Безкоштовно

Кредит, його суть, форми і значення в ринковій економіці

views 5343

ІНДЗ

з дисципліни «Економічна теорія»

на тему «Кредит, його суть, форма і значення в ринковій економіці»

Вступ

Актуальність теми. Тема кредиту особливо актуальна в умовах світової фінансової кризи, яка загострилася на початку осені 2008 року і призвела до того, що українські банки стали видавати набагато менше кредитів, а вимоги до позичальників значно зросли.

До останнього часу в кредит можна було купити практично все – від мобільного телефону до квартири, і здійснювати покупки на позикові засоби стало нормою для багатьох українців. Жорстка боротьба за клієнта змушувала банки знижувати процентні ставки, спрощувати процедуру видачі кредитів. Зараз ситуація змінилася на протилежну. Знайти банк, готовий видати кредит, стало вкрай складно, а процентні ставки ростуть і ростуть. Раніше при оформленні кредиту позичальники пильну увагу приділяли процентним ставкам, загальну переплату банку, розмірам кредиту і додатковим комісіям, а в пункти договору, які передбачають можливість коректування умов кредиту, мало хто вчитувався. Коли ж кредитні портфелі банків загрожували виявитися збитковими, перегляд процентних ставок став реальністю.

Кредит як економічна категорія є об’єктом активного державного регулювання. Вплив на кредитну політику в цілому дозволяє в кінцевому рахунку досягти більш глибоких стратегічних завдань розвитку економіки.

Таким чином, дослідження питання про суть, форми і значення кредиту в ринковій економіці вельми актуально в умовах фінансової кризи, оскільки держава активно шукає шляхи її подолання.

Мета роботи – дослідження суті, форм та значення кредиту як економічної категорії в умовах ринкової економіки.

Для досягнення поставленої потрібно було вирішити такі завдання, що визначили логіку роботи та її структуру:

· визначити сутність кредиту;

· охарактеризувати форми кредиту;

· визначити роль кредиту як одного з елементів ринкової економіки;

· зробити висновки по темі.

Об’єктом дослідження є кредит як економічна категорія.

Предметом дослідження є кредитні відносини, що виникають між кредитором і позичальником у процесі кредитування.

Методологічною основою даного дослідження є використання діалектичного, абстрактно-логічного методів вивчення матеріалів, системний підхід.

Інформаційною базою послужили навчальні посібники з банківської діяльності, фінансів тощо.

1. Сутність кредиту

Визначення поняття кредиту давалося в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р. та в затвердженому постановою Правління Національного банку України Положенні НБУ «Про кредитування» від 28 вересня 1995 р., але зараз вони втратили чинність.

Кредит — це одна з найскладніших економічних категорій, характер об’єктивної необхідності якої обумовлений, з одного боку, становищем та розвитком товарно-грошових відносин, з іншого — такою специфікою її прояву, як поворотний рух вартості. Оскільки надання кредиту є специфічною, відокремленою формою грошових відносин, воно має власні особливості, пов’язані з обслуговуванням усього процесу розширеного відтворення та забезпеченням його безперервності. У цьому плані база функціонування кредитних відносин — тимчасове вивільнення грошових коштів та поява тимчасової потреби в них.

Як економічна категорія кредит — це сукупність відповідних економічних відносин між кредитором та позичальником з приводу поворотного руху вартості (рис. 1) [4, c. 84].

Рис. 1. Структура кредиту

Обов’язковою умовою виникнення кредиту є збіг економічних інтересів кредитора і позичальника [5, c. 37].

Суб’єктами кредитної угоди можуть виступати будь-які юридично самостійні господарюючі одиниці, що вступають у відносини тимчасового запозичення вартості в грошовій або товарній формі [4, c. 84].

Кредитор – це суб’єкт кредитних відносин, що надає вартість у тимчасове користування [5, c. 38].

Позичальник – це суб’єкт кредитних відносин, який одержує позичку [5, c. 38].

Об’єкт кредитної угоди — позикова вартість, відокремлення якої пов’язано з характером руху від кредитора до позичальника та від позичальника до кредитора [4, c. 88].

Необхідність повернення позикової вартості позичальником зумовлюється збереженням права власності на неї кредитора, а забезпечення повернення досягається в процесі використання позикової вартості в господарській діяльності позичальника. При цьому основними стимулюючими мотивами кредитних угод з боку кредитора є одержання доходу у вигляді позикового процента, а з боку позичальника — покриття нестачі власних ресурсів і отримання доходу в результаті використання позикової вартості [4, c. 88].

З одного боку, сама природа кредитної угоди зумовлює необхідність майнової відповідальності її учасників за виконання прийнятих на себе зобов’язань. З іншого, обов’язкова умова виникнення кредитних відносин — це збігання інтересів кредитора і позичальника. Вирішальне значення при цьому має узгодження таких характеристик, як забезпеченість позики, термін кредитування, рівень процентної ставки, наявність альтернативних варіантів фінансування та розміщення коштів.

Отже, кредит – це сукупність відповідних економічних відносин між кредитором та позичальником з приводу поворотного руху вартості. Суб’єктами кредитної угоди можуть виступати будь-які юридично самостійні господарюючі одиниці, що вступають у відносини тимчасового запозичення вартості в грошовій або товарній формі. Об’єкт кредитної угоди — позикова вартість, відокремлення якої пов’язано з характером руху від кредитора до позичальника та від позичальника до кредитора.

2. Форми кредиту

У літературі існують різні думки щодо форм кредиту. Наприклад, Костюченко О.А. пише, що у господарській діяльності використовуються такі форми кредиту: лізинговий, іпотечний, споживчий, бланковий, консорціумний, інвестиційний податковий [12, c. 15]. На нашу думку, це не є форми кредиту, а його види.

Як пише вітчизняний економіст Вовчак О.Д., у загальноприйнятому розумінні форма — це зовнішній, найбільш загальний вияв певного предмета чи явища, який хоч і пов’язаний внутрішньою їх сутністю, але не розкриває її. Оскільки кредит — явище суспільне (економічні відносини), про його форму можна говорити з певною умовністю як про найбільш загальний вигляд, котрого він може набувати в процесі руху, що не розкриває його внутрішньої сутності та структури [6, c. 65].

Найбільш загальним проявом кредиту, в якому не розкривається його сутність і внутрішня структура, є форма позиченої вартості, в якій вона рухається між кредитором і позичальником. Таких форм може бути дві — товарна (натурально-речова) та грошова. Тому й форм кредиту також може бути дві — товарна та грошова. Ці форми визначають лише загальні контури кредиту і не зачіпають його внутрішньої структури [6, c. 65].

Такий підхід до класифікації форм кредиту спрощує розуміння внутрішнього взаємозв’язку між окремими проявами кредиту, що сприяє кращій організації кредитних відносин.

Товарна і грошова форми кредиту, за суттю, є двома проявами єдиної форми кредиту — вартісної, тому рівноправними і рівнозначними. Вони між собою внутрішньо пов’язані та доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатися в грошовій, і навпаки. Більше того, кредит у товарній формі нерідко обумовлює появу грошового кредиту, що надає кредитному руху вартості більшої гнучкості та ефективності [6, c. 66].

У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит), при оренді майна (у тому числі лізинг), наданні речей чи приладів у прокат, погашенні міждержавних боргів поставками товарів тощо [6, c. 66].

У деяких із цих випадків погашення позичок здійснюють у грошовій формі, що дає підстави виокремити змішану (товарно-грошову) форму кредиту, однак лише стосовно окремої позички. Кредит — процес безперервного руху вартості, виділення двох його форм достатньо для характеристики кредиту як процесу [6, c. 66].

Грошова форма має найширшу сферу застосування, що зумовлено переважно грошовою формою сучасної економіки та перерозподільним призначенням самого кредиту. Як правило, у грошовій формі надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди та ін. Широко використовує грошову форму кредиту населення — при розміщенні заощаджень у банківські депозити, одержанні позичок у банках тощо [6, c. 66].

Проте інші вчені розрізняють ще й змішану форму кредиту, або товарно-грошову (рис. 2).

