Безкоштовно

Національна економіка. Поняття національного багатства

views 91

1. Підходи до визначення змісту національної економіки

Існує два підходи до визначення змісту національної економіки: технологічний і соціально-економічний.

Технологічний підхід акцентує увагу на структурі і елементах народного господарства даної держави або групи країн, якi характеризуються, виходячи з рівня розвитку продуктивних сил, продуктивності праці і т.ін. При такому аналізі національна економіка являє собою сукупність галузей, видів виробництв, їх стан, що характеризується обсягом виробленої продукції або виконаних послуг, їх якістю, рівнем використання ресурсів, ступенем виконання договорів і т.ін. Наприклад, виходячи з технологічного підходу, в національній економці можна виділити наступні елементи: матеріальне і нематеріальне виробництва. Їх можна ще структурувати і детальніше. Матеріальне виробництво, як відомо, передбачає перетворюваний вплив людини на природу, в результаті чого створюються предмети споживання і засоби виробництва. Воно має складну галузеву структуру і включає промисловість, сільське господарство, лісову та галузі, безпосередньо пов’язані з доведенням продукту до споживача (транспорт, торгівля, зв’язок). Нематеріальне виробництво передбачає надання праці в формі послуги. Це лікування, інформування, навчання і т.ін.

Соціально-економічний підхід заснований на понятті суспільного виробництва. Воно являє собою процес взаємодії людського суспільства і природи, спрямований на задоволення потреб. Таким чином, суспільне виробництво інтегрує в собі два шари відносин:

по-перше, відносини людей до природи, що знаходить вираз у категорії “продуктивні сили”;

по-друге, відносини людей один з одним, що представляють собою “виробничі відносини”, визначальними серед яких виступають відносини власності.

Звідси випливає, що національна економіка – це сукупність виробничих відносин, відповідних даній стадії розвитку продуктивних сил, базис суспільства, визначальним елементом якого є відносини власності.

2. Цілі економічних систем

Можна виділити наступні цілі економічних систем.

1. Економічне зростання. Дане поняття має на увазі такий розвиток, коли має місце збільшення реального валового національного продукту (ВНП) або національного доходу (НД). Мірою економічного зростання служить темп приросту ВНП або НД в цілому або на душу населення.

2. Забезпечення ефективної зайнятості, при якій кожен бажаючий отримати роботу займається нею або має можливість відповідної перекваліфікації. Хотілося б відзначити, що реально для ринкової економіки складно застосувати поняття повної зайнятості в силу існування ряду об’єктивних причин.

3. Досягнення ефективності виробництва. В даному випадку мається на увазі, з одного боку, отримання максимальної віддачі при мінімумі витрат наявних обмежених ресурсів

4. Стабільний рівень цін. Процес довгострокового зниження купівельної спроможності грошей являє собою інфляцію. При невисоких темпах вона виступає стимулом для розвитку виробництва. Однак, якщо ціни значно зростають, то можливі руйнівні наслідки: неефективність виробничої діяльності, знецінення грошових доходів, їх перерозподіл, погіршення керованості економки і т.ін.

5. Справедливий розподіл доходів. В рамках ринкової економіки справедливими будуть доходи від вкладених факторів виробництва. Розміри ж їх будуть визначатися ефективністю виробничих ресурсів.

6. Підтримання платіжного балансу. Платіжний баланс є комплексним показником зовнішньоекономічної діяльності держави і відображає всі операції з грошовими коштами між резидентами даної та інших держав.

3. Структура національної економіки

Залежно від критерію класифікації можна виділити наступні структури національної економіки.

  1. Відтворювальна структура може бути виокремлена за характером і видами здійснюваної господарської активності в рамках економічної системи. При такому підході національна економіка буде включати в якості складових три суб’єкти: домашнє господарство, підприємництво і держава.
    • Домашнє господарство є постачальником факторів виробництва на відповідні ринки, використання ресурсів забезпечує даному економічному суб’єкту отримання доходу, одна частина якого споживається, а інша зберігається, господарська активність фірм відрізняється від діяльності домашніх господарств.
    • Фірма набуває необхідні ресурси для здійснення виробництва, організовує діяльність по створенню товарів н послуг, в тому числі і процес інвестування.
    • Особливий статус держави як суб’єкта економічної системи визначив такі види його активності:
      • держзакупівлі на ринку товарів і послуг;
      • здійснення трансфертних платежів;
      • стягування податків;
      • здійснення державних позик на фінансових ринках.
  2. В основі соціальної структури національної економіки стоять відносини власності. Відповідно до цього критерію в країнах з розвиненою ринковою економікою можна виділити два великих сектори:
    • державний;
    • приватний (сюди включається індивідуальна, акціонерна, трудова та інші форми власності).
  3. Галузева структура національної економіки являє собою сукупність галузей, тобто якісно однорідних господарських одиниць з особливими умовами функціонування в системі суспільного розподілу праці.
  4. Територіальна структура – це розподіл національної економіки на економічні райони. Наприклад, в Україні можна виділити елементи даної структури відповідно до прийнятого адміністративного поділу: області, райони і т.п.
  5. Інфраструктура ринкової економіки – це сукупність пов’язаних між собою інститутів, що здійснюють діяльність в межах особливих ринків і виконують певні функції. Так, елементами інфраструктури ринку товарів і послуг є товарні біржі, оптова і роздрібна торгівля, ярмарки та аукціони, рекламні та маркетингові компанії і т.ін. У свою чергу, ринок капіталів, що включає кредитний ринок і ринок цінних паперів, в якості елементів інфраструктури має банки, страхові компанії, інвестиційні фонди, державні фінанси, фондову біржу і т.ін. Інфраструктура ринку праці – це біржі праці.
  6. Структура зовнішньої торгівлі – це питома вага окремих товарів і послуг в структурі імпорту і експорту.
  7. Тіньова економіка останнім часом є постійною складовою національної економіки. Розмір даного сектора залежить від багатьох факторів і може мати як негативні, так і позитивні моменти.

4. Національне багатство та його структура (елементи). Розрахунок національного багатства

Національне багатство в грошовому вираженні являє собою сукупність матеріальних і духовних благ, накопичених суспільством за весь період його виробничої діяльності.

Вперше національне багатство було розраховане представником школи фізіократів У. Петті в 1664 році, у Франції – 1789 року, в США – 1805, в Росії – 1864 р. Найбільш відомим дослідником в цій області є Р. Голдсміт, йому належить заслуга розрахунку національного багатства США за 1898-1948, 1905-1950, 1945-1958 рр.

У сучасній економічній літературі не склалося єдиного підходу до визначення структури національного багатства. Деякі економісти включають сюди весь запас матеріальних благ, створених працею і використовуваних для виробництва та споживання; при цьому природні багатства і праця є джерелами і умовами створення національного багатства. Інші дослідники вводять в якості елемента і природні ресурси. Нарешті, національне багатство може містити в собі і нематеріальні цінності – знання, інформацію, культуру і т.п.

При широкому трактуванні національне багатство включає в себе два основних елементи: матеріальні і нематеріальні активи і пасиви.

Таблиця. Структура національного багатства

Матеріальні активи Нематеріальні активи і пасиви
Відновні Оборотні фонди, оборотні кошти, цінності
Невідновні Земля, ресурси
Фінансові Валюта, цінні папери
Інші нематеріальні активи Патенти і авторські права

Активами називаються ті об’єкти, щодо яких здійснюється право власності і від використання яких можуть бути отримані економічні вигоди. Пасив є джерелом формування активів господарюючого суб’єкта. Як правило, активи і пасиви еквівалентні один одному.

В системі національних рахунків активами можуть бути тільки ті об’єкти, на які поширюється право власності, тобто не враховуються екологічні ресурси (повітря, вода), значна частина товарів споживання тривалого користування, “людський капітал” (знання, вміння, досвід), а також досягнення культури.

Як видно з наведеної вище таблиці, матеріальні активи діляться на відновні і невідновні. Перші є результатом праці за весь період його існування. Другі не відповідають цим вимогам, але необхідні для здійснення процесу виробництва. Таким чином, матеріальні активи як продукти людської діяльності включають в себе основні фонди, оборотні кошти, матеріальні та художні цінності.

Оборотні кошти включають сировину, матеріали, паливо, напівфабрикати, незавершене виробництво і т.п. Основні фонди – товари тривалого користування, що використовуються в процесі виробництва. Вони включають будівлі, будівлі, споруди, машини, обладнання і т.п. Цінності – товари значної вартості, які не використовуються в сфері виробництва або споживання, а зберігаються тривалий період часу в якості заощаджень. Сюди відносяться дорогоцінні метали, ювелірні вироби, картини і т.ін. Крім цих елементів, до складу матеріальних активів включаються кошти, які не є результатами виробництва, однак вони можуть використовуватися в людській діяльності. Йдеться про Землю і її надра, тобто природні ресурси, включені у виробництво. Земля розглядається як ділянка землі, до неї відноситься рослинність, а також внутрішні водойми.

Другу частину національного багатства утворюють нематеріальні активи. Це права, які дозволяють їх власникам займатися певними видами діяльності. Категорії такого роду прав досить широкі: на розробку родовищ, на заняття певною діяльністю, на тиражування виробів і т.п. Формально ці права приймають форму патентів, торговельних марок, авторських прав, книг, музичних творів і т.ін.

Основний елемент нематеріальних активів – фінансові, тобто ті об’єкти, які приносять прибуток. Тут можуть бути виділені золото, цінні папери, позики і т.п.

В основу розрахунку національного багатства покладено балансовий метод. Баланс показує вартість запасів активів і пасивів на певний момент, як правило, на початок і кінець року. Запаси активів і пасивів виникають в результаті безперервних надходжень і вилучень щодо обсягу чи вартост, які відбуваються протягом часу перебування їх у власності. Різниця між сумою всіх активів і всіх зобов’язань суб’єкта господарювання, сектора, економіки на початок або кінець періоду – власний капітал. Він служить мірою багатства господарської одиниці, сектора, економіки в цілому в той чи інший період часу.

Написати коментар:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *