Особистісні відмінності осіб з сильним типом нервової системи

Курсова робота по психології

на тему “Особистісні відмінності осіб з сильним типом нервової системи”

Зміст

ВСТУП 2

РОЗДІЛ І. КОНЦЕПЦІЇ ПСИХОЛОГІЙЧНИХ ВІДМІННОСТЕЙ ОСІБ  5

1.1. Диспозиційний напрям вивчення особисті 5

1.2. Структурна теорія рис особистості Р. Кеттела 7

1.3. Теорія типів особистості Айзенка 8

РОЗДІЛ ІІ.  ХАРАКТЕРИСТИКА ОСІБ З РІЗНИМИ ТИПАМИ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ 11

2.1. Поняття про тип нервової системи 11

2.2. Основні властивості нервової системи 14

РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДО­СЛІДЖЕН­НЯ ТИПОЛОГІЙ ОСОБИСТОСТІ 16

3.1. Теоретична та емпірична типології в дослідженні особистості 16

3.2. Експериментальне дослідження особистісних відмінностей осіб з сильним типом нервової системи Було проведено психодіагностичне дослідження серед студентів гуманітарно-педагогічного коледжу м. Білої Церкви. У дослідженні взяли участь 140 респондентів віком 16-17 років. 19

ВИСНОВКИ 29

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 31

Вступ

Актуальність теми дослідження. Особистісна орієнтація життя та мислення людини визначається системою ідей, побудов і принципів, які пояснюють організоване певним чином становлення особистості, а також прогнозують в часі певні її особистісні зміни. Така система пояснюючих і прогнозуючих взаємозв’я­заних ідей, побудов і принципів розглядається нами як теоретична концепція. Створені людьми теорії є суб’єктивними і, тому, немає сенсу шукати абсолютно істинні концепції. Прийняття і довіра до існуючих теоретичних концепцій особистісного зростання людини визначаються відповідністю спостережень за практичними результатами особистісних досягнень тим поясненням і прогнозам цього зростання, що випливають із самих теоретичних концепцій. Тому, для психолого-педагогічних наук продуктивним є пошук теоретичних концепцій (уявних теоретичних побудов), які є практичними і корисними для пояснення і прогнозування найвищих особистісних досягнень, а також достатньо широко охоплюють різноманітність феноменів, що розглядаються теорією.

Концепції психологічних відмінностей осіб пояснюють та прогнозують особистісне зростання людини:

· психодинамічний напрямок в теорії особистості визначає рушіями досягнення більш високих рівнів розвитку особистості вивільнення енергії «его» внаслідок усвідомлення відстрочки задоволення особистісної потреби, заданої уявним образом майбутнього, а також «его» – ідеал, що веде особистість до встановлення для себе високих стандартів, обумовлюється заохочуванням і формується з того, що схвалюється і високо ціниться соціумом, викликаючи в разі досягнення мети, почуття самоповаги і гордості;

· теорія індивідуальної психології А.Адлера обґрунтовує розвиток особистісного потенціалу індивідуальним шляхом, необхідністю значних зусиль у вихованні вродженого в людині прагнення до переваги, самотворення свого унікального стилю життя, свого творчого «Я» під впливом творчих здібностей особистості і формування якостей, обумовлених її віковим цензом, в соціальному оточенні: прагнення до лідерства, перевершення старших, ставши найкращим, незалежності, самостійності, суперництво, честолюбство і, в разі невдач, викликаних непомірно високими цілями, почуття неповноцінності, залежності. Найбільше значення для людини на шляху до найвищих особистісних досягнень є не те, що може здійснитися як абсолютно правильне, а те, що людина вважає абсолютно правильним для себе, тобто її недостатньо усвідомлені фіктивні прагнення;

· аналітична теорія особистості Г.Юнга серцевиною особистості, що має на меті прагнення до найвищих особистісних досягнень, визначає «самость»;

· диспозиційний напрям вивчення особистості зростання і змінюваність особистості пояснює через закріплення індивідуальних особливостей особистості в соціальних ситуаціях, у яких люди активно прагнуть опинитися з метою прояву їх особливостей, а також через найважливішу і центральну якість «самость», що проявляється в аспектах самоідентич­ності, почуття самоповаги, гордості за особисті досягнення, визнання особистості іншими, яке необхідно підтримувати і не втратити. Узагаль­нене почуття самості сприяє реалізації прагнення особистості до самовдосконалення;

· структурна теорія рис особистості Р.Кеттела прогнозує можливість визначеності і передбачуваності особистісних досягнень в певних ситуаціях за проявом стійких комбінацій особистісних рис: основополагаючих (за ступенем значущості для високих досягнень); конституціональних і зовнішніх (за джерелом формування); здібностей, темпераменту, спрямованості (за модальністю вираження); загальних і унікальних (за широтою прояву);

· теорія типів особистості Г.Айзенка пояснює прояв найвищих особистісних досягнень ступенем виразу декількох суперрис у взаємодії з ситуаційними факторами їх прояву;

· научувально-біхевіоральний напрямок в теорії особистості Б.Ф.Скіннера обґрунтовує концепцію підкріплення результатів особистісного зростання (успіх, змагання, гра, творчість) в різних режимах: неперервне підкріплення, підкріплення з постійним і варіативним співвідношенням та інтервалом.

Метою дослідження є теоретичний аналіз та експериментальне дослідження особистісних відмінностей осіб з сильним типом нервової системи.

Об’єкт дослідження: відмінності особистості в залежності від типу нервової системи.

Предмет дослідження: особистісні відмінності.

Відповідно до мети, об’єкту та предмету дослідження було визна­чено такі завдання:

· здійснити теоретичний аналіз типології в дослідженні особистості;

· охарактеризувати різні типи нервової системи;

·  провести експериментальне дослідження особистісних відмінностей осіб з сильним типом нервової системи.