Рис. 2. Форми кредиту

Змішана (товарно-грошова) форма кредиту часто використовується в економіці країн, що розвиваються, які розраховуються за грошові позики періодичними поставками своїх товарів (переважно у вигляді сировинних ресурсів і сільськогосподарських продуктів). У внутрішній економіці продаж товарів у розстрочку платежів супроводжується поступовим поверненням кредиту у грошову форму [9, c. 123].

Отже, оскільки кредит — явище суспільне (економічні відносини), про його форму можна говорити з певною умовністю як про найбільш загальний вигляд, котрого він може набувати в процесі руху, що не розкриває його внутрішньої сутності та структури. Розрізняють такі форми кредиту: товарну, грошову (має найбільшу сферу застосування) та змішану.

3. Значення кредиту в ринковій економіці

У фінансовій системі України важливе місце посідає кредит. Кредит — важливий інститут, за допомогою якого держава здійснює мобілізацію та перерозподіл тимчасово вільних коштів і контроль за їх правильним використанням. Кредит сприяє підвищенню ефективності економіки, забезпечує перелив капіталу, стимулює грошовий обіг та є важливим інструментом державного регулювання економіки [12, c. 78].

Встановлений законодавством обов’язковий порядок зберігання всіма підприємствами, організаціями та установами своїх коштів на рахунках у банках дає можливість використовувати такі вільні кошти при кредитуванні.

В процесі кредитування виникають відносини з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів підприємств, організацій, бюджету та населення, використання яких відбувається на умовах повернення для задоволення економічних і соціальних потреб держави [12, c. 78].

Кредитні відносини і ринок кредитних ресурсів є органічною складовою ринкової економіки. Ринок забезпечує умови для цілеспрямованого руху кредитів у ті сфери національної економіки, де вони можуть бути використані найефективніше.

В ринковій економіці кредитні відносини реалізуються шляхом діяльності незалежних конкуруючих між собою комерційних кредитних установ, саме існування яких (прибутковість і ліквідність) прямо залежить від кредитоспроможності їхніх клієнтів [13, c. 98].

Важливим стимулом для банків є конкурентна боротьба за залучення кредитних коштів на ринку кредитних ресурсів [13, c. 98].

Купуючи ресурси на вільному ринку кредитних ресурсів і продаючи їх підприємствам (фірмам), комерційні банки здійснюють прямий вплив на розвиток національної економіки. За рахунок кредитів на підприємствах забезпечується організація як поточного господарського обороту, так і розширене відтворення основного капіталу (основних фондів), створення додаткових виробничих потужностей і цілих промислових об’єктів [13, c. 98].

У теорії кредиту проблема впливу кредитних відносин на розвиток економіки розглядається у взаємозв’язку з економічними межами кредитування.

Економічні межі кредитування — це межі існування і поширення кредиту, межі, в яких кредитні відносини мають об’єктивну природу і зберігають свої сутнісні риси, що відрізняють їх від фінансових відносин [13, c. 98]. При порушенні економічних меж кредитування процес перетворюється в процес фінансування.

На макрорівні економічні межі кредиту визначаються відповідністю (кількісною, якісною і в часі) між платоспроможною потребою економіки в позиках та наявністю кредитних ресурсів. Ця відповідність обумовлюється рівнем ефективності функціонування кредитної системи країни [13, c. 99].

На мікрорівні економічні межі кредиту визначаються відповідністю (кількісною, якісною і в часі) між пасивними та активними операціями комерційних банків. Від обсягу пасивних операцій залежить розмір банківських ресурсів, а отже, й масштаби кредитування. З позицій позичальника, вирішальне значення має рівень його кредитоспроможності — здатність забезпечувати своєчасне й у повному обсязі повернення позики [13, c. 99].

Порушення меж кредитування призводить до деформації кредитних відносин, що виявляється або в надмірному кредитуванні (понад реальні потреби), або в недокредитуванні (нестачі кредитних вкладень у народне господарство). Відновлення економічних меж кредитування здійснюється у ході реалізації реформи кредитно-банківської сфери.

