектонічних деформацій поздовжнього профілю ріки, потужного місцевого живлення, виникнення тимчасових перешкод на шляху водного потоку і відповідного загачування русла (останнє призводить до тимчасового збільшення водності потоку, інтенсивні- шого врізання та формування місцевих терас) тощо. Вивчення при­чин утворення локальних терас допомагає зрозуміти особливості роз­витку річкових долин і має певне практичне значення.