Судові витрати
1149
Зміст
1. Поняття і види судових витрат
Судові витрати (у науковій літературі «витрати по провадженню справи у цивільному судочинстві») – це витрати, які несуть сторони, треті особи із самостійними вимогами у справах позовного провадження, заявники і заінтересовані особи у справах окремого провадження, стягувачі у справах наказного провадження за вчинення в їхніх інтересах цивільних процесуальних дій, пов’язаних з розглядом справи у порядку цивільного судочинства. У ЦПК України вони мають назву «Судові витрати» (розділ І, глава 8), яка не зовсім точно відображає їх правову природу.
Види судових витрат:
1. судовий збір – це грошовий збір, що справляється в судових органах із заяв і скарг, які подаються фізичними та юридичними особами до суду, та за видання їм копій документів (судових рішень, ухвал). Судовий збір зараховується до місцевого бюджету.
2. витрати, пов’язані з розглядом справи у суді – це витрати, що покладені на сторін та інших заінтересованих осіб, покликані гарантувати добровільне виконання ними своїх обов’язків із спірних матеріальних правовідносин, запобігати затягуванню розгляду спору, пред’явленню безпідставних позовів, виникненню недобросовісних спорів проти законних та обґрунтованих вимог сторони, сприяти економії процесуальних засобів.
Відповідно до п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.
2. Стягнення судового збору за цивільним процесуальним законодавством
Об’єкти справляння судового збору у судах – це цивільні процесуальні документи та дії з їх подання, вичерпний перелік яких визначений у нормативному порядку. До об’єктів справляння судового збору відносяться:
1. позовні заяви;
2. зустрічні позовні заяви;
3. позовні заяви третіх осіб, які заявляють самостійні позовні вимоги на предмет спору між сторонами;
4. апеляційні і касаційні скарги на рішення судів;
5. заяви і скарги у справах наказного і окремого провадження;
6. заяви про повторну видачу судового рішення, ухвали, постанови;
7. заяви, в яких виражені позовні вимоги про присудження відповідної суми грошей; про право власності на будівлю чи інше майно; про визнання права одного із подружжя на частку в сумісно нажитому за час шлюбу майні; про поділ майна; про виділення частки майна із спільної часткової власності; про визнання відчуження майна недійсним; з інших заяв, що подаються особами для захисту порушуваних чи оспорюваний прав і охоронюваних законом інтересів, які виникають з цивільних, шлюбно-сімейних, житлових, земельних, трудових, природоохоронних та інших матеріально-правових відносин.
Сплачена сума судового збору підлягає поверненню повністю або частково у випадках і в порядку, передбачених ст.83 ЦПК, ст.8 Декрету КМУ «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93, а саме:
1. зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом;
2. повернення позивачу позовної заяви; скаржнику – заяви чи скарги; особі, яка оскаржила рішення суду, – апеляційної чи касаційної скарги, у разі невиконання нею вимог судді про виправлення недоліків, виявлених у зазначених процесуальних документах;
3. відмови у відкритті провадження у справі;
4. залишення заяви або скарги без розгляду (ст.207 ЦПК України);
5. закриття провадження у справі;
6. якщо судовий збір вже було стягнуто в доход бюджету;
7. в інших випадках, встановлених законодавством України.
3. Витрати, пов’язані з розглядом справи. Критерії визначення витрат, пов’язаних з розглядом справи
Види витрат, пов’язаних з розглядом судової справи:
1. витрати на інформаційно-технічне забезпечення. До витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відносяться витрати, пов’язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов’язані з виготовленням та видачею копій судових рішень. Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ затвердженні Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258.
a. не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:
i. поновлення на роботі;
ii. стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати;
iii. відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи;
iv. стягнення аліментів;
v. визнання батьківства або материнства.
b. не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:
i. обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
ii. надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
iii. надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
iv. обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
v. відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду;
vi. оголошення фізичної особи померлою внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
c. не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах, в яких, у випадках, встановлених законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді здійснює прокурор;
d. не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб у випадках, якщо представництво їх інтересів у суді відповідно до закону або міжнародного договору, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, здійснюють Міністерство юстиції України та/чи органи опіки та піклування або служби у справах дітей.
2. витрати на правову допомогу – це витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги (ст. 84 ЦПК України). Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом: Постанова КМУ від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». Витрати фізичних осіб, пов’язані з оплатою правової допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій;
3. витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду – це витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла (ст. 85 ЦПК України). Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять – пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати;
4. витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз – це витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз, які несе сторона, що заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи (ст. 86 ЦПК України). Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну. У разі неоплати судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи. Добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам сплачуються стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять – пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. У такому самому порядку компенсуються витрати на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача;
5. витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи – це витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, які несе сторона, що заявила клопотання про вчинення цих дій. Якщо клопотання про вчинення відповідних дій заявлено обома сторонами, витрати на них несуть обидві сторони порівну.
Критерії визначення витрат, пов’язаних із розглядом справи:
1. їх несуть сторони, треті особи із самостійними вимогами у справах позовного провадження, заявники і заінтересовані особи у справах наказного і окремого провадження;
2. це витрати за вчинення процесуальних дій;
3. вказані процесуальні дії повинні вчинятися в інтересах зазначених вище осіб;
4. ці процесуальні дії повинні бути пов’язані із розглядом справи в порядку цивільного судочинства.
4. Розподіл судових витрат та їх відшкодування.
Судові витрати розподіляються в залежності від результату, яким закінчується провадження по справі (ст. 88 та 89 ЦПК України):
1. при задоволені позову у повному обсязі стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати;
2. при задоволені позову частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено;
3. при повному чи частковому задоволені позову якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог;
4. при повному чи частковому задоволені позову якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
5. при повному чи частковому задоволені позову якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог;
6. у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави;
7. у разі зміни рішення без передачі справи на новий розгляд чи ухвалення нового рішення судом апеляційної або касаційної інстанції, суд відповідно змінює розподіл судових витрат;
8. у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Виключення: якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову;
9. у разі укладення мирової угоди, якою не передбачено порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат;
10. в інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
5. Звільнення від сплати судових витрат.
Підстави для звільнення від сплати судових витрат:
1. Майновий стан сторони: відповідно до ст.82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати;
2. Попереднє понесення судових витрат: у разі подання позовної заяви після подання заяви про забезпечення доказів або позову розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за відповідну заяву про забезпечення доказів або позову;
3. Чинне законодавство: відповідно до ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито» від сплати державного мита звільняються:
3.1. позивачі – робітники та службовці – за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин; члени колективних сільськогосподарських підприємств, працівники фермерських господарств – за позовами до колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств про оплату праці та за іншими вимогами, пов’язаними з трудовою діяльністю;
3.2. позивачі – за позовами, що випливають з авторського права, а також з права на відкриття, винахід, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин та раціоналізаторські пропозиції;
3.3. громадяни – із апеляційних скарг і скарг на рішення, що набрали законної сили, у справах про розірвання шлюбу;
3.4. позивачі – за позовами про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю годувальника;
3.5. позивачі – за позовами про стягнення аліментів;
3.6. сторони – із спорів, пов’язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних громадянинові незаконним засудженням, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням такого заходу, як взяття під варту, або незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, а також пов’язаних з виплатою грошової компенсації, поверненням майна або відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»;
3.7. органи соціального страхування та органи соціального забезпечення – за регресними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги й пенсій, виплачених потерпілому або членам його сім’ї, а органи соціального забезпечення – також за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій;
3.8. позивачі – за позовами про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином;
3.9. громадяни – за видачу або засвідчення вірності копій документів, необхідних для призначення та одержання державних допомоги та пенсій, а також у справах опіки та усиновлення (удочеріння);
3.10. громадяни – за заявами, що подаються до суду у справах окремого провадження про оголошення фізичної особи померлою внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
3.11. державні й громадські органи, підприємства, установи, організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених чинним законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі – за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав;
3.12. органи місцевого та регіонального самоврядування – за позовами до суду або господарського суду про визнання недійсними актів інших органів місцевого та регіонального самоврядування, місцевих державних адміністрацій, підприємств, об’єднань, організацій і установ, які ущемляють їх повноваження;
3.13. органи місцевого та регіонального самоврядування – за позовами до суду або господарського суду про стягнення з підприємства, об’єднання, організації, установи і громадян збитків, завданих інтересам населення, місцевому господарству, навколишньому середовищу їхніми рішеннями, діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів місцевого та регіонального самоврядування;
3.14. органи місцевого та регіонального самоврядування – за позовами до суду або господарського суду про припинення права власності на земельну ділянку або у зв’язку з невиконанням умов договорів оренди орендарями земельних ділянок державної та комунальної власності;
3.15. фінансові органи та державні податкові інспекції – позивачі й відповідачі – за позовами до суду та господарського суду;
3.16. органи державного контролю за цінами – позивачі й відповідачі – за позовами до суду та господарського суду;
3.17. громадяни, віднесені до першої та другої категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3.18. громадяни, віднесені до третьої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, – які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов’язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов’язкового відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років;
3.19. громадяни, віднесені до категорії 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що за станом на 1 січня 1993 року вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років;
3.20. інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
3.21. інваліди I та II групи;
3.22. позивачі – Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство лісового господарства України та їхні органи на місцях, підприємства Укрзалізниці, що здійснюють захист лісонасаджень, органи рибоохорони – у справах стягнення коштів на покриття шкоди, заподіяної державі забрудненням навколишнього середовища, порушенням лісового законодавства та нераціональним використанням природних ресурсів і рибних запасів;
3.23. всеукраїнські та міжнародні об’єднання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що мають місцеві осередки у більшості областей України, Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), громадські організації інвалідів, їхні підприємства та установи, республіканське добровільне громадське об’єднання «Організація солдатських матерів України» – за позовами, з якими вони звертаються до суду та господарського суду;
3.24. Національний банк України та його установи, за винятком госпрозрахункових;
3.25. Генеральна прокуратура України та її органи – за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави;
3.26. Українська державна страхова комерційна організація та її установи – за позовами, з якими вони звертаються до суду та господарського суду, в усіх справах, пов’язаних з операціями обов’язкового страхування;
3.27. Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації; Фонд України соціального захисту інвалідів і його відділення; органи Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
3.28. державні органи приватизації – за позовами, з якими вони звертаються до суду та господарського суду, в усіх справах, пов’язаних із захистом майнових інтересів держави, та за вчинення нотаріусами виконавчих написів про стягнення заборгованості з орендної плати, а також за проведення аукціонів, за операції з цінними паперами;
3.29. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення – позивачі й відповідачі – за позовами до суду та господарського суду;
3.30. громадяни – за позовами про відшкодування збитків, завданих неповерненням у терміни, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внесків, які були залучені до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, які залучають кошти та майно громадян;
3.31. державні замовники та виконавці державного замовлення – за позовами, з якими вони звертаються до суду у справах про відшкодування збитків, завданих при укладенні, внесенні змін до державних контрактів, а також невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань за державним контрактом на поставку продукції для державних потреб;
3.32. Державний комітет України з державного матеріального резерву, установи та організації системи державного резерву – за позовами щодо виконання зобов’язань, що випливають із Закону України «Про державний матеріальний резерв»;
3.33. громадяни – за позовами, з якими вони звертаються до суду в справах, пов’язаних із захистом прав і законних інтересів при наданні психіатричної допомоги;
3.34. відділи державної виконавчої служби – за позовами, з якими вони звертаються до суду та господарського суду, в усіх справах, пов’язаних із захистом майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, а також з проведення аукціонів;
3.35. спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи – за позовами, з якими вони звертаються до суду у справах, пов’язаних із порушенням законодавства про рекламу;
3.36. військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходять службу у військовому резерві, – за позовами, пов’язаними з виконанням військового обов’язку;
3.37. позивачі – за позовами про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.
4. Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ «Про державне мито» місцеві Ради народних депутатів мають право встановлювати додаткові пільги для окремих платників щодо сплати державного мита, яке зараховується до місцевих бюджетів, а Міністерство фінансів України – щодо державного мита, яке зараховується до державного бюджету України.