Мета, порядок організації та проведення походів по місцям бойової та трудової слави
Походи по місцях бойової та трудової слави – це масовий патріотичний рух, який спрямований на глибоке вивчення учнями бойових та трудових традицій рідного краю, виховання в них глибокої поваги до історії своєї країни, свого народу і його збройних сил.
У рамках цього руху проводяться туристичні і краєзнавчі походи, пошукові експедиції і екскурсії.
Під час походів закріплюються знання і вміння, які були отримані на уроках географії, історії, захисту Вітчизни
Щоб по-справжньому любити рідний край, треба знати свою історію. Ці знання не лише підносять і звеличують людину, розширюють її світогляд, вони є своєрідним містком, що єднає покоління. Саме цій меті служать походи по місцях бойових дій та краєзнавча робота.
Туризм у житті дітей відіграє важливу пізнавальну, оздоровчу роль, активно впливає на формування соціального способу життя, фізично загартовує.
Будь-який з походів можна проводити комплексно, поєднуючи туристичну, краєзнавчу і пошукову роботу. Важливе значення тут має планування відвідування пам’ятних та історичних місць, які пов’язані з історією держави, з подіями Другої світової війни та інших воєн, з життям та діяльністю видатних людей.
Будучи комплексною формою військово-патріотичного виховання молоді – походи по місцях бойової та трудової слави переслідують наступну мету:
1. Виховання молоді на бойових традиціях, трудових традиціях народу України і його збройних сил, на зразках життя видатних людей.
2. Засвоєння історичного досвіду попередніх поколінь, героїчних традицій збройних сил.
3. Вивчення історії рідного краю.
Самі походи можуть включати такі заходи:
1. Збір та вивчення матеріалів про історію рідного краю.
2. Створення літописів важливих історичних подій, кіно-фонозаписів про визначних людей свого краю.
3. Проведення екскурсій по місцях, які пов’язані з історичними подіями.
4. Створення парків, алей бойової слави, спорудження меморіальних знаків на честь історичних подій, борців за свободу й незалежність Батьківщини.
5. Проведення авто-, мото-, велопробігів по місцях бойових дії військових частин та партизанських загонів у роки війни.
6. Пошук та увінчання імен воїнів, які загинули в роки
війни.
7. Шефство над захороненнями воїнів та меморіальними знаками, проведення біля них патріотичних заходів.
8. Шефство над інвалідами війни, праці і сім’ями загиблих, надання їм допомоги.
9. Проведення вахти пам’яті, організація патріотичних заходів, присвячених річницям визволення міст і населених пунктів від німецько-фашистських загарбників.
10. Підтримка постійного зв’язку з ветеранами війни та воїнами-афганцями.
11. Проведення зустрічей з ветеранами війни, вошами запасу та військовослужбовцями збройних сил.
12. Знайомство з бойовим шляхом учасників війни -земляків, вчителів, випускників школи минулих років, з життям і подвигами героїв, імена яких мають навчальні
заклади.
13. Проведення уроків мужності та пам’яті.
14. Підтримка постійних зв’язків з воїнами-земляками, які проходять службу в лавах збройних сил України.
15. Вивчення історії створення підприємств, фабрик, заводів, господарств, інших організацій, які розташовані поблизу.
Де б не відбувався похід – у горах, лісі, на рівнині – керівник завжди повинен пам’ятати про заходи безпеки, бути обережним та уважним.
Перший захід безпеки – це підтримання дисципліни. Для забезпечення безпеки у поході важливе значення має всебічне вивчення маршруту походу.
Особливо обережним треба бути в гірській місцевості. Тут можливі і каменепади, і обвали. Під час непогоди пересування в горах суворо забороняється.
Під час сильного вітру небезпечно залишатись на відкритій місцевості. Треба розмістити групу на уклоні. Суворо забороняється рух груп у тумані.