Безкоштовно

Локус–контроль як складова особистісної відповідальності

views 84

Курсова робота на тему “Локус – контроль, як складова особистісної відповідальності”

ЗМІСТ

ВСТУП

У зв’язку зі зміною соціально-політичного стану та нестабільністю у нашій країні питання особистої відповідальності набули великого значення. Через кризу в економіці відсоток безробіття у нашому суспільстві значно збільшився і це посприяло до зросту злочинності. Всі ці фактори вплинули на деяких таким чином, що вони почали думати, ніби то можна взагалі нічого не робити, а вдача сама до них прийде, або все, що треба, можуть зробити інші.

Саме тому дуже важливо вивчати відповідальність, щоб якось зарадити подібній ситуації і виправити її.  Також значну роль у цьому аспекті займають питання локус контролю, як складової особистісної відповідальності, так як саме локус контролю визначає направленість особистісної відповідальності на себе, чи на зовні.

Стан опрацьованості теми. Вимірювання рівня суб’єктивного контролю широко застосовується в нашій країні в психології мотивації (методика когнітивної орієнтації), в дослідженнях людського характеру і його зв’язку з поведінкою, при психологічному відборі в правоохоронних органах, в психології управління та інших сферах.

Для методики когнітивної орієнтації має значення те, що у екстерналів мотивація більш слабка, ніж у інтерналів, і звідси – схильність до конформізму і залежності. Відзначається позитивна кореляція між інтернальніст`ю і визначенням сенсу життя: чим більше суб’єкт вірить, що все в його житті залежить від його особистих зусиль і здібностей, тим частіше він знаходить у власному житті сенс і краще бачить його мету.

Для прихильників біхевіоральної теорії і дослідників поведінки цікаво те, що аналіз структури локусу контролю дозволяє відкрити спрямованість до здійснення дії індивідом, прогнозування умов, що сприяють або заважають цьому, залежність поведінки від підкріплень.

Ця тема актуальна тому, що працюючи з методиками по визначенню локуса контролю можна виявити тривожних, дезадаптованих підлітків з екстернальним локусом контролю. Це допоможе своєчасно надати їм допомогу, поки стан тривалого стресу не привело їх до скоєння протиправних діянь або суїцидальних спроб. Є дані про більшу схильність екстерналів до обману та вчинення аморальних вчинків. Розглядається також зв’язок між рівнем суб’єктивного контролю та поведінкою підлітків і молоді в криміногенних і посткріміногенних ситуаціях. Отже, вивчаючи тему особистісної відповідальності та локус контролю, можна зарадити багатьом проблемам.

Виходячи із вищезазначеного, мета роботи полягає у теоретичному дослідженні локусу-контроля, як складової особистісної відповідальності.

Для досягнення даної  мети встановлені такі  завдання:

  1. Ознайомлення із поняттям «відповідальність» у вітчизняній та зарубіжній психології.
  2. Ознайомитися із різноманітними видами відповідальності.
  3. Детально розглянути поняття «локус – контролю».
  4. Ознайомитися з психологічною характеристикою типів локус – контролю.

Об’єктом дослідження в даній роботі є локус-контролю, як складова особистісної відповідальності.

Предметом дослідження є соціально-психологічні характеристики людей з певнім типом локусу.

Структура роботи складається зі вступу, двох розділів дослідження (перший складається із двох підрозділів, другий, також, складається з двох підрозділів), висновків та списку літератури. В роботі використано 15 одиниць літератури.

РОЗДІЛ І. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ЯК ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН…5

1.1. Підходи до визначення поняття «відповідальність» у вітчизняній та зарубіжній психології..5

1.2. Класифікація видів відповідальності…12

РОЗДІЛ ІI. ЛОКУС-КОНТРОЛЬ ЯК СКЛАДОВА ОСОБИСТІСНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

1.1. Визначення локус-контролю

В наш час у психології поширена концепція (теорія локусу контролю) щодо двох типів відповідальності. Так, відповідальність першого типу – це той випадок, коли особистість вважає відповідальною за все, що відбувається з нею в житті саму себе. Відповідальність другого типу пов’язана з ситуацією, коли людина схильна вважати відповідальним за все, що відбувається з нею у житті якихось інших людей, на яких покладається відповідальність як за невдачі, так і за успіхи особистості, або зовнішні обставини, ситуацію.

Локус контролю – це якість, що характеризує схильність людини приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім силам (екстернальний, зовнішній локус контролю) або власним здібностям та зусиллям (інтернальний, внутрішній локус контролю). Локус контролю є стійкою властивістю індивіда, що формується в процесі його соціалізації.

Люди, як відомо, помітно різняться тим, кому вони схильні приписувати відповідальність за власні дії. Схильність людини приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім обставинам або ж, навпаки, власним зусиллям і здібностям психологи називають локалізацією контролю або локусом контролю. Вперше поняття «локус контролю» ввів американський психолог Дж. Роттер для розрізнення людей в залежності від того, де вони локалізують контроль над значущими для себе подіями.

