Безкоштовно

Ознаки гумбольдтіанства як лінгвофілософського напряму. Засади концепції В. фон Гумбольдта

views 125

Сформулюйте найважливіші ознаки гумбольдтіанства як лінгвофілософського напряму. Визначте лінгвістичні та філософські засади концепції В. фон Гумбольдта. Як розумів сутність і природу мови В. фон Гумбольдт? Співвіднесіть поняття «мова» і «дух народу» в його концепції.

Гумбольдтіанство – сукупність поглядів, що ґрунтуються на антропологічному і динамічному підходах до мови, за якими мова є постійним процесом породження в актах її вживання, виявляє певний вплив на свідомість, мислення і сприйняття світу людиною.

Теоретико-методологічною основою концепції є антропологічний підхід до мови, за яким вивчення мови слід здійснювати в нерозривному зв’язку зі свідомістю і мисленням людини, її культурою та духовним життям.

В. фон Гумбольдт розглядав свідомість як особливу першооснову, що не залежить від матерії та розвивається за своїми законами, а тому мова – «душа у всій її сукупності. Вона розвивається за законами духу. Водночас дух народу можна пізнати лише завдяки мові. Мова відображає найсвоєрідніші та найтонші ознаки народного духу».

Значний вплив на лінгвофілософську концепцію В. фон Гумбольдта мало вчення І. Канта про протиріччя (антиномії) чистого розуму. Лінгвіст показує, що спроба розуму осмислити сутність мови призводить до вияву антиномій, які, характеризуючи мову з різних, іноді протилежних боків, розкривають саму сутність мови у складному переплетенні її ознак.

З опертям на ідеї тотожності духу та природи, її постійний розвиток, концепцію абсолютного розуму Ф.-В. Шеллінга, а також положення Г.-В.-Ф. Гегеля про мислення як незалежну від людини об’єктивну сутність, основу всього сущого, про первісну тотожність мислення і буття, учений говорить про мову як діяльність духу і мислення. Дух містить відбиток матерії; мова – матеріальне втілення духу.

В. фон Гумбольдт поділяв ідеї Й. Гердера щодо природи та походження мови, взаємозв’язку між мовою, мисленням і «духом народу». Увесь діапазон дослідження лінгвістом найрізноманітніших аспектів мови засвідчують, що він випрацював метод, за допомогою якого можна підійти до первісної єдності мови, мислення і феноменів культури, заклавши тим самим лінгвістичні підвалини для об’єднання наук про культуру.

Ознаки теоретико-методологічної концепції В. фон Гумбольдта:

1) синтез натуралістичного і діяльнісного принципів вивчення мови і людини: мова визначувана ним як організм духу і як його самодіяльність;

2) бачення об’єкта як внутрішньо суперечливого, антиномічна природа мови (діалектичний підхід);

3) онтологічно об’єкт розглядається як певна цілісність, хоча методологічно допускається певний аналітизм (системно-цілісний погляд на мову);

4) пріоритет динамічного, процесуального підходу над структурно-статичним; пріоритет опису живої мови (мовлення) над структурою мови;

5) розуміння мови як організму, що породжує себе;

6) пріоритет позачасового погляду на мову над історичним аналізом руху мови в конкретні епохи;

7) поєднання інтересу до живої різноманітності реально існуючих мов і мови як спільного надбання людства;

8) відмова від опису мови лише зсередини її самої, зіставлення мови з іншими видами духовної діяльності людини, насамперед з мистецтвом;

9) поєднання філософсько-абстрактного погляду на мову із детально-науковим підходом до її вивчення.

Важливою ознакою мислення В. фон Гумбольдта є його метафоричність: метафора коло символізує цілісність, ізольованість; вогонь, полум’я – діяльність духу, одухотвореність; потік, політ – вічний рух, зміни в світі та мові тощо.

Метод В. фон Гумбольдта можна кваліфікувати як лінгвофілософську антропологію. Він мріяв про створення порівняльної антропології і був переконаний, що за допомогою мови можна пізнати усе багатство світу в його єдності.

Написати коментар:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *