Безкоштовно

Святошинський район Києва, його історія

views 77

Сьогодні, як і століття тому, для багатьох гостей Києва знайомство з нашим містом починається з його західної брами – Святошина, що поринає у смарагдові обійми вікових сосен та дубів-патріархів. Незважаючи на те, що Святошинский район – один із наймолодших у складі столиці, початки його історії губляться в імлі віків. Він, як і весь історичний центр на березі Дніпра-Славути, оповитий старовинними легендами, просякнутий таємницями та має своє поважне минуле. Світову славу район здобув, насамперед, завдяки авіабудуванню – дата народження нового потужного адміністративного району збігається із Всесвітнім днем авіації та космонавтики 12 квітня 1973 року. На тому полі, де на початку ХХ століття Петро Нестеров вперше в світі виконав «мертву петлю», сьогодні височать виробничі корпуси АНТК ім. О. Антонова та авіазаводу «Авіант»

Святошинський район Києва – південно-західна околиця міста, з його лісами, з перепадами озер, річок, яка визнана територією природо заповідного фонду міста і має певну цінність в гідрологічному та рекреаційному відношенні. Район за своєю протяжністю складає більше 12 км.

На території району розташовано 5 парків, загальною площею 65,75 га:

– парк по вул. Ф.Пушиної – 4,0 га

– парк “Інтернаціональний” – 7,05 га

– парк ім. Потапова – 5,13 га

– парк “Юність” – 14,19 га

– парк-урочище “Совки” – 35,39 га

Святошинський район третій за площею в м. Києві і займає 110 кв. км., а чисельність мешканців – близько 320 тис. осіб.

Історія Святошинського району повертає нас в тисячолітню давність і починається з розповіді про річку Борщагівку, назва якої походить від давньоукраїнського слова “борщагівка” (тобто “кисла”), яким називали місцеву рослину. Отже, назва рослини дала ім’я річці, яка в свою чергу утворила відомі назви селищ Борщагівок. Що стосується урочища Святошин, то так називали густий сосновий гай між верхів’ям річки Сирець і Старо-Житомирським шляхом.

Про землю і про людей Cвятошинських”– це науково-публіцистичне видання, в якому йдеться про широку панораму історичних подій на терені західного адміністративного району столиці України.

Назва Святошин та Борщагівка мають витоки ще з часів Київської Русі ХІІ століття і пов’язується з ім’ям Чернігівського князя Святослава Давидовича, бо ці землі були його вотчиною і дісталися йому у спадок. На схилі літ він перейшов у чернецтво з ім’ям Микола, але в народі його називали Святоша. Звідси, очевидно, й назва Святошинські землі, місця Святоші. Так про це пишеться й у Літописі Руському.

В документах про урочище Біличі вперше  згадано в 1161 році. Про хутір  Берковець поблизу Києва згадується із середини ХVІІ століття як власність домініканського монастиря.

Про територію нашого району  згадується в 1918 році під час правління гетьмана П.П.Скоропадського, коли відбувся перший адміністративно-територіальний поділ  Києва  на 17 районів, в тому числі Святошинський, хоча саме селище Святошин було включене в межі міста у 1919 році. (До революції це були дачні місця багатих промисловців і купців Києва).

На початку нинішнього  століття за рішенням губернської адміністрації Святошин став дачним передмістям Києва. З розвитком ринкових відносин змінилася структура населення, з’явився “третій стан” – буржуазія, яка прагнула усамітненого відпочинку. За всіма  параметрами Святошин підходив до цього ідеально. Землі тут надавали в оренду на 99 років, а оплата ділянки за сезон не перевищувала 200  карбованців. Через кожні п’ятнадцять хвилин від  Тріумфальних воріт до Києва від’їжджав  трамвай. Існував навіть цілий комплекс з надання послуг: гідропатична лікарня доктора Сувальського, санаторій Сувальського і Рокочі, лазня, чайні та їдальні, магазинчики, де завжди продавали свіжий кумис.

Керівники своєрідного лісового курорту не обходили своєю увагою й надбання прогресу. В 1911 році “посланець” світу нових технологій Штейн  будує перший кінотеатр на Шосе, 267 (нині пр-т Перемоги, де тепер кінотеатр “Екран”). Але таке сусідство не сподобалося  святошинцям – гуркіт гасового двигуна динамо-машини долинав до тихих дачних осель. Кінотеатр довелося закрити. Щоправда, не назовсім. Своє “дітище” Штейн переніс у село Біличі.

Зусиллями господарів дач зволожувалося шосе та утримувалися в чистоті трамвайні зупинки. Дбали й про поповнення казни міста: ловити рибу дозволялося  лише тим, хто сплатив 40 копійок. Кошти спрямовувалися на потреби господарства.

