Основні закономірності управлінської діяльності

Лекція керівників дошкільних закладів освіти

Мета: На основі систематичного підходу до рішення управлінських задач дати комплекс алгоритмів діяльності, виконання яких дозволяє, насамперед, дотримуючись нормативності й підпорядкування всієї повсякденної роботи керівника, розкрити нові, найбільш ефективні можливості реалізації Закону України «Про дошкільну освіту» і сприяти створенню умов для творчого саморозвитку дошкільних установ освіти.

1. Актуальність

Процес керування сучасною дошкільною установою являє собою складну систему з великою кількістю внутрішніх взаємозв’язків. Часто керівник д/у (завідувач) планує свою діяльність спонтанно, спираючись на напрямки, що з’являються в процесі розвиваючої, виховної й освітньої діяльності д/с протягом навчального року. Але така діяльність не є чітко продуманою, чіткою внутрішньою системою керування, а значить і результат її не може задовольнити потреби сьогоднішнього дня.

Подібна робота веде до порушень в освіті, нестабільності функціонування дошкільної установи. Іноді керівники, захопившись можливостями творчого розвитку установ, практично не приділяють увагу вимогам державних нормативів. Усе це відбивається на кінцевому результаті – рівні розвитку вихованості і навченості наших дітей.

У наш час результативною діяльність керівника д/у можна вважати тільки тоді, коли, виконуючи всі вимоги державних стандартів, він створює реальні умови для творчого розвитку кожної дитини й педагога, з урахуванням запитів суспільства в перспективі. Все це необхідно відобразити в планах і програмах, перепідготовці кадрів, удосконаленні матеріальної бази.

Таким чином, проблема впровадження інноваційного керування дошкільним закладом як одно з умов розвитку творчого потенціалу педагогів і дітей є найбільш актуальною.

2. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ

Освіта повинна забезпечити умови для психічного, соціального, інтелектуального, морального й фізичного розвитку та саморозвитку дітей, виховувати громадянина, а в стратегічному плані – закласти фундамент для суспільства, яке визначає освіченість, вихованість і культуру як вищі цінності будь-якого суспільства.

Поява інноваційних процесів обумовлена декількома протиріччями.

Головне протиріччя розвитку системи освіти – невідповідність старих методів виховання, розвитку і навчання дітей новим умовам життя.

Друге – протиріччя між великою кількістю нової інформації та рамками освітньо-виховного процесу.

Третє – протиріччя між старим і новим: встановлення альтернативної освіти й нових типів навчальних закладів з старими формами навчання й виховання.

Четверте – протиріччя між потребою вихователів у відновленні психолого-педагогічних знань, інтересом до передового педагогічного досвіду, з одного боку, і застарілими стандартами змісту, форм і методів освітньо-виховного процесу з іншого боку, тобто між можливостями особистості і реальною дійсністю.

Головними аспектами управлінської діяльності першої особи дошкільної установи виступають ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ КЕРІВНИКА ДОШКІЛЬНОЇ УСТАНОВИ:

– УПРАВЛІННЯ як процес здійснюється поетапно відповідно до логічної послідовності функцій універсального управлінського рішення, контролю корекції.

– УПРАВЛІННЯ дошкільною установою неможливе без глибокого педагогічного аналізу освітньо-виховного процесу.

– Головне в керівництві – чітко бачити мету. Наскільки правильно буде визначена мета процесу УПРАВЛІННЯ, настільки точно буде визначений його зміст.

– УПРАВЛІННЯ неможливе без інформації. Інформація – «хліб» керівництва д/у.

– Повинен бути системний підхід до планування. Планування починається з глибокого аналізу підсумків навчального року.

– Керівництво виховно-освітнім процесом неможливе без його організації. Організація – це план у дії.

– УПРАВЛІННЯ значно полегшується, якщо розроблена вся технологія виконання будь-якого завдання.

– Добре керувати – значить реагувати оперативно. Навіть правильне управлінське рішення, якщо воно прийняте з запізненням, не гарантує успіху.

– УПРАВЛІННЯ ефективне, якщо вчасно виділяється і вирішується серед багатьох проблем найбільш найважливіша.

– УПРАВЛІННЯ навчально-виховним процесом неможливо без належної культури й етики управління.

Пріоритетним же принципом УПРАВЛІННЯ є його ефективність, реалізація якого повинна досягатися оптимальними шляхами з мінімальними витратами в роботі фінансів, моральних і фізичних сил. Власне це і є нововведенням наукового УПРАВЛІННЯ дошкільними установами.

3. ТЕХНОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

Методична робота з управління освітньо-виховним процесом у дошкільній установі будується в трьох напрямках: з педагогічними кадрами, з дітьми, з родиною.

Перший напрямок – робота з педагогами д/у – включає:

– Методична освіта вихователів (методичні ради, семінари, консультації і т.д.).

– Методична профілактика утруднень у роботі педагога (аналітична діяльність і контроль із здійснення педагогічного процесу). Метою даного напрямку є:

1. Створення соціальних, психологічних і методичних аспектів забезпечення оптимальних умов для педагогічної орієнтації вихователів в умовах функціонування ДНЗ на основі впровадження інноваційних структур у управління дошкільною установою.

2. Розвиток творчого потенціалу всього педагогічного колективу через підвищення кваліфікації професійної майстерності кожного вихователя.

Задачі інноваційного розвитку дошкільної установи, що полягають у наступному:

– Прояв творчого початку педагогів у різноманітній діяльності.

– Сприяння обмінові педагогічним досвідом.

– Перебування і популяризація методично значимих матеріалів в галузі виховання і навчання.

– Створення умов для удосконалювання педагогів, підвищення їхньої професійної компетентності.

При організації методичної просвітницької роботи дуже важливим є вибір форм і прогнозування результатів методичної роботи з упровадження нових форм підвищення педагогічної майстерності:

–  Зміцнення ділових і дружніх зв’язків.

–  Взаємообмін педагогічними і методичними знахідками.

–  Освоєння нових форм педагогічної атестації і підвищення кваліфікації.

Форми роботи з педагогічними кадрами:

Перед методистом завжди стоїть питання про те, що потрібно зробити, щоб домогтися ефекту саморозкриття вихователів. Для цього необхідно ретельно продумувати проведення педагогічних, методичних рад, семінарів тощо, які включають:

–  послідовність питань,

–  урахування їх логіки та плавності переходу від одного питання до іншого,

–  компонування плану таким чином, щоб не було різких контрастів, і проведені заходи не були дуже тривалими,

–  психологічно правильно і методично вірно підібрати виступаючих, визначати тему їхніх виступів.

Після того, як план методичного заходу складено, за 1-2 тижні з ним знайомлять всіх учасників. У письмовому плані необхідно зафіксувати:

–  послідовність обговорюваних проблем,

–  час їхньої тривалості з урахуванням різного виду пауз (хвилинок психологічної розрядки),

–  список літератури з кожного питання (література повинна бути доступна вихователеві в д/у, щоб він міг з нею працювати безпосередньо на робочому місці, а не в бібліотеці).

4. ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ

Якщо не вимірювати результати, то неможливо буде відрізнити успіх від поразки.

Дэвід Осборн

Коли робота з освіти педкадрів налагоджена і здійснюється планово й у системі, необхідно співвіднести прогнозований результат з реально досягнутим. У дійсності, як показала практика, часто виявляються досягнутими невраховані, але важливі задачі, які треба зафіксувати в підсумкових документах.

Підвищення професійної майстерності педагога не завжди відбувається тільки лише за його бажанням. Аналіз і контроль з реалізації педагогічного процесу є одним з видів методичної діяльності, що припускає роботу з профілактики утруднень у роботі вихователя. Контроль, так само як і просвітительська робота, припускає плановість. Відсутність плану контролю завжди свідчить про управлінське безкультур’я. Ефективність контролю залежить від обраних методів перевірки, її цілей і індивідуальних особливостей вихователя. З питаннями проведеного тематичного, фронтального контролю необхідно знайомити вихователів за 1-2 тижні. Це сприяє розвиткові самоконтролю і самооцінки педагога. У своїй практиці я намагаюся поєднувати різні форми контролю:

Контроль, як правило, супроводжується оцінкою діяльності.

Система оцінки ефективності дошкільної освіти складається з:

·        Оцінка діяльності навчального закладу в цілому, яка включає оцінку діяльності керівника в цілому в різних сферах функціонування.

·        Оцінка ефективності реалізації освітньо-виховного процесу педагогами, яка складається з оцінки керівником, методистом педагогічної майстерності педагогів та виконання базових програм.

·        Оцінка розвитку та ЗУН дітей, яка складається з психолого-педагогічної діагностики вихователя та психолога ДНЗ.

·        Оцінка діяльності дітей при організації освітньо-виховної роботи та в повсякденному житті.

Реальна оцінка, як результат управлінської діяльності складається з:

–        Самооцінки вихователя,

–        Оцінки батьків,

–        Оцінки керівника (або експертної групи),

–        Підсумкової оцінки.

Оцінка роботи педагога повинна бути всебічною, цілісною. Не можна грузнути в дрібницях. Необхідно прагнути до оцінки системи роботи вихователя, тому що окремий факт його діяльності можна оцінити по-різному. У роботі необхідно намагатися індивідуально підходити до оцінки. Так, за ті самі недоліки в роботі педагогів різного рівня професійної майстерності керівник може застосувати різні форми оцінки: публічна, позитивна або негативна оцінка; оцінка такого ж роду наодинці; не повне оцінювання для того, щоб вихователь сам задумався про результативністю своєї роботи; позитивна оцінка за те, що недоліки ще є, але їх стало набагато менше.

Проведення контролю й оцінки діяльності педагога припускає аналіз освітньо-виховного процесу. Аналіз припускає вироблення в собі аналітичних розумових умінь: розчленовування на частини, порівняння (з тим як повинно бути і з тим, як було, щоб побачити динаміку розвитку виховного процесу), узагальнення, виділення головного, істотного, абстрагування, класифікація, систематизація. Навчання педагогів аналізу є показником успішної роботи керівника д/у і допомагає вихователеві адекватно оцінити свої можливості при впровадженні у виховну роботу нових технологій.

Навчання педагогів аналізові починається з їхнього ознайомленням з картами аналізів за різними напрямками реалізації програми. Дані карт служать як показниками вимог до організації освітньо-виховного процесу в д/у так і критеріями оцінки якості його реалізації. Приведемо деякі з них приклади:

Ведення таких карт-аналізів у системі дозволяє виявити досягнення і труднощі в організації освітньо-виховного процесу:

–         щодо діяльності одного педагога з одного напрямку роботи або в цілому;

–         щодо діяльності всіх педагогів з визначеного напрямку роботи.

Організація вищезазначеної роботи допомагає в кінці року заповнити «Проблемну карту оцінки рівня педагогічної діяльності вихователів дошкільного закладу» за певний навчальний рік. Створення такої оціночної карти дає можливість керівнику оцінити ефективність організації методичної роботи кожного вихователя і методичної служби садка в цілому за рік, провести порівняння з попереднім роком, спрогнозувати й скоректувати ефективність методичної роботи з кожним вихователем.

Узагальнити оцінку діяльності кожного педагога в системі за п’ять років допомагає «Карта оцінки динаміки розвитку педагогічної майстерності вихователя д/з», яка складається у вигляді графіку, й яка дозволяє оцінити, наочно простежити рівень розвитку педагогічної майстерності вихователя або виявити його труднощі в роботі, спроектувати його подальший професійний розвиток..

Слідуючий напрямок використання контролю – оцінка діяльності дітей, яка складається з:

–  Різноманітної вербальної оцінки дитини, при виконанні нею діяльності на занятті,

–  Оцінки ЗУН засвоєння освітньої програми кожною дитиною в групі, та по групі в цілому (протокол «Результати оцінки знаний, умінь и навичок дошкільників ___ групи ДНЗ № ___ на ____ 200__р.»), яка дозволяє:

–        Визначити рівень засвоєння ЗУН кожною дитиною у групі, прослідкувати успіхи та утруднення в засвоєнні програмного матеріалу з різних видів діяльності.

–        Виявити рівень засвоєння базових ЗУН в цілому по групі, тобто визначити рівень ефективності реалізації Базового компоненту дошкільної освіти з кожного розділу (підрозділу програми);

–        Визначити завдання і напрямки роботи вихователя в подальшій діяльності з урахуванням отриманих результатів;

–        Спланувати індивідуальну роботу з дітьми, які потребують допомоги.

–        За допомогою графічної оцінки наочно показати зміни в реалізації освітньо-виховного процесу.

–  Оцінки ЗУН дошкільників з реалізації освітньо-виховного процесу по д/з в цілому (протокол «Результати оцінки знаний, умінь и навичок дошкільників ДНЗ № ___ на ____ 200__р”), яка дозволяє:

–        виявити рівень засвоєння дітьми базових ЗУН в цілому по дошкільній установі, тобто визначити рівень ефективності реалізації Базового компоненту дошкільної освіти;

–        визначити завдання і напрямки роботи в наступному навчальному році;

–        запобігти погіршенню рівня оволодіння дітьми програмовим матеріалом з різних видів діяльності.

–  Графічної оцінки отриманих результатів як по кожній групі д/з, так по дошкільній установі взагалі. (Дивись додаток)

Результати подібної роботи необхідно надати у довідці або наказі, наприклад:

Останній напрямок спрямовування контролю – оцінка управлінської діяльності керівника дошкільної установи, яка визначається:

–  Оцінкою інформаційно-аналітичних умінь керівника ДНЗ, яка дозволяє

–        Виявити та оцінити, як інформаційне забезпечення,

–        Визначити аналітичну діяльність адміністрації спільно з суспільними організаціями,

–        Сприяли підвищенню ефективності управління й результативності роботи ДНЗ в цілому.

–  Оцінкою планово-прогностичних умінь керівника ДНЗ, яка допомагає

–        Визначити педагогічну цілевідповідність планування,

–        Виявити вплив управлінської діяльності керівника д/з на кінцеві результати освітньо-виховного процесу.

–  Оцінкою ефективності організаційно-виконавчої діяльності керівника ДНЗ, яка дозволяє:

–        Проаналізувати ефективність організаційної діяльності в управлінні ДНЗ.

–  Оцінкою контрольно-діагностичних і корекційних умінь керівника ДНЗ, допомагає:

–        Визначити и оцінити повноту обсягу контролем всіх основних ланок освітньо-виховного процесу и його ефективність.

–        Ефективність реалізації Законів України «Про дошкільну освіту», «Про мови», державних програм, планів.

–        Дати аналіз роботи ДНЗ в умовах демократизації та звітності.

На основі вище зазначеної системи оцінки складається повна картина діяльності дошкільної установи, яку ми відображаємо в аналізі річного плану, та визначення напрямків роботи в новому навчальному році.

Соціальні та економічні зміни, які відбуваються в Україні, інтенсифікували інноваційні процеси, створили нові можливості для індивідуалізації, гуманізації освіти. Розроблення нових освітніх стандартів, в яких йде процес відновлення та перегляду змісту освіти, сприяє впровадженню нових педагогічних підходів до виховання, розвитку і навчання дітей, інформаційних і комунікативних технологій.

–  Одним з найбільш адекватним шляхів оновлення змісту освіти є орієнтація в процесі виховання, розвитку і навчання дошкільників, педагогів і керівників на формування ключових компетентностей і на створення ефективних механізмів їх впровадження.

–  Формування позитивного іміджу сучасного дошкільного закладу є основою для розвитку свідомої, творчо мислячої особистості і слугує відображенням внутрішнього змісту, завдань та особливостей дошкільної освіти. За своєю психологічною сутністю процес створення іміджу є процесом двохсторонньої взаємодії, в якому активну роль відіграє як дошкільний навчальний заклад, імідж-образ якого створюється, так і громадськість, яка сприймає даний імідж і сприяє його поширенню. Включення створення позитивного іміджу дошкільних закладів будь-якого типу до змісту освіти дозволяє вирішити такі основні завдання:

–        Пропагувати свої здобутки перед громадкістю;

–        Закласти в імідж-образі дошкільної освіти основні цілі, яких вона прагне досягти;

–        Стимулювати позитивне ставлення широкого загалу до дошкільного освітнього закладу.

–  Визначення чітких форм цілісної реалізації змісту Базового компоненту дошкільної освіти, систематизованого за сферами життєдіяльності, що виражається в зміні змісту освітніх програм, професійної компетентності педагогів, організації розвиваючого середовища.

– В організації науково-виховного процесу

Система наукової організації освітньо-виховного процесу відіграє роль об’єднуючого консолідуючого фактора у суспільному розвитку і спрямована на вироблення життєвої позиції людини, становлення її як особистості. Освітньо-виховний процес в дошкільному закладі повинен забезпечувати залучення дітей до світової культури, загальнолюдських цінностей. За своїми формами і методами він має спиратися на народні традиції, кращі надбання національної та світової педагогіки.

–  Організація науково-виховного процесу повинна відповідати державним нормативам і узгоджуватися з соціальним замовленням (батьків та вихованців). У зв’язку з цим дошкільному навчальному закладі необхідно реалізовувати базову освіту (державний норматив) та варіативну (соціальне замовлення), що може виражатися в чіткій схемі:

Реалізація основних завдань і принципів освіти й виховання виражається у складені розкладу реалізації освітньої діяльності дітей та може здійснюватися у ряді приоритетних напрямків залежно від освітнього профілю кожного дошкільного закладу.

–  Створення системи науково-експериментальної роботи:

–        Удосконалення методичної роботи, використання передового педагогічного досвіду, інновацій, новітніх педтехнологій, створення умов для педагогічної практики і курсової перепідготовки вихователів.

–        Створення соціальних, психологічних і методичних аспектів забезпечення оптимальних умов для педагогічної орієнтації вихователів в умовах функціонування дошкільного навчального закладу на основі впровадження інноваційних структур у управління дошкільною установою.

–        Розвиток творчого потенціалу всього педагогічного колективу через підвищення кваліфікації професійної майстерності кожного вихователя.

–        Введення в дошкільному закладі системи пошуку, відслідкування та підтримки ранньої обдарованості та здібностей дітей.

–        Реалізація проблеми наступності в освітньо-виховному процесі між ланками дошкільної та початкової освіти.

Дану систему можна представити в вигляді певних схем:

1.  Фактичне управління – це процес ефективної організації діяльності підсистем, які як будь-яка технологія складаються з алгоритмів діяльності.

Проблема управління освітою повинна включати такі аспекти:

·        складання програми розвитку,

·        алгоритми управління,

·        технології управління,

·        моніторинг,

·        створення умов для забезпечення якості освіти.

Тому умовно можна виділити певні напрямки концептуальних змін в управлінні освітою, зокрема керівника дошкільного освітнього закладу:

1.           Забезпечення державно-суспільного управління: побудова гнучкої організаційної структури управління в ДНЗ, яка включає педагогічну, піклувальну, батьківську ради з чітким розподілом функцій та оптимальним поєднанням принципів субординації та координації.

2.           Національний пріоритет:

–        створення в соціальному середовищі (педагоги, діти, батьки) атмосфери єдиного державного розуміння розвитку освіти,

–        зміцнення орієнтації педагогічного колективу у бік оцінювання діяльності кожного вихователя за результатами праці,

–        звернення уваги педагогів на те, що на зміну традиційним формам роботи проходять нетрадиційні форми навчання і виховання – інтерактивні, діалогові;

–        опора на реалії нашої дійсності, які використовуються не лише як окрема категорія але й для порівняння рівня освіти в регіоні, місті тощо.

Все це спрямовано на те, щоб сприяти удосконаленню різнобічного розвитку індивідуальності дошкільника на основі виявлення його здібностей, формування ціннісних орієнтацій та потреб, а також задоволення запитів батьків на освітні послуги.

3.           Перехід до стратегічного програмно-цільового управління, яке включає:

–        Розробка перспективного плану розвитку ДНЗ по роках (на 5-10 років), в якому відбито заявки на освітні послуги та аналіз їхнього ресурсного забезпечення.

–        Головним документом при плануванні є річний план роботи ДНЗ, в основу якого покладено:

–         збір та аналіз інформації, одержаного з кожної ланки освітніх послуг (в яких зацікавлені діти, батьки),

–         чіткий взаємозв’язок базової та варіативної частин,

–         аналіз роботи та визначення конкретних задач з визначенням показників якості діяльності ДНЗ,

–         зіставляння по порівняння результатів та умов їх досягнення в минулому навчальному році з перспективними напрямками розвитку дошкільного закладу,

–         організація методичної роботи з кадрами:

1)підготовка вихователя до проектування освітнього процесу, орієнтованого на розвиток особистості дитини;

2) використання нових інформаційних технологій, засвоєння комп’ютерної грамотності

3) нові стосунки з батьками,

4) соціалізація дітей,

–         розвиток тенденції до внутрішнього контролю та самоконтролю.

При стратегічному програмно-цільовому управлінні головне – розвиток ДНЗ, а не просто його функціонування.

–        Встановлення наукового, аналітичного, інформаційного супроводу управлінських рішень.

–        Реалізація управлінського моніторингу.

–        Підвищення компетентності управління на всіх рівнях, а саме: використання нових інформаційних технологій освіти управління, активне використання можливостей дистанційної освіти, активна участь у методичні роботі, застосування знань сучасних наук.

5. МОТИВАЦІЯ УЧАСНИКІВ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

Основний напрямок реформування освіти – це створення умов для задовольняння освітніх і професійних потреб, постійного удосконалення своєї освіти, підвищення професійного рівня. Створення таких умов слугує стимулюванням до самоосвіти та саморозвитку учасників навчально-виховного процесу.

Для ефективного вирішення цього завдання  може бути створена системи мотивації діяльності усіх учасників освітнього процесу: керівника закладу, вихователя, дитини, батьків тощо.

I.  Мотивація діяльності керівника:

–        Створення позитивного іміджу дошкільної установи.

–        Висока ефективність реалізації освітньо-виховної роботи.

–        Достатнє фінансування установи з боку держави, місцевих виконавчих рад.

–        Позитивна оцінка діяльності дошкільної установи з боку різних рівнів відділів освіти, громадськості, батьків.

–        Висвітлення діяльності дошкільного закладу СМІ.

I.  Мотивація діяльності педагога:

–        Потреба у визнанні значущості своєї діяльності учасниками освітнього процесу, Державою.

–        Усвідомлення особистої та суспільної значущості безперервної освіти в педагогічній діяльності;

–        Інтелектуальна зацікавленість.

–        Високий рівень фінансового забезпечення розвиваючого середовища в групі, оснащеності посібниками, дидактичними та розвиваючими матеріалами при організації навчально-виховного процесу.

–        Наявність стійких пізнавальних інтересі у педагогіці та психології;

–        Прагнення отримати високу оцінку свого саморозвитку;

–        Потреба у самопізнанні;

–        Впевненість у своїх силах.

–        Необхідність відповідної оплати педагогічної праці.

     III.      Мотивація діяльності дитини:

–        Теплі, емоційно насичене ставлення вихователя до дитини, симпатія до неї і тонке сприйняття її безпосередніх потреб.

–        Забезпечення позитивно-емоційного фону освітньо-виховного процесу.

–        Заохочувати бажання дітей задавати питання.

–        Створення розвиваючого, пізнавально-ігрового середовища для освітньої та повсякденної діяльності дітей.

      IV.      Мотивація діяльності батьків:

–        Позитивний імідж дошкільної установи.

–        Позитивне відношення до дитини з урахуванням її індивідуальності та індивідуальних потреб.

–        Ефективна реалізація освітніх програм з різних видів діяльності.

–        Достатня оснащеність дошкільної установи.

–        Надання можливості побачити свою дитину підчас організації освітньо-виховного процесу, свят, розваг.

–        Зручний режим роботи.