Інвестиційний клімат: поняття та методи оцінки

Інвестиційний клімат – це сукупність політичних, економічних, юридичних, соціальних та інших факторів, що визначають у підсумку ступінь ризику капіталовкладень і можливість їхнього ефективного використання.

Є різні підходи до оцінки інвестиційного клімату національної економіки, що розрізняються залежно від цілей дослідження, кількістю аналізованих показників і їх якісних характеристик.

Універсальна методика оцінки інвестиційного клімату, що охоплює максимальну кількість економічних характеристик, показників торгівлі, характеристик політичного клімату, законодавчого середовища для інвестицій (автори Б. Тойн, П. Уолтерс та ін.), дає змогу глибоко й усебічно оцінити ситуацію в країні на цей момент і судити про можливість її розвитку.

Для порівняльного аналізу інвестиційного клімату в державах Східної і Центральної Європи, включаючи країни, що раніше входили до СРСР, використовуються спеціальні мето­дики, де увага акцентується на темпах і перспективах реформ.

Методики бальної оцінки, основна перевага яких — можливість кількісного зіставлення основних характеристик інвестиційного клімату для різних країн і виокремлення остаточного показника, який враховує величини всіх складових і ранжування різних країн, є критерієм їхньої привабливості для іноземних інвесторів.

Відомий фахівець з інвестування МЛІ. Денисенко пропонує оцінювати інвестиційний клімат на основі визначення уза­гальнюючого підприємницького ризику, який становлять:

• соціально-політичний ризик;
• внутрішньо-економічний ризик;
• зовнішньоекономічний ризик.

Поняття інвестиційного клімату відрізняється складністю й комплексністю і може розглядатися на макро- і на мікроеко-номічному рівні.

На макроекономічному рівні воно містить показники полі­тичного (включаючи законодавство), економічного й соціаль­ного середовища для інвестицій.

Для потенційних інвесторів в Україні під час аналізу політич­ної ситуації вирішальну роль відіграють політика держави щодо іноземних інвестицій, імовірність націоналізації іноземного майна, участь країни в системах міжнародних договорів з різних питань, міцність державних інститутів, наступність політичної влади, ступінь державного втручання в економіку тощо.

На інвестиційному кліматі негативно позначаються не тіль­ки прямі обмеження діяльності іноземних фірм, що містяться в законодавстві, але й нечіткість і, особливо, нестабільність за­конодавства країни, яка приймає, оскільки ця нестабільність позбавляє інвестора можливості прогнозувати розвиток подій, що знижує рентабельність вкладень.

Серед економічних параметрів основна увага в оцінці інвес­тиційного клімату приділяється загальному стану економіки, валютної, фінансової і кредитної систем, митному режиму, можливостям використання робочої сили (вартість робочої сили і її співвідношення із середнім рівнем кваліфікації пра­цівників і продуктивністю праці).

Велику роль в оцінці соціального середовища для інвести­цій відіграють показники ставлення до іноземних інвестицій у суспільстві, ступінь його розшарування, наявність чи відсут­ність згоди з основних питань економічного й соціального роз­витку країни, рівень безробіття, можливість страйків.

На мікроекономічному рівні інвестиційний клімат пред­ставлений у двосторонніх відносинах фірми-інвестора і конк­ретних державних органів, господарських суб’єктів-поста-чальників, покупців, банків, а також профспілок і трудових колективів країни, що приймає. На цьому рівні відбувається конкретизація узагальненої оцінки інвестиційного клімату в ході реальних економічних, юридичних, культурних контак­тів іноземної фірми з новим середовищем.

Макро- і мікрорівні інвестиційного клімату сприймаються інвесторами як єдине ціле, оскільки будь-які законодавчі зу­силля уряду сформувати сприятливий інвестиційний клімат можуть блокуватися нормотворчістю місцевої влади, а зусил­ля на місцевому рівні щодо створення пільгового господарсько­го режиму для іноземних інвестицій — найчастіше компенсу­вати деякі вади загальноекономічного регулювання централь­ного уряду.