Обсяги кредитування економіки, з одного боку, не повинні перевищувати певну критичну межу, за якою починається посилення інфляційних процесів, а з другого боку, мають забезпечувати стимулювання розвитку національного виробництва [13, c. 100].

Сутність кредиту як економічної категорії виявляється в його функціях, розкриття яких дозволяє встановити зв’язок даної категорії з системою економічних відносин. Втрата кредитом своїх функцій фактично означатиме зникнення самої цієї економічної категорії.

Кредит як інститут, що включається до фінансової системи держави, виконує емісійну, розподільчу і контрольну функції. Ці функції взаємозалежні і мають при кредитуванні специфічні особливості [12, c. 66]. Різні вчені виділяють ще й інші функції кредиту, але зупинимося на перелічених.

Емісійна функція здійснюється випуском і розміщенням цінних паперів. Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредитування і взаємодіє з нею. Нестача платіжних засобів в економіці може також покриватись за ра­хунок розширення комерційного кредиту [12, c. 67].

Розподільча функція виявляється в процесі мобілізації та вит­рачанні централізованих і децентралізованих фондів коштів, у розподілі та перерозподілі національного доходу між суб’єктами господарської діяльності. Отже, за умов ринкової економіки за­значена функція сприяє вдосконаленню кредитної політики з метою регулювання грошового обігу і здійснення ефективного впливу на економічні процеси в державі [12, c. 67].

Контрольна функція забезпечує нагляд за правильним і ефективним використанням коштів, що надаються клієнтурі банками, та поверненням їх у певні строки [12, c. 68].

Роль кредиту як економічної категорії характеризують конкретні прояви його функцій у певному соціально-економічному середовищі (табл. 2.1) [6, c. 103].

Таблиця 1

Роль кредиту в розвитку економіки [6, c. 103]

№ п/п Роль кредиту в економіці Характеристика функціональної ролі кредиту
1. Активно впливає на принципи суспільного відтворення Грошовий капітал за допомогою кредиту оперативно переміщується із однієї галузі економіки до іншої, з одного регіону до іншого
2. Відіграє значну роль в організації грошових розрахунків Допомагає суб’єктам господарювання збільшувати обсяги виробництва, забезпечує безперебійність обігу основного та обігового капіталу, задовольняє тимчасові потреби в коштах
3. Сприяє реструктуризації економіки Забезпечує зменшення частки підприємств військово-промислового комплексу, енергомістких підприємств і тих, що значно забруднюють довкілля, та збільшення підприємств, орієнтованих на випуск товарів народного споживання
4. Сприяє розвитку сільського господарства Гарантує виробництво якісної продукції для населення та сировини для підприємств, сприяє перетворенню країни в експортера сільськогосподарської продукції
5. Сприяє економії витрат обігу Допомагає скоротити витрати на виготовлення, випуск в обіг, переведення, облік і зберігання готівкових знаків, прискорює обіг грошей

У ринковій економіці роль кредиту проявляється [6, c. 104]:

1) у регуляції, тобто в оптимізації пропорцій суспільного відтворення. Кредитна форма перерозподілу ВВП та національного доходу є завершальною інстанцією. Вона охоплює, поряд із фінансовою, також виробничу й невиробничу сфери, різні галузі виробництва й різні регіони;

2) впливає на структурну перебудову економіки;

3) на формування важливих пропорцій в економічній системі: співвідношення між фондами відшкодування, нагромадження і споживання;

4) на галузеву структуру економіки, оскільки тимчасово вільні ресурси перерозподіляються в ті галузі, де забезпечується отримання високих прибутків;

5) у забезпеченні науково-технічного прогресу;

6) в обслуговуванні інноваційного процесу;

7) виступає джерелом фінансування капітальних вкладень. Націлене на виробничий процес довгострокове кредитування стає однією з форм інвестицій в економіку країни. Безперервність і достатність таких — обов’язкові для нормального функціонування економіки.

Однак за умов інфляції можливості кредиту щодо стимулювання НТП значно зменшуються, оскільки нова техніка стає надто дорогою для більшості підприємств, а можливі строки надання кредиту набагато менші, ніж період окупності капітальних витрат [2].

