Мета, порядок організації та проведення походів по місцям бойової та трудової слави

Походи по місцях бойової та трудової слави – це масо­вий патріотичний рух, який спрямований на глибоке вив­чення учнями бойових та трудових традицій рідного краю, виховання в них глибокої поваги до історії своєї країни, свого народу і його збройних сил.

У рамках цього руху проводяться туристичні і крає­знавчі походи, пошукові експедиції і екскурсії.

Під час походів закріплюються знання і вміння, які бу­ли отримані на уроках географії, історії, захисту Вітчизни

Щоб по-справжньому любити рідний край, треба знати свою історію. Ці знання не лише підносять і звеличують людину, розширюють її світогляд, вони є своєрідним міст­ком, що єднає покоління. Саме цій меті служать походи по місцях бойових дій та краєзнавча робота.

Туризм у житті дітей відіграє важливу пізнавальну, оздоровчу роль, активно впливає на формування соціаль­ного способу життя, фізично загартовує.

Будь-який з походів можна проводити комплексно, поєднуючи туристичну, краєзнавчу і пошукову роботу. Важливе значення тут має планування відвідування па­м’ятних та історичних місць, які пов’язані з історією дер­жави, з подіями Другої світової війни та інших воєн, з життям та діяльністю видатних людей.

Будучи комплексною формою військово-патріотичного виховання молоді – походи по місцях бойової та трудової слави переслідують наступну мету:

1.  Виховання молоді на бойових традиціях, трудових традиціях народу України і його збройних сил, на зразках життя видатних людей.

2.  Засвоєння історичного досвіду попередніх поколінь, героїчних традицій збройних сил.

3.   Вивчення історії рідного краю.

Самі походи можуть включати такі заходи:

1. Збір та вивчення матеріалів про історію рідного краю.

2.   Створення літописів важливих історичних подій, кіно-фонозаписів про визначних людей свого краю.

3.   Проведення екскурсій по місцях, які пов’язані з істо­ричними подіями.

4.  Створення парків, алей бойової слави, спорудження меморіальних знаків на честь історичних подій, борців за свободу й незалежність Батьківщини.

5.   Проведення авто-, мото-, велопробігів по місцях бойових дії військових частин та партизанських загонів у роки війни.

6.    Пошук та увінчання імен воїнів, які загинули в роки
війни.

7.   Шефство над захороненнями воїнів та меморіальними знаками, проведення біля них патріотичних заходів.

8.   Шефство над інвалідами війни,  праці і сім’ями загиблих, надання їм допомоги.

9.  Проведення вахти пам’яті, організація патріотичних заходів, присвячених річницям визволення міст і населе­них пунктів від німецько-фашистських загарбників.

10.   Підтримка постійного зв’язку з ветеранами війни та воїнами-афганцями.

11.   Проведення зустрічей з ветеранами війни, вошами запасу та військовослужбовцями збройних сил.

12.   Знайомство з бойовим шляхом учасників війни -земляків, вчителів, випускників школи минулих років, з життям і подвигами героїв, імена яких мають навчальні
заклади.

13.   Проведення уроків мужності та пам’яті.

14.    Підтримка постійних зв’язків з воїнами-земляками, які проходять службу в лавах збройних сил України.

15.     Вивчення історії створення підприємств, фабрик, заводів, господарств, інших організацій, які розташовані поблизу.

Де б не відбувався похід – у горах, лісі, на рівнині – ке­рівник завжди повинен пам’ятати про заходи безпеки, бути обережним та уважним.

Перший захід безпеки – це підтримання дисципліни. Для забезпечення безпеки у поході важливе значення має всебічне вивчення маршруту походу.

Особливо обережним треба бути в гірській місцевості. Тут можливі і каменепади, і обвали. Під час непогоди пе­ресування в горах суворо забороняється.

Під час сильного вітру небезпечно залишатись на від­критій місцевості. Треба розмістити групу на уклоні. Суворо забороняється рух груп у тумані.