Використання нових методологічних підходів дає мож­ливість характеризувати інвестиційний клімат як особливу підсистему в інституційній системі економіки, покликану створити передумови для найкращого використання суспіль-но-економічних відносин у розвитку і науково-технологічному відновленні продуктивних сил суспільства шляхом активної інвестиційної діяльності.

Для оцінки інвестиційного клімату найчастіше викорис­товуються так звані економічні індекси. Вони характеризують певні особливості діяльності в тій чи іншій економічній сис­темі країни: рівень конкурентоспроможності, прозорість (транспарентність) ринків, рівень економічної свободи чи ко­рупції.

Індекси конкурентоспроможності — World Economic Forum. Кожного року Світовий економічний форум (WEF) оприлюднює Звіт про глобальну конкурентоспроможність (Global Competitiveness Report). Для її оцінювання для кожної країни розраховується низка індексів та субіндексів (інституції (104-те місце 2006р.), інфраструктура (69-те місце 2006р.), макроекономіка (74-те місце 2006р.), здоров’я та початкова освіта (94-те місце 2006 р.), вища освіта та перенавчання (дру­га освіта, спеціалізація, освіта протягом життя (48-ме місце 2006р.), ефективність ринків (80-те місце 2006р.), технологічна готовність (90-те місце 2006р.), бізнесова складність (76-те місце 2006 р.), інновації (73-тє місце 2006 р.)), на основі яких складаються глобальні індекси конкурентоспроможності (Growth Competitiveness Index – GCI). За цими індексами Ук­раїна знаходилася на 86-му місці у 2006р., на 69-му — у 2007р., відстаючи, наприклад, від країн Балтії, Чехії, Поль­щі, Росії, Узбекистану, Казахстану, але випереджаючи нових членів ЄС — Румунію та Болгарію.

Індекс економічної свободи — Heritage Foundation. Для ви­явлення характеру державного регулювання в Україні вико­ристовується інтегральний показник, розроблений фондом Heritage, — індекс економічної свободи (Index of Economic Freedom). Опублікований у 2006р. список із 161 досліджуваної країни зараховує Україну на 99-те місце. У попе­редньому — країна посідала 88-ме місце. При цьому інтеграль­ний показник зазнав найбільшого зростання за 11 років фор­мування рейтингу завдяки зниженню податкового тиску, обмеженню втручання органів влади та покращенню ситуації у сфері монетарної політики. Щоправда, хоча Україна посуну­лася одразу на 43 позиції, випередивши Росію (124-те місце) та більшість країн СНД, наша держава все ще перебуває у ка­тегорії країн “переважно невільні”.

Серед країн Східної Європи найвище піднялась Естонія (4-те місце). Набагато нижче знаходяться Литва (23-тє) та Латвія (28-ме). Таким чином, ці колишні республіки СРСР обійшли не тільки решту країн Східної Європи, з яких найвищі місця посідають Чехія (33-тє), Угорщина (35-те), Словакія (36-те) та Польща (41-ІІІс), а й Норвегію (29-те), Японію (39-те) та Францію (44-те).

Індекс сприйняття корупції — Transparency International. Організація Transparency International з 1998 р. становить для України Індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index). У 2006 р. Україна займала 99-те місце (з 163 країн сві­ту) з показником 2,8, у 2005р. — 113-то місце (122-го — у 2004р., показник Індексу сприйняття корупції України — 2,6; 2,2 — 2004 р.) зі 159 (146 в 2004 р.) країн світу. Таке саме значення індексу отримали Мозамбік, Грузія, Домініканська Республіка, Малі, Монголія. Росія знаходиться на 121-му міс­ці з показником індексу — 2,5. Перше місце в рейтингу Transparency International займають Ісландія, Фінляндія, Нова Зеландія (індекс сприйняття корупції — 9,6), СШЛ, до речі, у рейтингу тільки 20-ті (7,4), а пострадянські країни роз­містилися в ньому так: Естонія — 24-те місце, Словенія — 28-те, Угорщина — 41-те, Чехія, Литва — 46-те, Латвія, Словаччина — 49-те, Болгарія — 57-те, Польща — 61-те, Румунія — 74-те.