За умов ринкової економіки кредит набуває дедалі більшої ваги [6, c. 105]:

1) в обслуговуванні інноваційного процесу;

2) у розвитку малих і середніх виробничих структур;

3) у підготовці та перепідготовці наукових кадрів;

4) сприяє прискоренню концентрації та централізації капіталу через використання акцій та облігацій корпоративної форми власності;

5) використовується як один із дієвих інструментів розвитку процесів інтеграції національної економіки у світову економічну систему;

6) імпортуються нові технології, провідна техніка, навіть за пасивного торговельного балансу;

7) сприяє розвитку експорту традиційних товарів;

8) використовується як засіб регулювання платіжного балансу країни.

В Україні позитивні функції кредиту реалізуються далеко не повністю. Регулювальна роль кредиту ускладнюється унаслідок економічної кризи та інфляційних процесів. Високий рівень інфляції орієнтує комерційні структури на інвестиції в торгівлю, посередницьку діяльність та в такі проекти, що гарантують швидкий обіг капіталу і високу норму прибутку, тобто в галузі з високою ймовірністю втрати вкладених коштів. З одного боку, це погіршує якість кредитного портфеля банків, збільшуючи частку ризикованих кредитів, а з іншого — дає суб’єктам альтернативної економіки можливість легкої компенсації високих ставок процента за позичені кошти в разі успішного здійснення проекту. За таких умов «переливання» позичкових капіталів на вільній конкурентній основі значною мірою сповільнюється і мало сприяє вирівнюванню норми прибутку в різних галузях. Крім того, кредитування у великих розмірах дефіциту державного бюджету теж порушує оптимальну пропорцію між фондом нагромадження і фондом споживання [6, c. 106].

Ефективність проведення кредитної політики визначається правильним вибором параметрів кредитних відносин, серед яких найважливішими є: величина позичкового відсотка; умови доступності позики для вітчизняних господарських суб’єктів; рівень кредитного ризику; термін надання позики тощо. Параметри кредитування мають будуватися таким чином, щоб стимулювати кінцеві результати господарської діяльності товаровиробників.

В Україні в сучасних умовах актуальною є проблема реформування системи кредитування суб’єктів господарської діяльності. Йдеться, насамперед, про орієнтацію банківського сектора на першочергове кредитування пріоритетних виробництв. Для виходу української економіки з кризи кредитні відносини мають бути підпорядковані пожвавленню інвестиційної та інноваційної діяльності, фінансовому забезпеченню структурних перетворень та економічному зростанню [12, c. 123]

Більшість проблем у діяльності вітчизняних комерційних банків у сучасних умовах пов’язано з проведенням ризикованої кредитної політики.

Для поліпшення стану справ у сфері кредитування необхідне досягнення в Україні фінансової і макроекономічної стабільності, проведення раціональної промислової і податкової політики, що дозволило б банкам здійснювати виробничі інвестиції, а позичальникам — відновити свою кредитоспроможність [1].

Кредит має створювати сприятливі умови для розвитку всіх сфер і галузей національної економіки України. Він є важливим джерелом капітальних вкладень, тому традиційно виділяється його вагома роль у реструктуризації економіки та інвестиційній діяльності. В Україні сьогодні необхідним є розширення застосування кредитних відносин в інвестиційній сфері [13, c. 120].

Таким чином, кредит в Україні є одним із видів економічних відносин, за допомогою яких здійснюються акумуляція державою кредитних ресурсів та їх використання на умовах повернення, забезпеченості, строковості та платності підприємствами, організаціями усіх форм власності та населення для задоволення потреб господарювання. Проблема впливу кредитних відносин на розвиток економіки розглядається у взаємозв’язку з економічними межами кредитування. Порушення меж кредитування призводить до деформації кредитних відносин, що виявляється або в надмірному кредитуванні (понад реальні потреби), або в недокредитуванні (нестачі кредитних вкладень у народне господарство). Кредит як інститут, що включається до фінансової системи держави, виконує емісійну, розподільчу і контрольну функції. Ці функції взаємозалежні і мають при кредитуванні специфічні особливості. Кредиту відводиться важлива роль у подальшому реформуванні економіки України та відродженні національного виробництва. Кінцевим підсумком кредитування має стати розвиток і підвищення ефективності національної економіки.

Висновки

Кредит – це сукупність відповідних економічних відносин між кредитором та позичальником з приводу поворотного руху вартості. Суб’єктами кредитної угоди можуть виступати будь-які юридично самостійні господарюючі одиниці, що вступають у відносини тимчасового запозичення вартості в грошовій або товарній формі. Об’єкт кредитної угоди — позикова вартість, відокремлення якої пов’язано з характером руху від кредитора до позичальника та від позичальника до кредитора.

Оскільки кредит — явище суспільне (економічні відносини), про його форму можна говорити з певною умовністю як про найбільш загальний вигляд, котрого він може набувати в процесі руху, що не розкриває його внутрішньої сутності та структури. Розрізняють такі форми кредиту: товарну, грошову (має найбільшу сферу застосування) та змішану.

Кредит в Україні є одним із видів економічних відносин, за допомогою яких здійснюються акумуляція державою кредитних ресурсів та їх використання на умовах повернення, забезпеченості, строковості та платності підприємствами, організаціями усіх форм власності та населення для задоволення потреб господарювання. Проблема впливу кредитних відносин на розвиток економіки розглядається у взаємозв’язку з економічними межами кредитування. Порушення меж кредитування призводить до деформації кредитних відносин, що виявляється або в надмірному кредитуванні (понад реальні потреби), або в недокредитуванні (нестачі кредитних вкладень у народне господарство). Кредит як інститут, що включається до фінансової системи держави, виконує емісійну, розподільчу і контрольну функції. Ці функції взаємозалежні і мають при кредитуванні специфічні особливості. Кредиту відводиться важлива роль у подальшому реформуванні економіки України та відродженні національного виробництва. Кінцевим підсумком кредитування має стати розвиток і підвищення ефективності національної економіки.

Список використаної літератури

1.   Адамик Б. П. Центральний банк і грошово-кредитна політика. Підручник. 2-ге видання, доп. і переробл. – Тернопіль: Тернограф. – 2010. – 420 с.

2.   Адамик Б.П. Грошово-кредитне регулювання: Навчально-методичний посібник. –  Тернопіль, 2009. – 76 с.

3.   Васильчишин О.Б. Банківські операції: Навчально-методичний посібник. –  Тернопіль:ТНЕУ. – 2007. – 96 с.

4.   Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. — 6-те вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2008. — 318 с. — (Вища освіта XXI століття).

5.   Витковская, Е. В. Деньги и кредит: учебник / Е. В. Витковская. – М. :Нобос, 2007. – 234 с. Пашковскии, В.С.

6.   Вовчак, О.Д. Кредит і банківська справа [Текст] : підручник / О. Д. Вовчак, Н. М. Рущишин, Т. Я. Андрейків. – К. : Знання, 2008. – 564с.

7.   Гроші та кредит /  Савлук М.І.,  Мороз А.М.,  Лазепко І.І., Пуховкіна М.Ф.,  Шамова І.В. / за ред. М.І. Савлука. – К.: Вид-во Київського НЕУ, 2007. – 744 с.

8.   Гроші та кредит: Навчальний посібник. Алєксєєв І. Б., Колісник М. К. — К.: Знання, 2009. — 253 с.

9.   Деньги, кредит, банки / В.С.Пашковскии .- Москва : «Эксмо-Пресс».- 2006.- 479 с.

10. Дзюблюк О.В., Галапуп Н.Д., Сороківська З.К., Пруський О.С., Малахова О.Л., Чайковський Я.І. Банківські операції / За ред. д.е.н., проф. О.В. Дзюблюка. – Тернопіль: Вид-во ТНЕУ «Економічна думка», 2009. – 696 с.

11. Іващук О. О. Гроші та кредит. Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: ТНЕУ. – 2010. – 131 с.

12. Костюченко О. А. Банківське право: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2009. — 168 с.

13. Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і практика: Навчальний посібник — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Товариство “Знання”, КОО, 2008. — 215 с.

Написати коментар:

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *