Передумови створення та розвиток скаутського руху в Україні та світі

Історія скаутського руху

Однією з громадських організацій, які займаються ви­хованням і підготовкою майбутніх захисників Батьків­щини, є Скаутський рух скаутінг. “Скаут” у перекладі з англійської – розвідник.

Засновник скаутингу Лорд Баден Пауел розпочав з ор­ганізації табору скаутів в 1907 році на острові Броунсі у Великобританії. З тих пір скаутський рух ріс і розвивався,

набирав силу, а ім’я його засновника знає кожен скаут у будь-якій країні.

Баден Пауел народився 22 лютого 1857 року в Лондоні в незвичайній сім’ї. Дід його, Роберт Стефенсон, був сином відомого винахідника паровоза Джорджа Стефенсона.

Баден Пауел завжди з легкістю і задоволенням вчився всьому новому, непогано грав на піаніно і скрипці, як ак-тор-любитель виступав у ролі клоуна.

Оскільки його дитинство проходило в сільській місце­вості, він проводив багато часу на природі і захоплювався різними іграми на повітрі. Він не втрачав часу дарма, завж­ди шукав нові пригоди разом зі своїми братами і друзями. Вони здійснювали шлюпочні походи уздовж побережжя Англії, ночує в наметах, готуючи їжу на багатті. Такі по­дорожі молодих людей для тих часів були дуже незвичай­ними, але виявилися корисними для майбутнього життя.

Баден Пауел не був учнем-відмінником, проте, успішно склав іспити у військове училище, після закінчення якого служив у кавалерійському полку. Його життя військового було складним і успішним, особливо коли він став навчати солдатів-новачків. Активна діяльність Баден Пауела під час англо-бурської війни здобула йому славу національного героя Великобританії. Але йому подобалося працювати з молодими людьми, допомагаючи їм ставати сміливими, спритними, витривалими і чесними.

Повернувшись до Англії з Африки, він вирішив провес­ти експеримент, щоб втілити свої ідеї по вихованню мо­лодих людей на практиці. У 1907 році на острові Броунсі Баден Пауел зібрав 20 хлопчиків. Це були діти його роди­чів, знайомих і друзів, різні за походженням, вихованням і достатку.

Кожен хлопчик повинен був проявити себе в лісовому мистецтві, показати особисту ощадливість, спостережливість, витримку, дисципліну, навчитися допомагати іншим, проя­вити відчуття товариства.

Після прибуття до табору вони розташувалися в наметах. Такого ще не бувало в їх житті. Тут же, в таборі, вони вперше придумали елементи майбутньої скаутської форми – відзнаки. Тепер кожен, хто знаходився в якому-небудь патрулі, зав’язував на плечі шерстяний вузол різних кольорів: вовки – блакитний, леви – жовтий. Кожен пат­руль мав прапорець із зображенням цієї тварини. У всіх хлопчиків був латунний знак – лілія, який вони носили на грудях. Після того, як скаути проходили певні випробу­вання, їм видавався свисток з написом “Будь готов!”. Коли кожен досягав вищих результатів, він одержував шийну хустку кольору хакі (краватку).

Для того, щоб виховати в собі організованість і від­повідальність, кожного ранку і ввечері хлопчики виконува­ли спеціальні завдання. Вони тренували свою спостережли­вість, в’язали морські вузли, вчилися розводити багаття з одного сірника і вправлялися в пожежній справі, слухали захоплюючі історії про життя, подорожі і пригоди.

У таборі хлопчики вчилися жити маленькою групою-патрулем. Щодня один патруль був у дозорі, інший шукав місце для привалу, ще інші – готували їжу.

На першому місці, відзначав Баден Пауел, у хлопчиків завжди були честь, почуття обов’язку і відповідальність, хоча до цього це були далеко не кращі по дисципліні хлоп’ята.

Цей табір став історичним для скаутинга, саме тут ви­росла ідея основоположного правила – Закону скаутизму: “Скаут друг для всіх і брат для кожного скаута”.

Перший досвід Баден Пауела вдався, і він описав його в своїх щоденниках. У 1908 р. видається його знаменита кни­га “Скаутинг для хлопчиків” (“8соиііп£ £ог Воуз”), яка зго­дом була перекладена 35 мовами по всьому світу.

Рух розростався, всюди стали організовуватися патрулі скаутизму. Баден Пауел вимушений був відкрити офіс, щоб відповідати на тисячі листів, які приходили звідусіль.

Скаутинг з дивовижною швидкістю поширювався спочат­ку по всій Британії, пізніше — по всій земній кулі. Вже в 1909 році перші загони скаутів з’явилися в Росії (С.-Пе­тербург, Москва, Київ, Ялта, Миколаїв і в багатьох інших містах).

У 1910 році Баден Пауел відвідав Росію, зустрічався з царем Миколою II, який підтримав скаутинг і наказав ро­зіслати книгу Баден Пауела у всі навчальні заклади країни.

Скаутизм Росії створив організацію “ОРЮР” (“Органі­зація російських юних розвідників”), яка в 1914 році налі­чувала понад 50 тисяч скаутів у 24 губерніях, її засновни­ком був офіцер царської армії Олег Іванович Пантюхов.

На західноукраїнських землях, які входили до складу Польщі, Австро-Угорської імперії, групи скаутів з’явилися в 1911 році, скаути називалися “пластуни” від назви розвід­ників козацького війська. Засновниками організації “Пласт” були Петро Франко (брат Івана Франка), Іван Чмола, Олек­сандр Тісовський.

Після закінчення громадянської війни в Радянській республіці робилися спроби відродити скаутський рух під назвою “Червоний скаутизм”. Але ці спроби не вдалися, оскільки скаутизм не був пристосований до комуністичної ідеології.

На зміну скаутському руху прийшла піонерська ор­ганізація (від французької – першопроходець) створена 19 травня 1922 року. На відміну від скаутизму, піонерська організація була організацією політичною. Головними завданнями її було виховання дітей у віці від 9 до 14 років “у дусі любові і відданості пролетарському інтернаціоналіз­му, Радянській Батьківщині, дружба між народами, проле­тарського інтернаціоналізму, залучення піонерів до гро­мадського життя, виховувати в них добросовісне ставлення до навчання, дисциплінованості, працьовитості, допитли­вості,   виховання їх  всебічно  розвиненими,   свідомими, здоровими, життєрадісними, сміливими, такими, що не бояться труднощів” (Статут піонерської організації).

Основою піонерської організації була дружина. Вона ділилася на загони, загони – на ланки. Всією діяльністю піонерів керували вожаті. Була встановлена піонерська форма – синього кольору шорти і білі або сині сорочки з накладними кишенями. На шиї піонери носили трикутний галстук червоного кольору.

Дружини створювалися в школах і дитячих домах. Влітку піонери об’єднувалися в зведених піонерських дру­жинах, заміських піонерських таборах. Вся структура і ор­ганізація піонерів була запозичена у скаутизму (Навіть де­віз скаутів, “Будь готовий!”)

Піонерська організація об’єднувала практично всіх дітей країни і вносила вагомий внесок в їх військово-патріотичне виховання.

Після розпаду СРСР в Україні, як і в інших країнах, піонерські організації були розформовані. У цей період скаутський рух почав наново відроджуватися.

У 1920 році в Лондоні відбулася перша міжнародна зустріч-фестиваль скаутів, яка одержала назву Джамборі. Під час церемонії відкриття Баден Пауел був одностайно проголошений Головним Скаутом Світу.

Дружина Баден Пауела Леді Олав створила подібний рух для дівчаток, згодом вона стала Всесвітньою керівни­цею гьорл-гайдів.

У 1938 році Баден Пауел повернувся до Африки. Помер він в 1941 році, похований у р. Нієрі, Кенія. Його дружина продовжувала розвивати скаутинг і гайдинг до 1977 року. Похована вона поруч з чоловіком. Під час Другої Світової війни скаутські організації країн союзників, виховали і підготували тисячі майбутніх військовослужбовців.