Індекси залучення прямих іноземних інвестицій — UNCTAD. На конференції ООН з торгівлі та розвитку (UNCDAT) у вере­сні 2004 р. оприлюднено щорічну доповідь про світові інвести­ції, в якій представлено фактичний та потенційний індекси залучення прямих іноземних інвестицій.

Україна за індексом залучення прямих іноземних інвестицій (Inward FDI Performance Index) посідає 73-тe місце зі 140 країн. Показово, що вже на 3-тс місце піднявся Азербайджан, на 8-ме — Казахстан, а 10-ту сходинку посідає Естонія. Наші найбільші сусіди розмістились так: Словаччина та Чехія – 12-те і 13 – те місця відповідно, Молдова — 25-те, Угорщина – 33-тє, Польща — 68-ме. Цікавою є група з 98-го по 102-ге місце: Італія, Білорусь, Гватемала, ОAE та Німеччина.

Поряд із зазначеним вище індексом використовується індекс потенціалу залучення прямих іноземних інвестицій (Inward FDI Potential Index). За цим рейтингом Україна у 2004 р. (за даними 2000—2002 рр.) посіла 94-тс місце — на дві позиції нижче 2003 р. Вищими є місця Росії — 33-тє, Чехії — 42-ге, Польщі — 44-те, Угорщини — 41-ше. Традиційно ниж­чий рейтинг має Молдова — 111-те місце.

За останні 10 років Україна перемістилась з групи країн з нижчим потенціалом*’ до групи “аутсайдерів”, 80 % якої ста­новлять відсталі африканські країни, а також Туреччина, Па­кистан, Парагвай, Індонезія та Албанія.

Індекс глобалізації. Для виявленій! рівня залучення країн світу до процесів глобалізації журналом Foreign Policy розра­ховується індекс глобалізації, який є індикатором відкритості економіки. У 2006 р. Україна погіршила свої позиції у рейтин­гу, посівши 39-те місце (38-ме — 2005 р.) між Ботсваною та Марокко, випередивши Росію (47-ме місце).

Кредитні рейтинги для фінансових інвесторів є орієнти­ром щодо надійності вкладень у боргові зобов’язання ком­паній, муніципалітетів чи урядів. Це дає змогу інвесторам сформувати якісний інвестиційний портфель і оперативно маніпулювати активами в разі зміни рейтингових оцінок.

Рейтингові показники України постійно зростають у серед­ньому на 1 — 2 позиції в рік. Причиною невисоких показників усі агентства називають відсутність позитивних зрушень у політичній сфері, незахищеність прав інвесторів, недостатньо розвинену правову систему та ін.

Moody’s Investors Services Рейтинги України за версією міжнародної агенції Моосіу’з залишаються незмінними з 10 листопада 2003р., коли показники України з облігацій в іноземній і національній валютах поліпшились з В2 до В1. Тоді ж Мооdу’з покращило рейтинг України з банківських де­позитів з ВЗ до В2, а також рейтинг державних внутрішніх по­зик з В2 до В1.

Standard & Poor’s Rating Services 11 травня 2005р. рей-тингова агенція Зіапсіагсі & Роог’з змінила прогноз стосовно довгострокових урядових облігацій України з “ВЧ-7 стабіль­ного на “ВВ-7 стабільний. Таке підвищення очікувалось ще з грудня 2004р., однак після декількох переглядів агентство лишало рейтинг незмінним. У той самий час країни — сусіди України значно випереджають її за рейтингами. Станом на 20 травня 2003 р. Польща закріпила за собою рейтинг “ВВВ 1-7 стабільний, Росія — “ВВ+7 стабільний, Угорщина “A-“/ стабільний, Словаччина — “A-“/ позитивний. Казахстан займає рейтинг “ВВВ-“/ позитивний.

Fitch Ratings. 21 січня 2005р. міжнародна рейтингова агенція Fitch присвоїла рейтинг “ВВ-” (прогноз стабільний) українським єврооблігаціям.

Держави — сусіди України мають такі рейтинги: Угорщина (А-), Чехія (A-), Польща (ВВВ+), Словаччина (А-), Росія (ВВВ-), Молдова (В-), Румунія (ВВВ-).