У п’ятдесятих – початку шістдесятих років Роттер та його учні почали планомірне вивчення того, як людина оцінює свій контроль зовнішніх підкріплень. Поштовхом до цього послужив той факт, що, згідно із спостереженнями, багато людей не починають відчувати себе більш здатними керувати подіями свого життя навіть після досягнення успіху, інші ж не знижують рівень своїх очікувань після множинних невдач. Іншими словами, деякі люди схильні пояснювати успішний результат успіхом або випадковістю, тоді як інші зберігають відчуття контролю навколишнього середовища, навіть якщо їх поведінка кілька разів залишається без винагородження. Це є особливо вірним у ситуаціях, які люди розглядають як двозначні або нові для себе, а також коли вони не упевнені точно, чому зобов’язані успіхом – своїми вмілими діям або випадку. Роттер припускає, що як ситуація, так і сама особистість впливають на відчуття людиною контролю щодо свого життя. Таким чином, людина з узагальненим очікуванням успіху в одній ситуації, в іншій може відчувати себе малоздібною керувати подіями.

2.2. Психологічна характеристика типів локус-контролю

Існує два крайніх типи локус-контролю:

  • інтернальний (людина вважає, що відбуваються з ним події насамперед залежать від таких його особистих якостей, як компетентність, цілеспрямованість, рівень здібностей, і є закономірним результатом його власної діяльності);
  • екстернальний (людина переконана, що його успіхи і невдачі є результатом зовнішніх сил, таких як везіння, випадковість, тиск оточення). Працівники, що відносяться до другого типу, завжди знайдуть пояснення незадовільної оцінки своєї діяльності (матеріали не вчасно привезли, верстат зламався, майстер неправильно пояснив завдання, затримався транспорт и т.д.).

Психологами встановлено, що приналежність людини до того або іншого типу локалізації контролю впливає на різноманітні характеристики його психіки та поведінки. Характерними рисами інтерналів є емоційна стабільність, моральна нормативність, довірливість, багата уява, сердечність, витонченість, товариськість і велика сила волі. Працівники, яким властива така локалізація контролю, більш відповідальні, послідовні при досягненні мети, схильні до самоаналізу, товариські, незалежні. Вони більш продуктивні в ситуаціях прийняття рішення і ситуаціях, пов’язаних з ризиком, виявляють більшу готовність відстрочити сьогохвилинне задоволення заради досягнення віддаленого, але більш цінного блага. Інтернали більшою мірою, ніж екстернали, переконані, що старанна робота найімовірніше сприяє досягненню високої продуктивності, а висока продуктивність, у свою чергу, – отриманню високого «винагороди». Їх загальна задоволеність працею і її належне виконання значно вище, ніж у екстерналів.

Схильність до зовнішньої локалізації контролю у екстерналів пов’язана з такими особистісними рисами, як безвідповідальність, невпевненість у своїх здібностях, прагнення знову і знову відкладати здійснення своїх намірів. В цілому їм більше властиві підозрілість, тривожність, депресивність, агресивність, конформізм, догматизм, авторитарність, безпринципність, цинізм, схильність до обману. Стиль керівництва екстерналів більш директиви і частіше ґрунтується на негативних санкціях.

Насправді, в людині повинні бути рівним чином розвинені, як зовнішній, так і внутрішній локуси, щоб досягти гармонії в людській особистості. І на розвиток цього самого локусу контролю в першу чергу впливає виховання людини в сім’ї. Що цілком природно, адже якісь особливі особистісні якості починають прищеплювати дитині вже з юного віку, коли вона ще тільки навчається усьому.

Батькам потрібно розуміти, що покарання повинні бути дійсно заслужені, а не отримані через поганий настрій мами чи тата. Не варто забувати і про заохочення, до речі, сила заохочень може розбудити в дитині бажання робити щось правильно, щоб заслужити ще заохочень. Хваліть дитину, якщо вона цього дійсно прагне. Хвалити її треба просто так, але ні в якому разі не можна хваліти винної дитини. Треба дати їй час осмислити свою помилку і відчути провину. Дитина має навчитися розуміти, обмірковувати свої дії, тим самим навчаючись адекватно вести себе в суспільстві. Розподіляючи правильно запобіжні заходи і похвалу можна з успіхом виховати людину, що володіє нормою як внутрішнього, так і зовнішнього контролю, бо це неодмінно виявіться у подальшому житті .

Звичайно, батьки можуть вселити дитині, що вона ні в чому не винна, що це «двері самі її вдарили», але потрібно розуміти, що все має мати золоту середину. Приписуючи очевидну провину іншим людям або предметам, людина позбавляє себе деякою істотної частки відповідальності і в майбутньому цілком здатна перестати розуміти взаємозв’язок між вчинком і наслідком.

Напевно, багато хто стикався з проблемою розбещених дітей. Найчастіше з діток, яким дозволялося все і ні за що вони не каралися, виростають дуже самовпевнені і нахабні дорослі, здатні здійснювати такі дії, про наслідки яких треба жаліти. Але такі люди не завжди і шкодують, просто тому, що не вважають себе винними. «Так склалися обставини». Тобто поступово дитина звикає, що своїми криками і істериками добивається всього, що захоче. Цю здатність вона переносить і в доросле життя. З такими людьми дуже складно знайти спільну мову. Вони, як правило, грубі і занадто самовпевнені. А найголовніше – вони не цінують працю інших і зовсім не прагнуть прикладати будь-які свої зусилля до досягнення своїх цілей. Так як за них, за їх власною версією, все повинні робити інші.

У той же час, здавалося б, треба виховувати в людині почуття відповідальності за свої дії. Але знову-таки, в міру. Звинувачувати себе завжди і у всьому – це теж не вихід. Якщо застосовувати виключно такий метод у вихованні дитини, є величезна ймовірність того, що виросте дуже боязливою та закомплексованою.

Вже давно доведено безперечний вплив наступних факторів на виховання в людині того чи іншого виду локус-контролю. По-перше, якщо людина виховувалася і отримувала цілісний досвід (завдання і повчання батьків були узгоджені між собою і враховували інтереси самої дитини), то рівень внутрішнього локусу помітно наближався до норми. До речі, на рівень внутрішнього контролю також впливає і те, якою дитиною в сім’ї ви є. Єдина дитина – егоїстична, як говорять багато, але все знову-таки залежить від поведінки батьків. Діти ж первістки також володіють помірним рівнем локусу внутрішнього, так як з дитинства несли хоч якусь відповідальність за молодших братів і сестер.

Поняття локус-контролю виявилося дуже потужним інструментом для теоретичної психології, однак концепція внутрішнього і зовнішнього контролю не завжди розуміється правильно. Хоча Роттер вже вказував на кілька поширених помилок, що стосуються інтерпретації локус-контролю, багато хто продовжує неправильно розуміти цю концепцію і застосовувати дані, отримані при використанні шкали. Найбільш поширеними на сьогоднішній день є наступні чотири помилки інтерпретації локус-контролю:

– Рівень контролю нібито визначає поведінку. Насправді рівень контролю над навколишнім середовищем, який дає шкала, слід розглядати не як причину дій людини, а як індикатори його узагальнених очікувань. Таким чином, для визначення поведінкового потенціалу показання шкали повинні використовуватися спільно з цінністю підкріплень.

– За допомогою локусу контролю нібито можна передбачити поведінку в конкретних ситуаціях. Тут знову треба підкреслити, що концепція внутрішнього і зовнішнього контролю відноситься тільки до узагальнених очікуванням і показує, якою мірою людина зазвичай вважає себе здатним керувати своїм життям.

– Результати вимірювань за Шкалою внутрішнього і зовнішнього контролю нібито поділяють людей на два чітко різних типу – внутрішньо і зовні керованих. Роттер завжди наполягав, що узагальнені очікування вказують напрямок узагальнення і що в деякій конкретній ситуації людина із зазвичай високим відчуттям внутрішнього контролю також може вважати випадок або поведінку можновладців відповідальними за результати своїх дій.

– Високий рівень внутрішнього контролю вказує на соціально бажані риси, а високий рівень зовнішнього контролю – на соціально небажані характеристики. У дійсності крайні значення з будь-якого боку небажані. Занадто високий рівень зовнішнього контролю може бути пов’язаний з апатією і відчаєм, коли людина вважає, що не має жодної влади над своїм життям, у той час як надто високий рівень внутрішнього контролю може означати, що людина приймає на себе відповідальність за все, що з ним відбувається, – нещасні випадки, невдачі в бізнесі, пустощі своїх дітей і так далі. Можливо, найбільш здоровим і бажаним є рівень, приблизно середній між цими крайніми значеннями з деяким ухилом в бік внутрішнього контролю.

ВИСНОВКИ

Написанням даної курсової роботи я досягла поставленої мети. Я дослідила локус -контроля, як складову особистісної відповідальності.

Також було виконано усі поставлені задачі.

  1. Було проаналізовано поняття «відповідальність» у вітчизняній та зарубіжній психології і визначено, що відповідальність – це свобода вибору, волі та засобів існування або як дотримання категоричного імператива, як спосіб реалізації життєвої позиції або як спосіб самореалізації особистістю своєї сутності.
  2. Я ознайомилася із різноманітними видами відповідальності і встановила для себе, якою саме повинна бути відповідальна людина.
  3. Було досліджено поняття «локус – контролю» і визначено, що локус – контролю – це якість, що характеризує схильність людини приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім силам (екстернальний, зовнішній локус контролю) або власним здібностям та зусиллям (інтернальний, внутрішній локус контролю). Локус контролю є стійкою властивістю індивіда, що формується в процесі його соціалізації.
  4. Я дослідила психологічну характеристику типів локус – контролю.

Перспективою подальших досліджень є вивчення відповідальності та характеру локус – контролю у осіб різного віку.

Написати коментар:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *