ПРОВАДЖЕННЯ В КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ

1. Завдання і значення касаційного провадження. Проблеми перегляду постанов, що набрали законної сили

Значення касаційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції полягає в тому, що касаційне оскарження є додатковою гарантією по перевірці законності і обґрунтованості постанов суду першої інстанції, і, вже після набрання ними законної сили, суд може усунути допущені помилки та порушення. Касаційне провадження є однією з форм нагляду вищестоящих судів за судовою діяльністю.

Завдання касаційного провадження полягає у перевірці під час розгляду справи в касаційному порядку в межах касаційної скарги правильності застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права. При цьому касаційний суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Проблеми перегляду постанов, що набрали законної сили:

1)    у ЦПК не врегульовано право прокурора на внесення касаційного подання. Це право прокурора міститься у ст. 37 ЗУ «Про прокуратуру» та опосередковано у ст. 46 ЦПК;

2)    ЦПК не поділяє ухвалу та рішення суду касаційної інстанції на частини.

Перегляд у касаційному порядку рішень і ухвал суду першої інстанції, що набрали законної сили, після їх перегляду апеляційним судом, складається з таких частин:

1)    відкриття;

2)    підготовка справи до касаційного розгляду;

3)    розгляд справи по суті;

4)    ухвалення рішення, постановлення ухвали та їх проголошення судом касаційної інстанції.

2. Право касаційного оскарження рішення, ухвали

Право на касаційне оскарження реалізується поданням касаційної скарги чи внесенням касаційного подання на порушення процесуальної діяльності суду.

Право на касаційне оскарження мають:

1)    сторони та інші особи, які беруть участь у розгляді справи;

2)    особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов’язки;

3)    прокурор або заступник прокурора мають право подавати касаційне оскарження незалежно від того, чи брали вони участь у розгляді справи. Помічники прокурорів, прокурори управлінь, відділів вносять касаційне подання тільки по справах, в яких вони брали участь (ч. 2 ст.45 ЦПК, ч. 4 ст. 46 ЦПК).

Приєднання до касаційної скарги. Особи, які беруть участь у справі, мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права і обов’язки. Заява про приєднання до касаційної скарги може бути подана протягом трьох днів з дня одержання копії касаційної скарги.

Особа, яка подала касаційну скаргу, має право:

1)    доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження;

2)    відкликати її до початку розгляду справи у суді касаційної інстанції;

3)    відмовитися від неї до закінчення касаційного провадження.

3. Строки і процесуальний порядок касаційного оскарження

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

У разі пропущення цього строку з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк. Питання про поновлення строку на касаційне оскарження і про повернення касаційної скарги вирішується суддею-доповідачем, про що постановляється відповідна ухвала.

Якщо скаржник не порушує питання про поновлення строку касаційного оскарження, а також коли у поновленні строку відмовлено суддею, касаційна скарга, подана після закінчення строку на касаційне оскарження, повертається особі, яка її подала.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, де вона реєструється і передається в порядку черговості судді-доповідачу, який перевіряє її відповідність вимогам, встановленим статтею 326 ЦПК. У разі надходження касаційної скарги, не оформленої відповідно до вказаних вимог, або у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи застосовуються положення статті 121 ЦПК.

Касаційна скарга подається у письмовій формі. У ній повинно бути зазначено:

1)    найменування суду, до якого подається скарга;

2)    ім’я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;

3)    ім’я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження;

4)    рішення (ухвала), що оскаржується;

5)    в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;

6)    клопотання особи, яка подає скаргу;

7)    перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги.

Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником і до неї повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подається ним.

До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також копії оскаржуваних рішень (ухвал) судів першої та апеляційної інстанцій.

4. Особливості ухвал та рішень суду касаційної інстанції

За результатами розгляду касаційної скарги, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу у випадку:

1)    відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін;

2)    скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд;

3)    скасування судових рішень із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду;

4)    скасування судових рішень і залишення в силі судового рішення, що було помилково скасоване апеляційним судом;

5)    відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін;

6)    зміни ухвали або скасування ухвали з направленням справи на новий розгляд або вирішенням питання по суті;

7)    скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і передання справи для продовження розгляду до суду першої або апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції ухвалює рішення у разі скасування судових рішень і ухвалення нового або зміни рішення.

Складові частина ухвали суду касаційної інстанції:

1)    вступна частина:

a.      час і місце її постановлення;

b.     найменування суду, прізвища та ініціали головуючого та суддів;

c.      найменування справи та імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

2)    описова частина:

a.      короткий зміст заявлених вимог;

b.     посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанцій;

c.      узагальнені доводи касаційної скарги;

3)    мотивувальна частина:

a.      мотиви суду з посиланням на закон, яким він керувався; мотиви відхилення касаційної скарги. У разі скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд в ухвалі повинно бути зазначено, які порушення права було допущено судом першої або апеляційної інстанції;

4)    резолютивна частина:

a.      наслідки розгляду касаційної скарги, які формулюються у резолютивній частині із зазначенням висновку суду касаційної інстанції, розподілу судових витрат, строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Рішення суду касаційної інстанції складається з:

1)    вступної частини:

a.      час і місце його ухвалення;

b.     найменування суду, прізвища та ініціали головуючого та суддів;

c.      найменування справи та імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

2)    описової частини:

a.      короткий зміст заявлених вимог;

b.     посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанцій, встановлені факти і визначені відповідно до них правовідносини;

c.      узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу;

3)    мотивувальної частини:

a.      мотиви, на підставі яких суд касаційної інстанції змінив або скасував судове рішення і ухвалив нове;

b.     чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду;

c.      назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, якими суд керувався;

4)    резолютивної частини:

a.      висновок суду про скасування або зміну рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, вказівку щодо розподілу судових витрат, строку і порядку набрання рішенням законної сили та його оскарження.