Показники ефективності туристичного підприємства (курсова)

Курсова робота

на тему “Розрахунок показників ефективності діяльності підприємства туристичної та готельної індустрії“

ЗМІСТ

Вступ.

1. Вплив розвитку туристичної галузі на економіку країни.

2. Розвиток туризму Львівщини.

3. Розрахунок цін туру.

4. Визначення показників прибутковості туристичного підприємства.

5. Обчислення показників ефективності використання основних фондів.

6. Обрахунок показників ефективності використання оборотних засобів.

7. Розрахунок показників ефективності використання трудових ресурсів.

8.Визначення узагальнюючих показників ефективності діяльності підприємства.

Висновки і пропозиції.

Список використаної літератури.

Вступ

У своїй роботі хочу зазначити основні показники виявлення ефективності діяльності підприємства.

Метою курсової роботи є розрахунок показників ефективності діяльності підприємства туристичної та готельної індустрії.

Для характеристики туру туристичної фірми „Всесвіт” доцільним буде створити розрахунок усіх його складових і на прикладі його діяльності пояснити механізм обрахунку основних необхідних нам показників, що дадуть можливість затвердити правильні стратегії розвитку.

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників.

Оцінка економічного впливу туризму грунтується на витратах туристів. Тут важливо розглядати різні аспекти економіки, які відчувають на собі вплив витрат туристів.

Вплив туризму на економічний розвиток виявляється у підвищенні ділової активності та розширенні виробництва товарів і послуг у результаті збільшення платоспроможного попиту за рахунок іноземних та місцевих екскурсантів.

Важливими факторами, що впливатимуть у подальшому на розвиток ринку туризму, є демографічні зміни, матеріальний та соціальний стан населення, рівень освіти, тривалість відпустки, професійна зайнятість та багато інших чинників.

Одним із найважливіших чинників, що впливає на розвиток як внутрішнього, так і міжнародного туризму, є добробут населення. Існує чіткий зв’язок між тенденцією розвитку туризму, загальним економічним розвитком і особистими доходами громадян. Туристичний ринок дуже відчутний до змін в економіці.

Розвиток туризму  в  Україні  істотно впливає на такі сектори економіки,  як транспорт, торгівля, зв’язок, будівництво, сільське господарство,  виробництво  товарів  широкого вжитку,  і є одним з найбільш перспективних напрямів структурної перебудови  економіки.

1. Вплив розвитку туристичної галузі на економіку країни

Індустрія туризму – одна з найбільш швидко прогресуючих галузей світового господарства і розглядається і як самостійний вид економічної діяльності, і як міжгалузевий комплекс.

В багатьох країнах і регіонах туризм є основним джерелом прибутків. За чисельністю працівників індустрія туризму також стала однією з найбільших у світі – в ній зайнято понад 260 млн. чол., тобто кожний 10-й працюючий. Надходження з туристичних подорожей у світовому масштабі становлять понад 500 млрд. доларів США щорічно. Найбільші прибутки отримують країни Західної Європи та США. Туризм є вагоме джерело створення робочих місць, і, за прогнозами, впродовж наступних п’яти років у світі створюватиметься 2500 нових робочих місць щодня. Це одна з небагатьох галузей економіки, де залучення нових технологій не призводить до скорочення працюючого персоналу. Це має важливе значення, оскільки, поглинаючи більше робочої сили, туризм зменшує соціальну напругу в суспільстві. Крім того, світовий досвід показує, що індустрію туризму можна розвивати і в період економічних криз, що має важливе значення для країн Східної Європи. Витрати на створення одного робочого місця тут в 20 разів менші, ніж у промисловості, а оборотність інвестиційного капіталу в 4 рази вища, ніж в інших галузях господарства. Прикладом можуть бути такі країни, як Аргентина, Бразилія, Мексика, Єгипет, Туніс, Перу та інші.

Вплив туризму на економіку країни перебування можна дослідити за допомогою оцінки прямого і побічного впливу. Оцінка економічного впливу туризму ґрунтується на витратах туристів. Тут важливо розглядати різні аспекти економіки, які відчувають на собі вплив витрат туристів. Розрахунок економічного впливу цих витрат проводиться за допомогою мультиплікатора. Оскільки місцеві підприємства залежать від інших підприємств-постачальників, будь-які зміни витрат туристів у туристичній місцевості приведуть до змін на виробничому рівні економіки, доходів, зайнятості. Мультиплікатор туризму – це відношення змін одного з ключових економічних показників (виробництво, зайнятість, дохід) до змін витрат туристів. Це певний коефіцієнт, на який повинні множитись витрати туристів. 20-25 % коштів витрачаються туристами в певній місцевості чи країні на додаткові послуги, сувеніри, транспорт та інше, з яких частина продовжує циркулювати в місцевій економіці – решта переходить до держави та осідає у місцевих жителів у вигляді накопичень.

В 10 найбільш розвинутих країнах світу головним мотивом для здійснення подорожі залишається відпочинок. Найбільше значення відпочинку надають в тих країнах, які не мають теплого моря. Тут частка відпочинку серед інших поїздок складає 76-83 %. По-іншому складаються справи в державах, що володіють чудовими пляжами та сприятливим кліматом. В цих країнах частка відпочинку за кордоном складає вже 62-73 %.

Більша кількість поїздок з метою бізнесу властива тим державам, в яких виїзд в інші країни займає скромніше місце: в США – 33 %, Іспанії – 25 %, Італії – 18 %. Не можна забувати, що в першокласних готелях великих міст головною фігурою залишається бізнесмен. В готелях курортних міст головна фігура – відпочиваючий (хоча серед них, звичайно, зустрічається чимало бізнесменів, проте мета їхнього перебування не бізнес, а відпочинок).

З року в рік зростає кількість туристів, які мають друге житло в інших країнах. Відпочинок у власному будинку за межами рідної країни проводять 33 % громадян США, 23 % – Нідерландів, 18 % – Великобританії. Ті, хто бідніший, обирають відпочинок в гостях у знайомих і родичів. Таких міжнародних туристів набирається серед голландців до 15 %, французів – до 22 %. Розподіл туристів за вибором засобів розміщення значною мірою пов’язаний з їхнім особистим статусом.

У міжнародному туризмі зустрічаються люди з різним достатком. У туристських потоках майже усіх країн переважають представники середнього класу: від 40 % в Нідерландах до 59 % в Італії. Люди з невисоким достатком займають значне місце в туристичному потоці Франції (36 %) та Італії (31 %). Серед туристів із Німеччини (43 %), Нідерландів (41 %), Великобританії (37 %) провідне місце займають представники вищого класу, які пред’являють попит на найкомфортабельніші умови розміщення.

Вплив туризму на економічний розвиток виявляється у підвищенні ділової активності та розширенні виробництва товарів і послуг у результаті збільшення платоспроможного попиту за рахунок іноземних та місцевих екскурсантів.

Особливе місце відводиться туризму у створенні робочих місць і розв’язанні проблеми зайнятості. Кількість робочих місць щоденно збільшується, не вимагаючи при цьому великих витрат. Туризм охоплює багато секторів економіки і цим ускладнює визначення точної оцінки кількості працівників, зайнятих у сфері туризму. Крім того, вирішення проблеми реальної оцінки ускладнюється ще й специфічним характером праці (сезонність, робота за сумісництвом, тимчасова робота тощо). І все ж кількість зайнятих у туристичній сфері постійно зростає.

Важливе значення має вклад туризму в платіжний баланс країни, який виражається у вигляді різниці між витратами іноземних туристів у країні і витратами резидентів цієї ж країни за кордоном.

2. Розвиток туризму Львівщини

Львів із впевненістю можна назвати туристичною столицею України. Щодня місто вітає тисячі туристів з різних куточків світу. Не лише багата історія та чудова архітектура приваблюють сюди гостей звідусіль. Неповторний дух міста творить його насичене мистецьке життя, особливо патріотичний характер його мешканців, а також чаруючий запах кави, який відчутно із затишних кав’ярень Львова.

Сьогодні туризм утверджується як стратегічний напрямок розвитку Львова. Експерти стверджують, що саме туризм має стати основним пріоритетом для Львова. Сприятиме цьому і проведення у місті в 2012 році чемпіонату Європи з футболу “Євро 2012”.

У місті працює низка туристичних фірм, які готові надати свої послуги кожному, хто бажає гарно провести час. Туристам пропонуються різноманітні тематичні екскурсії містом, можливість відвідати численні музеї, театри, храми, провести час у паркових зонах міста, аквапарку, басейнах, а також приємно посидіти в кав’ярнях чи ресторанах Львова.

У Львівському субрегіоні пріоритетним є розвиток культурологічного туризму в міжнародному масштабі, у тому числі його етнічно-сентиментальної частини. Ці продукти мають перспективи для розвитку якрегіональні маркові продукти. До головних культурних атракцій, що відвідуються іноземними й вітчизняними туристами, належать архітектурно-історичні пам’ятки старого Львова і Жовкви. Прикордонне положення субрегіону і його цінні пам’ятки, дозволяють підготувати міжнародний туристичний марковий продукт культурологічного характеру: „Королівський Тракт”, котрий повинен об’єднати в одну спільну програму відвідування міст-перлин архітектури польсько-українського прикордоння – Замость, Жовкву, Львів. Варто відзначити, що відповідні пропозиції у цій сфері було розроблено в рамках проектів TACIS i PHARE: „Розвиток транскордонного туризму на Розточчі” (2000 р.). Щодо обслуговування транзитного руху, то потенціал цього туристичного продукту сильно зріс у зв’язку із відкриттям пунктів перетину кордону і збільшенням автомобільного руху. Львів є обов’язковим пунктом автобусних екскурсій Західною Україною. У Львівському субрегіоні найбільший автомобільний рух спостерігається на трасі Львів – Жовква – Рава Руська, а також Львів – Стрий (міжнародна траса Київ – Чоп – E-50).  До потенційних туристичних продуктів.

Городоцько-Мостиського субрегіону, які можуть змінити його туристичний візерунок, відносимо:

− обслуговування транзитного руху, який пов’язаний із залізничною магістраллю Львів – Мостиська та міжнародною автомобільною трасою Львів – Шегині;

− етнічно-сентиментальний туристичний продукт для гостей з Польщі, що базуватиметься на сакральних пам’ятках Городка, Мостиськ, Судової Вишні, палацах в Комарно і Любіні Великому;

− курортний туристичний продукт, традиційний для Городоцького району, який базуватиметься на комплексі санаторіїв Любіня Великого. Зазначені туристичні продукти потребують організаційно-господарських ініціатив з метою забезпечення розвитку відповідної інфраструктури.

…………………

Висновок

Туристичне підприємство „Всесвіт” за звітний рік отримало прибуток від реалізації туристичних послуг у розмірі 7 124 208 грн. при сукупних витратах 504 089,64 грн. Прибуток підприємства становить 6 620 118,36 грн., а чистий прибуток 4 435 479,3 грн., рентабельність туристичних послуг становить 1 313,9 грн.

Це свідчить про необхідність реформування податкової системи країни. Але цей фактор, як і витрати держбюджету  на розвиток туристичної галузі, відноситься до зовнішніх факторів.

Розглянемо внутрішні фактори підвищення ефективності виробництва.

Аналізуючи ефективність використання основних фондів, бачимо, що підприємством вкладено кошти у розвиток виробництва туристичних послуг.

Порівнявши коефіцієнт оновлення основних фондів (0,063) з коефіцієнтом вибуття (0,03) бачимо, що відбувся приріст основних фондів, який становить  грн.

Сума введених основних фондів становить 11 459,7 грн.

Сума вилучених основних фондів з експлуатації становить 4 911,3 грн.

Це дало свої результати, оскільки фондовіддача, яка показує загальну віддачу від використання кожної гривні, витраченої на основні фонди. Фондомісткість, яка визначає необхідну величину основних фондів для виготовлення продукції заданої величини, становить 0,02.

Фондовіддача є основним показником використання основних фондів. Ріст фондомісткості і фондоозброєності не завжди відображає позитивний рух у використанні основного капіталу, так як він може бути наслідком накопичення невстановленого обладнання , розширення пасивної частини основних фондів, простоїв і зниження продуктивності праці.

Рентабельність основних фондів підприємства становить 3 993,9 грн.

Оборотні засоби підприємства знаходяться у безперервному русі, переходячи від однієї стадії кругообігу до іншої. Оборот оборотних засобів, виміряний у часі називається їх оборотністю.

Економічне значення оборотності полягає в тому, що від неї залежить величина необхідних підприємству сум грошових коштів для здійснення процесу виробництва і реалізації послуг.

Продуктивність праці на підприємстві становить – 284 968,32 грн.

Підвищення продуктивності праці характеризує економію сукупних (живої, уречевленої і майбутньої) праці. Конкретно вона полягає в тому, що загальна величина трудомісткості продукції зменшується.

Для підвищення продуктивності праці необхідно проаналізувати внутрішньо змінні втрати робочого часу, втрати робочого часу в наслідок плинності кадрів, підвищити рівень автоматизації і комп’ютеризації праці; підвищити систему стимулювання працюючих; підвищити професійно – кваліфікаційний рівень працівників.

Норма прибутковості на підприємстві становить 32,3

Коефіцієнт застосованих ресурсів 38,8.

Рентабельність продукції 1 313,9

Зазначені показники слід розглядати в динаміці, а також по можливості порівняти з показником найближчих конкурентів.

Список використаної літератури

1.      Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1999 р. № 34/94 – ВР

2.      Нормативно – правові акти України з питань туризму. Збірник законодавчих актів та нормативних актів Київ «Атіка» 2004 р.

3.      Балабанов І.Т. Балабанов А.І. «Економіка туризму» М.: «Фінанси і статистика» 2002 р.

4.      Кваріальнов В.А. «Туризм» Москва «Фінанси і статистика» 2002 р.

5.      Кияк В.Ф. «Організація туристичної  діяльності  в Україні» Чернівці: Книги – XXI, 2003 р.

6.      Козирів В.М., Зорін І.В. та інші «економіка туризму» Москва «Фінанси і статистика» 2004 р.

7.      Шваб А.І. « Економіка підприємництва» К, 2003 р.

8.      А.В. Шегда «Економіка підприємництва» К, 2003 р.

9.      Бухгалтерська звітність підприємництва, прейскурант цін, програма місцевого туру.

10.  Методичні рекомендації по виконанню курсової роботи.