У 1901 році у Святошині з’явилося електричне освітлення.

Парк для прогулянок (сучасна садиба гімназії східних мов), літній театр, ресторан, природно-історичні екскурсії та ігри за системою професора Лесгафта – все це надавало відпочинку в Святошині вишукано-світського  шарму.

Місцева буржуазія впорядкувала життя  в своїх родових гніздах. Ознакою благородного стану вважалася власність на землю. Тому  й не  дивно, що орендарі звернулися з проханням до імператора Миколи ІІ надати їм право на викуп Святошина. Члени Державної Думи Проценко, Бублик, Свецинський клопотали з цього  приводу перед міністром внутрішніх справ Столипіним, оскільки вважали, що від його рішення залежить життя самого містечка.

На  початку січня 1924 року територія Києва була поділена  на 6 укрупнених адміністративно-територіальних районів, в т.ч. зі Святошинським підрайоном. За даними липня 1924 року в місті  існувало 5 великих районів, в т.ч. Рахівсько-Святошинський, тобто частина території нашого району.

І тільки 12 квітня 1973 року, у відповідності з Указом Президії Верховної Ради УССР у м. Києві утворено новий адміністративно-територіальний  район – Ленінградський, у межі якого  увійшла частково територія Жовтневого, Радянського та Шевченківського районів. Район  увібрав і стародавні місцевості, назви яких легенда пов’язує з великокнязівськими часами на Україні, й багатокілометрові  масиви вікових лісів, і квартали новобудов – промислових та житлових.

Святошинський район можна вважати одним із головних науково-промислових центрів столиці України. В районі зосереджено 60 промислових підприємств, 17 інститутів Національної Академії Наук України, 18 галузевих науково-дослідних  інститутів.

Найбільшими підприємствами району, відомими далеко за межами України є авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.Антонова, ДП КиДАЗ “Авіант”, ЗАТ “Каштан”, ДНВП “Електронмаш”, ВАТ “Веркон”, ВАТ “Завод сантехнічних заготовок”, ЗАТ НВЦ “Борщагівський хімфармзавод” та інші. Основний напрямок діяльності цих підприємств – розробка та випуск літаків, верстатів, супутникових антен, навчально-інформаційних комп’ютерних комплексів, повно поворотних гідравлічних екскаваторів світового рівня.

У районі функціонує 110 навчально-освітніх закладів, професійно-технічних училищ та середніх спеціальних навчальних закладів. Крім середніх шкіл, функціонують ліцей “Еко”, гімназія східних мов, гімназії “Еколенд” та “Академія”, школи-дитячі садки “Схід” та “Перші сходинки”, відкрито приватний НВК “Святошинська гімназія” та ЦПР “Північне сяйво”.

Відомі далеко за межами України вищі навчальні заклади, що розташовані на території району: Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, Київський міжнародний університет, Інститут муніципального менеджменту та ряд інших.

Здоров’ям людей в районі опікуються 5 дорослих та 5 дитячих поліклінік, дитяча клінічна лікарня, пологовий будинок, 5 лікарень та диспансери, спроможні надати повноцінне кваліфіковане лікування. Житловий фонд району складає 3308 будинків. У районі збудовано 26 бюветів  для забезпечення населення питною водою з артезіанських свердловин.

До послуг мешканців району – 5 стадіонів, спорткомплекс “Наука”, 4 дитячі спортивні школи, численні спортклуби. Справжніми осередками культурно-мистецького виховання дітей є 3 музичні школи, художня школа, школа мистецтв, Центр культури “Святошин”, 10 бібліотек. На території району розташовано 310 магазинів, 190 підприємств побутового обслуговування, 103 ресторани, кафе та їдальні. До послуг гостей готелі та кемпінг європейського рівня. У районі функціонують санаторій для ветеранів війни та праці, геріатричний пансіонат для пенсіонерів.

Завдяки невтомній праці святошинців та їхній любові до рідної землі, наш район, увібравши в себе територію колишніх сіл – Борщагівок, святошина, Біличів, – перетворився на сучасний район мегаполіса, який динамічно розвивається. Про це свідчать не тільки показники роботи промисловог комплексу, основу якого становлять підприємства машинобудування, металообробки та будівельної індустрії, а й розвинута соціальна інфраструктура, високі темпи будівництва житла, яке ведеться із застосуванням новітніх технологій, що, втім, не зіпсувало природної привабливості святошинських ландшафтів…

Список використаної літератури

1.    Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович.

2.     “Вулиці Києва, Довідник” УЕ, Київ-1995

Написати коментар:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *