Безкоштовно

Мова: образи, підходи, модуси, функції

views 2167

Образи мови, що сформувались у науці наприкінці XIX — на початку XXI ст.

Ю. Степанов виділяє найважливіші образи мови в науці наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.

1. Мова як мова індивіда. Єдиною реальністю є мова окремого індивіда; загальна мова – це абстракція або навіть фікція. У світі стільки окремих мов, скільки й індивідів.

2. Мова як член сім’ї мов. Сформувався в межах компаративістики. Під сім’єю мов розуміють групу мов, яка розвинулася із спільної мови-основи, або прамови.

3. Мова як структура. Найповніше цей образ розкрито в концепціях данської школи лінгвістики: Л. Єльмслєва, В. Брьондаля та ін. Мова є універсальною системою, яка має нежорстко детермінований характер, що дає змогу створити алгебраїчні її описи.

4. Мова як система – єдине ціле, яке домінує над своїми складниками і формується з елементів (фонем, морфем, лексем, синтаксем, структурних схем речень) і зв’язків (парадигматичних, синтагматичних та епідигматичних).

5. Мова як тип і характер. Поняття «тип мови» і «характер мови» одним із перших скомбінував В. Матезіус. Лінгвістична характерологія повинна розпочинатися із сучасного стану мови. Вона має на меті дослідження синхронних зв’язків у конкретній мові; виокремлення базових ознак певної мовної системи.

6. «Комп’ютерна революція» і комп’ютерний підхід до мови. Початок «комп. революції» пов’язаний з працями Н. Хомського, які не змінили погляду на мову, але суттєво вплинули на лінгвістичну теорію та на формування генеративної лінгвістики.

7. Інтерпретаційний образ мови. Зрозуміти певну мовну структуру – означає пояснити і інтерпретувати смисл того, що втілено у граматичних фактах.

8. Мова як теорія мовної дії. Започаткований у сер. 60-х рр. ХХ ст. Дж. Остіном, який вважав, що мінімальною одиницею людського спілкування є не речення, а мовленнєва дія, тобто здійснення певних актів (запитання наказ, вибачення тощо).

9. Мова як простір думки і оселя людського духу. Саме так визначає сутність і природу мови М. Гайдеґґер: «Мова є одночасно оселею буття і житлом людської сутності».

Основні сучасні підходи до поняття «мова»

Слово «мова» в мовленні сучасних людей має широкий спектр значень. Воно охоплює людську мову, мову Творця, природну мову, штучну мову, мову природи, мову мистецтва, мову науки (метамову) тощо. Часто можна почути про мову очей, мову рук, мову парфумів, мову закоханих, мову квітів тощо. У цих випадках слова «мова» вживається у переносному значенні. Первісним і основним його змістом є природна людська мова – засіб щоденного спілкування людей.

Поняття «мова» є загальним і водночас є реальним фоном для виявлення різних «образів мови» в науці і закономірностей їх зміни у ХХ ст. (академік Ю. Степанов).

Мова – це:

1) людська мова взагалі, мова я к певний клас знакових систем;

2) етнічна, або «ідіоетнічна», мова – конкретна реально існуюча знакова система, що використовується в певному соціумі, в певний час і на певній території.

3 модуси існування природної мови у сучасній лінгвофілософії

Мова в значенні найважливішого засобу людського спілкування має різні модуси свого існування. Ф. де Сосюр виділив 2 модуси існування мовних явищ:

– власне мову – потенційну систему об’єктивно існуючих, соціально закріплених знаків, які співвідносять поняттєвий зміст і типове звучання, а також систему правил сполучуваності  й уживання;

– мовлення – конкретну реалізацію одиниць і категорій мови; говоріння, яке має плин у часі й звукову, писемну або внутрішню форму вияву.

Поняття мови і мовлення виявилися найважливішими поняттями лінгвістики протягом першої половини ХХ ст. Однак рух гуманітарної науки другої половини ХХ – поч. ХХІ ст. засвідчив, що категорії мови і мовлення є недостатніми для розуміння сутності мови як найважливішого засобу людського спілкування. Саме тоді було виокремлено таке важливе поняття як комунікація – незмінна основа свідомості людей, пізнання, суспільного буття загалом тощо.

Отже, поряд із звичним для лінгвістики ХХ ст. двома сосюрівськими виявами (модусами) мови – мовою і мовленням, існує третій – комунікація, яка має свої одиниці й категорії: дискурс, мовленнєвий жанр і мовленнєвий акт.

Співвідношення між найважливішими функціями мови

Найважливішими функціями мови є:

  • комунікативна;
  • когнітивна;
  • імпресивна;
  • символічна.

Деякі дослідники вважають, що в діахронному аспекті комунікативна функція передує не лише когнітивній, а й власне символічній як усвідомленому обміну знаковими системами у людському суспільстві.

Дослідження останніх років засвідчують, що багато хто з учених надає перевагу комунікативній функції. На їх думку, комунікація є і функцією, і субстанцією мови, оскільки призначення самої системи засобів мови є комунікацією.

Комунікативний аспект мови – єдиний у кінцевому підсумку аспект розгляду мови, його суттєва й унікальна характеристика, яка поряд з основною функцією набуває властивостей внутрішнього (семантичного) і зовнішнього (звукового) характеру.

У лінгвістиці співвідношення функцій мови виглядає таким чином:

Функція когнітивна = Функція комунікативна – Функція символічна

Функція комунікативна – Функція імпресивна

Написати коментар:

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *